Історичні будівлі у Львові

“Видатна людина, треба боротись за свої землі, і свій народ, а не очікувати що прийде сусід і захистить, так як сусудні держави і болота зазвичай хочуть не захищати, а забирати! Тому ціную свою землю, а не чужу, залишаюсь тут, ціную адекватних і своїх людей українців, особливо ті які намагаються не ганьбитись і спілкуються, або намагаються спілкуватись українською мовою! Це шлях до ідентичності та можливо в майбутньому це дасть поштовх щоб Україна твердо стояла на ногах, зі засвоїм виробництвом українського та сильною економікою.”

“Працівники музею створюють приємну атмосферу, помітною є любов до своєї справи, що викликає повагу до їхньої праці. Рекомендую користуватися послугами екскурсовода. Дякую команді музею, ви прекрасні!”

“З радістю поділюся своїми враженнями про сквер гідності. Отже, коли я вперше чув про це місце, мені здалося, що це місце, де можна знайти якусь особливу цінність, чогось, що надасть тобі сенс життя або хоча б допоможе знайти загублену парасольку. Але коли я туди завітав, я зрозумів, що назва "сквер гідності" - це просто інтересний маркетинговий хід, який забезпечує багато людей, що приходять сюди знову й знову. Сам сквер є гарним, доглянутим та приємним місцем для прогулянки або відпочинку, але щодо пошуку гідності - то все залежить від твоїх власних переконань та життєвого досвіду. Однак, якщо ви хочете дізнатися, що ж саме для вас означає гідність, то можливо, сквер гідності стане для вас тим самим місцем, де ви знайдете відповідь на це запитання. Хоча я б не розраховував на це із першого разу.”

“Гарний пам'ятник на в'їзді в місто Сокаль, зустрічає гостей.”

“Красиве та водночас сумне місце”

“це просто шедевр, був в цьому місці разом з ТАТКОМ, який майже прибув... та олександрою яка нажаль... не дійшла. царство небесне їй”

“Гарно зроблена капличка. Куди люди приходять помолитися.”

“Цей палац не є пам'яткою державного значення. Але вражає його сучасна історія. 10 років тому на цьому місці ми б побачили тотальну руїну без даху, дверей і вікон, у володінні грибка. Три родини вирішили врятувати його самотужки. Роботи попереду ще багато,  але тільки подивиться, яка краса перед нами. Меблі та деталі нтер'єру не є причетними до палацу чи попередніх власників. Та і як могло щось зберегтись, якщо в попередні роки тут навіть рибу в підвалі розводили. А для чого ж ще потрібні палаци ? Власники пускають до палацу, показають і розповідають. Неймовірні люди! Відвідати можна подзвонивши по телефону (номер є на воротах).”

“Наразі там ремонтні роботи і не зовсім те,що очікувалось,як викладали фото раніше-це дуже інтересно,я б ще раз сходила .Побачили підземелля-цікаво.Також сподобалася виставка з роботами студентів і випускників коледжу прикладного мистецтва,мені дуже імпонує,що наша молодь творить такі неймовірні витвори в різних техніках.Таке враження,ніби торкаєшся чогось сакрального,що робить нашу історію.”

“Не дворик-під'їзд... дуже креативно”

“Невеликий, але дуже гарний музей. Цікава експозиція, ціна 25 грн за дорослу людину. Всім раджу відвідати.”

“Відвідавши музей, залишились під враженням. Особливо хочемо подякувати пані Галині. Одразу видно, що вона живе та любить свою роботу. Не дивлячись на те, що в музеї ми були тільки вдвох, пані Галина люб'язно нам провели екскурсію та розповіла багато цікавої інформації. Дізнались, яке нелегке було життя у Степана Бандери та його родини. В музеї зібрано дуже багато фото та розповідей близьких та родичів родини Степана Бандери, які можуть показати справжнє життя родини та чим займався Степан. Цей музей однозначно рекомендуємо для відвідування.”

“Памятник Тара́с Григо́рович Шевче́нко — український поет, письменник, художник, громадський та політичний діяч. Національний герой і символ України. Член Кирило-Мефодіївського братства. Академік Імператорської академії мистецтв.”

