Історичні будівлі у Львові

“Саме з цього балкону було оголошено "Акт відновлення Української держави " у 1941 Ярославом Стецько, що викликало негативну реакцію у німців. Споруда пройшла неабиякий шлях історією, пережила багато перебудов, змінювала декількох власників. До появи цієї будівлі на її місці знаходилося п'ять давніх кам'яниць, що були власністю князя Сапеги. У 1760 власником палацу став брацлавський воєвода Станіслав Любомирський, який перетворив окремі будівлі на палац за проектом відомого архітектора Яна де Вітта, будівничого Домініканського собору, Опора з військовою атрибутикою та фігура орла, який збирається до злету,представляють алегорію з військової слави Любомирських. Наприкінці 17ст тут розміщувалася резиденція російського генерала Міхаіла Кречетнікова, опісля декількох років у палаці розташовувалася резиденція австрійських губернаторів Галичини. Вже наприкінці 19ст власниками маєтку стало легендарне товариство "Просвіта". Також тут знаходилась книгарня Наукового товариства імені Тараса Шевченка, редакція газети «Діло» та журналу «Громадський Голос». У залах Палацу Любомирських проходили зібрання різних осередків культурної діяльності. У 1975 і у стінах маєтку було розміщено Львівський музей етнографії та художніх мистецтв з експонатами, що не мають аналогів в Україні.”

“У червні 1895 році відкрили пам'ятник Яну Кілінському — одному з учасників повстання під проводом Тадеуша Костюшка. Так як місцем спорудження було призначено парк, то і назвали парк на честь Кілінського. Однак назва «Парк Кілінського» не прижилася, а назва «Стрийський парк» виявилася більш популярною та пройшла випробовування часом.”

“Коштовною перлиною в архітектурному намисті Львова постає Будинок вчених, що на вулиці Листопадового Чину, 6. Зведено його за проектом відомого австрійського архітектурного бюро «Гельмер і Фельнер» в далекому 1898 році, як Шляхетське або Національне касино. В його архітектурі цілком проявився стиль необароко, який наприкінці ХІХ століття ностальгічно прославляв давно минулі барокові часи. Споруда милує елегантними формами, пишним декором фасаду з могутніми атлантами і затишною лоджією. Інтер’єри цього архітектурного дива створюють дух розкоші, який вважається одним із семи чудес міста Львова. В оздобленні присутнє різьблення деревини, обшиті шовком стіни, кришталеві люстри, мармурові каміни та інший старовинний декор, вік якого складає понад сторіччя. Уже не одне десятиліття існує Будинок вчених, але дух касино далі живе. У його пишних залах відбуваються конференції, концерти та презентації, виставки, екскурсії, фотосесії, різноманітні урочисті події (весілля, хрестини, корпоративи), знімають кіно, і, як колись, проходять пишні бали. У 1898 році у Львові збудували прекрасну будівлю у стилі необароко для Національного казино. Проект споруди розробили у віденському архітектурному бюро Ф. Фельнера і Г. Гельмера. Вони автори багатьох театрів у Європі. Зокрема, оперних театрів у Одесі та в Цюриху. Основними роботами з побудови шляхетського казино у Львові керували місцеві архітектори, але багато елементів зовнішнього і внутрішнього декору виконали найкращі майстри імперії Габсбургів. Оздоблення фасадів розробив Рудольф Вейр, а розкішний дерев’яний різьблений інтер’єр виготовив Шандор Ярай. Едмунд Плішевський автор алебастрового каміну у фойє, а львівські митці виконували живописні полотна для інтер’єрів. У часі пізніших реконструкцій до будівлі провели каналізацію, вона однією з перших у Львові була підключена до струму. До 1939 року казино називали аристократичним, шляхетним, а найчастіше – «казино Герхарда». Тут збиралися найбагатші, а потрапити в їхнє середовище було не просто. Радянська влада переобладнала споруду на обласний будинок вчених. Тут відбулося багато подій з наукового, громадсько-політичного і творчого життя міста, області і країни. У 1999 році у цих приміщеннях діяв прес-центр саміту Президентів країн Центральної та Східної Європи, який проходив у Львові. У 2008 році Будинок вчених включили в реєстр пам’яток, які не підлягають приватизації.”

