Історичні будівлі у Львові

“Просто шикарне місце, дуже гарне, екскурсія - бомба, 100 грн Понеділок - вихідний, всім рекомендую!!”

“Фантастичної краси палац. Всередині подекуди збереглась ліпнина, хоча відсутність даху звісно не дасть їй довгого життя. В одному приміщенні є підлога з автентичної плитки. Підземелля не дуже цікаві, але спуститися можна, бажано з ліхтариком. Сліди пічки знайшли хіба що в прибудові для прислуги.”

“П’ятничанська Вежа. Це оборонна вежа 13-15 століття. Точних даних немає. Про вежу взагалі немає багато інформації) вважається шо це була частиною оборонного комплексу по дорозі Галич -Холм. В 1990 році у вежі проведено реставрацію. Зараз тут музей. В середину можна піднятися і послухати екскурсію. Вежа находиться на трасі Львів - Івано-Франківськ. І її навіть видно з траси. Хоча осанній кілометр до вежі бажає кращого. Дороги як такої немає. Рекомендую до відвідування. Музей вежа поруч з трасою. За 30 хвилин модна впоратися.”

“Гарний музей. Експонати досить цікаві.Варто відвідати, особливо тим хто любить історію і все що з нею пов'язане)”

“Історія Львова - це відображення усіх епох, починаючи від середньовіччя, це сусідство руських, польських, італійських... кам'яниць 15ст із австрійськими будинками. Та є ще Львів у віллах, які нагадують англійські замки, готичні палаци, німецькі будинки... Віллу «Затишок» збудували 1875 для сім’ї львівського аптекаря Владислава Чарновського архітектором Едмундом Кьолером. У 1893 архітектор Альфред Каменобродзький перебудував будинок на замовлення нової власниці. Вілла стала більше нагадувати середньовічний замок та змінила назву на «Палатин» (можливо на честь одного з пагорбів Риму). Добудовані до вілли при реконструкції вежі оздоблені чотирма медальйонами із зображеннями польських королів. На фасаді розміщено польський дворянський герб Цьолек. Ну і як же без скульптури Божої Матері?! У 1910-1915 у будинку мешкав міський голова Львова, журналіст та письменник Тадеуш Рутовський. Протягом 20ст віллою у різні роки володіли відомі на той час львів’яни. Зараз це багатоквартирний будинок.”

“Пам’ятник жертвам більшовицьких репресій”

“Красиве місце. Символізує вугільну промисловість в Червонограді.”

“Чудова місцина, атмосфера спокою, краси та натхнення. Дуже мальовничий замок. Є сенс також погуляти навкруги, Вид на замок біля озера також вартий уваги, до реч, кажуть що в тому озері багато риби та можна безкоштовно порибалити. Дуже сподобалась екскурсія. Собака теж отримала задоволення)”

“Видатна людина, треба боротись за свої землі, і свій народ, а не очікувати що прийде сусід і захистить, так як сусудні держави і болота зазвичай хочуть не захищати, а забирати! Тому ціную свою землю, а не чужу, залишаюсь тут, ціную адекватних і своїх людей українців, особливо ті які намагаються не ганьбитись і спілкуються, або намагаються спілкуватись українською мовою! Це шлях до ідентичності та можливо в майбутньому це дасть поштовх щоб Україна твердо стояла на ногах, зі засвоїм виробництвом українського та сильною економікою.”

“З радістю поділюся своїми враженнями про сквер гідності. Отже, коли я вперше чув про це місце, мені здалося, що це місце, де можна знайти якусь особливу цінність, чогось, що надасть тобі сенс життя або хоча б допоможе знайти загублену парасольку. Але коли я туди завітав, я зрозумів, що назва "сквер гідності" - це просто інтересний маркетинговий хід, який забезпечує багато людей, що приходять сюди знову й знову. Сам сквер є гарним, доглянутим та приємним місцем для прогулянки або відпочинку, але щодо пошуку гідності - то все залежить від твоїх власних переконань та життєвого досвіду. Однак, якщо ви хочете дізнатися, що ж саме для вас означає гідність, то можливо, сквер гідності стане для вас тим самим місцем, де ви знайдете відповідь на це запитання. Хоча я б не розраховував на це із першого разу.”

“Гарне місце, прибрано та затишно) Чудово підходить для посиденьок на лавочці щоб відпочити або ж просто погуляти з дитиною.”

“Працівники музею створюють приємну атмосферу, помітною є любов до своєї справи, що викликає повагу до їхньої праці. Рекомендую користуватися послугами екскурсовода. Дякую команді музею, ви прекрасні!”