“Гарне розташування. На початку паркової смуги, є парковка для автомобілів, поблизу є зупинки громадського транспорту. Не подалік розташований місцевий РАГЗ”

“Палац в Оброшине має єдиний аналог - палац Бєліньських у Варшаві того ж архітектора Юзефа Фонтани. З 15ст село Оброшине під Львовом служило літньою резиденцією львівських архієпископів. Збудували палац лише у 1730 архиєпископом Яном Скарбеком, який прославився будівництвом нових та реставрацією старих галицьких костелів та помер у 1733, не побачивши своє творіння. До цього резиденція була в Дунаєві, що під Золочівим, і це було далеко від Львова. Збудований у поєднанні стилів бароко, рококо та сецесії При палаці була збудована каплиця, що дивує своєю простотою у порівнянні із палацом. Була також оранжерея із рослинами (сьогодні там звіринець) Браму охороняють два кремезні чоловіки, які до речі, повернуті обличчям не до входу, а до палацу. Дивним є й те, що центральний фасад занадто архітектурно витриманий в порівнянні із тим, що виходить у парк. Російські солдати в 1915 забрали з палацу всі цінні речі. Вмурований в стіну архів виламати не змогли, тому знищили його. Пізніше палац перейшов до німців, які влаштували у каплиці їдальню. Далі австрійські полки перетворили споруду на табір біженців для турецьких вояків. Останніми воєнними гостями були наддніпрянські козаки, які винесли з палацу навіть ті залишки меблів, які пережили і турків, і їдальню, і москаликів. Палац стояв без вікон і дверей, зі зруйнованими п'єцами, паркетна підлога була теж виломана. Дивно, але дах вцілів. В 1920-х було вирішено провести в маєтку генеральний ремонт. Керували роботами архітектор Броніслав Віктор. Він не відроджував стару будівлю, а почав оздоблювати її новими елементами, що спотворило палац і призвело до більшого руйнування (колони із балконом туди ж). Палац архиєпископів крім вражаючих розмірів мав ще й окремо кухню і каретну. Коли побачила будівлю справа від палацу, одразу майнула думка, що це каретна. Схожі будівлі довелося бачити. Дуже низький вхід , замурований заїзд у бічній стіні, високий дах, під яким, можливо, зберігали сіно для коней. Зараз це напівруїна із сміттєзвалищем з іншого боку будівлі та проваленим дахом. Та яке було здивування, коли сторона будівлі, що виходить на парк, пристосована під житло із автомобілем під дверима. Можливо, це приміщення також відносяться до Науково-дослідного інституту землеробства і тваринництва західних областей України, що розмістився тут після Другої світової війни. Весь комплекс виглядає дуже сумно у напівзруйнованому стані, але це вже другий схожий палац, який облюбували матусі із дітками. Дитячий щебіт і забави не дає відчуття, що ти в закинутому місці. Біля палацу ще у XVIIIст було розбито мальовничий парк з каскадом озер. Створений він був у французькому стилі з 800-метровою липовою алеєю, ставками та зоологічним дендрарієм. На сьогоднішній день збереглося тюльпанове дерево, магнолії, платани і пірамідальні дуби, дендрарій і звіринець із ворітьми у вигляді хвоста павича та вазами із зображенням тварин.”

“Гарний пам'ятник Богдану Хмельницькому в маленькому містечку Ходорів Львівської області”

“Хрест як хрест. Пам'ятник як пам'ятник. Що вам хрест зробив? Най стоїть, чим він вам заважає?”

“Дуже гарне і атмосферне місце. Перлина палацової архітектури, яка занепадає через відсутність коштів( Приємні музейні працівниці і екскурсовод пані Ольга. Рекомендую взяти екскурсію.”

“39 окрема десантно-штурмова бригада.”

“Одна з невеликих прикрас міста і то в глибині скверу-не кожний літом побачить”

“Дуже красиве місце, саме місце. Красива територія, з обидвох сторін дороги - озера. Навколо палацу - красивий парк. Шкода, що дуже близько до палацу побудований ресторан, він реально заважає огляду. Сам палац зберігся в хорошому стані, здається навіть ведуться якісь роботи по реставрації.”

“Красивий старий млин, закинутий, руйнується. Потрібно бути обережним, навколо є глибокі ями та багато побитого скла.”

“Приємне місто для відпочинку, але трішки занедбане.”

“Замок величезний, стіни дуже високі, звісно все руїни, всередині порожньо. цегла в казематах від доторку розсипається в пісок. Вхід вільний”