“Емоційно важка локація, але варто відвідати.”

“Чистота. Приємно посидіти, поспілкуватися.”

“Просто шикарне місце, дуже гарне, екскурсія - бомба, 100 грн Понеділок - вихідний, всім рекомендую!!”

“Фантастичної краси палац. Всередині подекуди збереглась ліпнина, хоча відсутність даху звісно не дасть їй довгого життя. В одному приміщенні є підлога з автентичної плитки. Підземелля не дуже цікаві, але спуститися можна, бажано з ліхтариком. Сліди пічки знайшли хіба що в прибудові для прислуги.”

“П’ятничанська Вежа. Це оборонна вежа 13-15 століття. Точних даних немає. Про вежу взагалі немає багато інформації) вважається шо це була частиною оборонного комплексу по дорозі Галич -Холм. В 1990 році у вежі проведено реставрацію. Зараз тут музей. В середину можна піднятися і послухати екскурсію. Вежа находиться на трасі Львів - Івано-Франківськ. І її навіть видно з траси. Хоча осанній кілометр до вежі бажає кращого. Дороги як такої немає. Рекомендую до відвідування. Музей вежа поруч з трасою. За 30 хвилин модна впоратися.”

“Пам'ятка дерев'яної архітектури”

“Екскурсії, організовані по теренах Заповідника працівниками Заповідника, реальне джерело знань. Без екскурсійного супроводу, скласти правдиве враження про Плісненьке городище неможливо. У всякому випадку кожен галичанин мав би відвідати це місце, щоб зіткнутися власного коріння. Проте, цього не варто робити без організованої екскурсії. Особистий досвід: працівники Заповідника радо відгукуються на прохання про організацію екскурсії.”

“Гарно зробили. Но дитячий будинок вже не цей що був....”

“Пам’ятник жертвам більшовицьких репресій”

“Музей вражає своєю архітектурою та атмосферою старовинного львівського палацу. Експозиції охоплюють багатовікову історію України, включно з давніми артефактами, зброєю, костюмами, документами та предметами побуту, що дозволяє глибоко зануритися в минуле нашої держави. Особливо цікаві тематичні виставки, присвячені культурним та історичним подіям, які допомагають краще зрозуміти розвиток української нації. Персонал музею уважний та компетентний, готовий надати детальну інформацію та відповісти на запитання відвідувачів.”

“Тиждень тому, 10 жовтня, я відвідав Державний природознавчий музей НАН України. Вхід в музей коштував недорого, особливо для студентів — лише 50 грн. Ми вирішили піти без екскурсовода, і спочатку піднялися на третій поверх на виставку «Льодовикова епоха». Особливо мені сподобалося, як на цій виставці були використані сучасні мультимедійні технології. Наприклад, на спеціальних стендах можна було простежити еволюцію сучасних слонів і носорогів. Були також відео-лекції, які можна прослухати через спеціальні навушники. Крім того, на виставці представлені стенд з електронною книгою та кілька інтерактивних інсталяцій, що дозволяють глибше зануритися в тему льодовикового періоду. У головному залі стоїть вражаючий скелет мамонта, поруч із яким розміщені фрагменти скелетів інших тварин того часу — зокрема, шаблезубих тигрів, оленів і носорогів. Особливо запам'яталася стіна, де були відтворені штучні рослини льодовикового періоду. Наступна зала присвячена давнім людям та їх оточенню. Тут можна побачити фігуру людини того часу та ще більше фрагментів тварин, серед яких — великий фрагмент носорога. Інші зали мене вразили менше, оскільки вони, на мою думку, потребують додаткового наповнення. В одній із зал було відтворено житло давніх людей, а в сусідній виставлені моделі мамонта і носорога разом із відео без звуку, що транслюється через проектор. Після цього ми спустилися на перший поверх на іншу виставку — «Мистецтво виживання», яка мала загальну природничу тематику. На вході нас зустрів величезний богомол, який справив сильне враження своїм детальним описом. У першій залі ми побачили різноманітних водоплавних тварин і птахів, серед яких осетер, карпи та качки. Далі експозиція включала кабанів, рись, крота і колекцію комах, яка мене особливо зацікавила. Її продовження можна було побачити в наступній залі, де також були представлені інші тварини і птахи. Ще одна цікава інсталяція зображала двох гризунів, які перебували біля смітника — вони були символами переносників хвороб. Незважаючи на те, що в цій експозиції не було мультимедійних елементів, вона все одно була цікавою. Єдине, що я б додав — це більше описів до окремих експонатів, що допомогло б краще зрозуміти представлені об'єкти. Загалом музей справив на мене позитивне враження. Хоча він і не ідеальний, я все одно вважаю його вартим уваги і щиро раджу відвідати.”