“Родинний маєток Ташкевичів (Tyszkiewicz). Споруджений у 1909 році, палац має два поверхи, другий поверх мансардного типу. Головний вхід у палац оздоблений колонадою на яку спирається великий балкон. На фронтоні знаходився геб родини – Leliwa (Леліва), а зараз герб України. Зі сторони парку споруда має додатковий цокольний напівпідвальних поверх, в якому розташовувалися господарські приміщення. Спорудив родове помістя граф Антоній Владислав Олександр Ташкевич (Antoni Władysław Aleksander Tyszhiewicz) (1865-1941), що народився в Саксонії, та переїхав з батьком у Броди в кінці XIX століття.”

“Цікавий пам'ятник. Відразу помітний з дороги. Привертає увагу”

“Зі Львовом пов’язано багато неймовірних історій. Однією з них є винайдення першої у світі гасової лампи, або ще – “віденської” лампи, або ж по-простому – “керосинки”. Саме у нашому місті, за літописом – у 1853 році, молоді аптекарі-винахідники, за походженням чех Ян Зег та вірменин Ігнатій Лукасевич винайшли освітлювальний пристрій – так-звану ґнотову лампу, яка працювала за схемою згоряння гасу та ґноту (шнура-провідника), який був просякнутий гасом (нафтою, яка при згорянні вивільняла гас). Цю подію ознаменували не лише писемними згадками у історичних анналах, але й увіковічнили монументально 2009 року”

“Незвичайний і цікавий пам'ятник у провулку Параджанова”

“Прекрасна локація, професійні та ввічливі працівники. Варто відвідати з сімʼєю. Поряд є електрозарядка type 2 від Toka. Смачно в Равеліні”

“Гарне місце. Добре, що є люди, які впорядковують стрілецькі могили.”

“«Кам'яниця під совами» або «Будинок із химерами» Будинок належав архітекторові Іполіту Слівінському. Збудований за його власним проектом у 1901—1902 роках. Скульптурний декор будинку виконав Антон Попель. Стиль - неоготика, маскарони у вигляді людських голів, скульптур грифонів, сов, овець. Всередині не була(”

“Саме з цього балкону було оголошено "Акт відновлення Української держави " у 1941 Ярославом Стецько, що викликало негативну реакцію у німців. Споруда пройшла неабиякий шлях історією, пережила багато перебудов, змінювала декількох власників. До появи цієї будівлі на її місці знаходилося п'ять давніх кам'яниць, що були власністю князя Сапеги. У 1760 власником палацу став брацлавський воєвода Станіслав Любомирський, який перетворив окремі будівлі на палац за проектом відомого архітектора Яна де Вітта, будівничого Домініканського собору, Опора з військовою атрибутикою та фігура орла, який збирається до злету,представляють алегорію з військової слави Любомирських. Наприкінці 17ст тут розміщувалася резиденція російського генерала Міхаіла Кречетнікова, опісля декількох років у палаці розташовувалася резиденція австрійських губернаторів Галичини. Вже наприкінці 19ст власниками маєтку стало легендарне товариство "Просвіта". Також тут знаходилась книгарня Наукового товариства імені Тараса Шевченка, редакція газети «Діло» та журналу «Громадський Голос». У залах Палацу Любомирських проходили зібрання різних осередків культурної діяльності. У 1975 і у стінах маєтку було розміщено Львівський музей етнографії та художніх мистецтв з експонатами, що не мають аналогів в Україні.”

“Вдалось відвідати віллу завдяки благодійному вечору. Сподобалось, тішуся, що все більше будинків реставрують і відновлюють.”

“Чистота. Приємно посидіти, поспілкуватися.”

“Пам'ятка дерев'яної архітектури”

“Екскурсії, організовані по теренах Заповідника працівниками Заповідника, реальне джерело знань. Без екскурсійного супроводу, скласти правдиве враження про Плісненьке городище неможливо. У всякому випадку кожен галичанин мав би відвідати це місце, щоб зіткнутися власного коріння. Проте, цього не варто робити без організованої екскурсії. Особистий досвід: працівники Заповідника радо відгукуються на прохання про організацію екскурсії.”

“Палац Сапєг у Львові — родове гніздо стародавнього роду литовсько-руських князів. Споруда в дусі французького бароко XVII століття, збудована у 1868 році. Сучасники називали палац Адама Сапєги «чарівною скринькою». Збудований у другій половині ХІХ століття за проектом архітектора А. Куна мініатюрний зграбний необароковий палац коштував майже стільки ж, як і пишна споруда Палацу Потоцьких, що знаходиться неподалік. Особливо приваблює у палаці вишукана кам’яна різьба фасадів ручної роботи. У листопаді 1918 року тут містився штаб українських військ. Нині тут розміщується обласне Товариство охорони пам’яток історії і культури.”

“Дуже гарний вид архітектури !!!”

“Гарно зробили. Но дитячий будинок вже не цей що був....”

“Меморіал на видному місці, а не десь "заховано" стоїть , що завжди нагадує про ціну волі та незалежності _”

“Не дарма назване мною. Гарна архітектура!”