“Тусовочне на місці зруйновою синагоги. На відміну від поширеного міфу жодних поховань на цьому місці не було.”

“Палац Сапєг у Львові — родове гніздо стародавнього роду литовсько-руських князів. Споруда в дусі французького бароко XVII століття, збудована у 1868 році. Сучасники називали палац Адама Сапєги «чарівною скринькою». Збудований у другій половині ХІХ століття за проектом архітектора А. Куна мініатюрний зграбний необароковий палац коштував майже стільки ж, як і пишна споруда Палацу Потоцьких, що знаходиться неподалік. Особливо приваблює у палаці вишукана кам’яна різьба фасадів ручної роботи. У листопаді 1918 року тут містився штаб українських військ. Нині тут розміщується обласне Товариство охорони пам’яток історії і культури.”

“Не дарма назване мною. Гарна архітектура!”

“Історія Львова - це відображення усіх епох, починаючи від середньовіччя, це сусідство руських, польських, італійських... кам'яниць 15ст із австрійськими будинками. Та є ще Львів у віллах, які нагадують англійські замки, готичні палаци, німецькі будинки... Віллу «Затишок» збудували 1875 для сім’ї львівського аптекаря Владислава Чарновського архітектором Едмундом Кьолером. У 1893 архітектор Альфред Каменобродзький перебудував будинок на замовлення нової власниці. Вілла стала більше нагадувати середньовічний замок та змінила назву на «Палатин» (можливо на честь одного з пагорбів Риму). Добудовані до вілли при реконструкції вежі оздоблені чотирма медальйонами із зображеннями польських королів. На фасаді розміщено польський дворянський герб Цьолек. Ну і як же без скульптури Божої Матері?! У 1910-1915 у будинку мешкав міський голова Львова, журналіст та письменник Тадеуш Рутовський. Протягом 20ст віллою у різні роки володіли відомі на той час львів’яни. Зараз це багатоквартирний будинок.”

“Гарний музей. Експонати досить цікаві.Варто відвідати, особливо тим хто любить історію і все що з нею пов'язане)”

“Унікальне місце, де постійно відбуваються різноманітні заходи освітнього та краєзнавчого характеру. Буде цікаве тим, хто хоче більше дізнатись про архітектуру Львова”

“Красиве місце. Символізує вугільну промисловість в Червонограді.”

“Меморіал на видному місці, а не десь "заховано" стоїть , що завжди нагадує про ціну волі та незалежності _”

“Родинний маєток Ташкевичів (Tyszkiewicz). Споруджений у 1909 році, палац має два поверхи, другий поверх мансардного типу. Головний вхід у палац оздоблений колонадою на яку спирається великий балкон. На фронтоні знаходився геб родини – Leliwa (Леліва), а зараз герб України. Зі сторони парку споруда має додатковий цокольний напівпідвальних поверх, в якому розташовувалися господарські приміщення. Спорудив родове помістя граф Антоній Владислав Олександр Ташкевич (Antoni Władysław Aleksander Tyszhiewicz) (1865-1941), що народився в Саксонії, та переїхав з батьком у Броди в кінці XIX століття.”

“Маленький сільський музей з криївкою”

“Цікавий пам'ятник. Відразу помітний з дороги. Привертає увагу”

“Гарне місце, прибрано та затишно) Чудово підходить для посиденьок на лавочці щоб відпочити або ж просто погуляти з дитиною.”

“Завжди чисто. І завжди є свіжі квіти.”

“Чудова місцина, атмосфера спокою, краси та натхнення. Дуже мальовничий замок. Є сенс також погуляти навкруги, Вид на замок біля озера також вартий уваги, до реч, кажуть що в тому озері багато риби та можна безкоштовно порибалити. Дуже сподобалась екскурсія. Собака теж отримала задоволення)”