Історичні будівлі у Львівській області

“Правильний пам'ятник у правильному місці. Лютий 2019 майже безсніжний”

“вілла «Спокійна» спроєктована у 1891 році архітектором Яном Томашем Кудельським на замовлення власника земельної ділянки Францішека Стейфера. Будівля прямокутна у плані, з північно-східного боку розташований еркер, завершується наметовим дахом. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення”

“Чотириповерхові кам'яниці, споруджені у 1914—1916 роках за проєктом архітектора Івана Багенського та будівничого Войцеха Дембінського у стилі неокласицизму початку ХХ століття на замовлення Казимира Похвальського. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.”

“Будинок № 1а, що відрізняється шпильчастою вежею, зведений у 1903—1904 роках у стилі неоготики за проєктом архітектора Ґраціана Яворського для Яна Дилевського. Будівництво здійснювала фірма Альфреда Захаревича і Юзефа Сосновського, у процесі зведення будинку використовувалися залізо-бетонні системи французького інженера Франсуа Еннебіка.”

“Її у 1907 році збудував львівський архітектор Людвік Вельтце (1871 – після 1939). Першим власником будинку був поліційний радник Войцех Венц. На початку 20-х років XX століття вілла перейшла у власність Зигмунта Радзимінського (1843-1928) – польського історика, дослідника генеалогії та геральдики. Радзимінський - випускник Київського університету, багато років прожив на Волині, а з 1904 жив і працював у Львові (від 1909 - у віллі "Люба" на нинішній вул. Коновальця, 92.). Помер у 1928 році, похований на Личаківському кладовищ відомого польського історика, археолога, знавця геральдики та генеалогії Зигмунта Радзимінського (1843-1928). У 30-х роках ХХ століття будинок належав професорові (у 1926-1946 роках) Львівського університету Єжи Куриловичу, одному із найвидатніших лінгвістів ХХ ст,  керівникові кафедри індоєвропейського мовознавства та кафедри романської філології. Курилович – автор ряду з праць теорії мови, фонетики, морфології. У 1946 році виїхав до Кракова, де продовжив наукову діяльність.”

“Вілла-палац графині Ядвіги Русоцької. Споруджена 1898 р. у стилі історизму, з парадним ґанком та наріжною вежею зі шпилем, за проектом Вінцента Равського-молодшого.”

“Романтична вілла, що нагадує корабель. Як на мене, вона досконала в архітектурному вирішенні, а оздоблення майолікою одразу навело на думку про автора цього творіння. Так і є - неперевершений дует Левинського і Захаревича. До 1907 тут жив і творив відомий в першу чергу панорамами на історичну тему польський художник Ян Стика. Коли він виїхав у Францію, будинок придбав греко-католицький митрополит, меценат української культури Андрей Шептицький і у 1908 подарував його Національному музеєві у Львові. У 1913 в цьому будинку оселився художник О. Новаківський, переїхавши з-під Кракова до Львова на запрошення митрополита. Художник зобов'язався передавати до фондів музею свої твори. З ініціативи та за фінансової підтримки Шептицького в 1923–1935 у майстерні художника діяла Мистецька школа Новаківського. Після його смерті тут традиційно творили інші митці. З 1972 тут постійно діє Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського.”

“Вілла Гіжицьких, збудована у 1894 році за проектом архітектора Якуба Любінгера, створеним у бюро Івана Левинського, збудували палацик для графа Леона Гіжицького. У фасаді будинку мотиви французького неоренесансу поєднуються із елементами народної архітектури. Під час першої російської окупації Львова у 1914-1915 роках у ній жив комендант міста, а після 1939 року її господарями повністю стали військові. Був тут і підрозділ військової контррозвідки, і військовий комісаріат, і військовий трибунал, навіть військове управління торгівлі. У 1950-х роках тут містився військкомат Ленінського району міста Львова, пізніше військовий суд Львівського гарнізону, нині — Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області.”

“Метрологічна неймовірне місце . Одразу по сусідству - Балкончик Бобелича , хто не був - рекомендую .”

“Площа Ринок є найстарішою в Україні і виникла за князювання Лева Даниловича у другій половині 13ст за взірцем середньовічних західноєвропейських міст, як центр торговельного та суспільного життя нового міста. Письмові згадки містить книга протоколів судових засідань Львівської міської ради 1382—1389 років. Там вона фігурує як circulo, що є калькою з німецького ring, слова яке надалі трансформувалося у звичне слов'янське ринок. Ще до пожежі 1381 року на площі переважала мурована забудова. Площу розміром 142×129м утворюють 44 будинки та ратуша в центрі. Подумати тільки, що вже у 1452 площа і головні вулиці були забруковані! Від початкової готичної забудови, яка загинула під час пожежі у 1527 збереглися підвали та фрагменти стін з готичними деталями. Дбайливо відновлюючи вцілілі мури, нові будинки після руйнівної пожежі містяни будують тільки з каменю та цегли і називають їх кам'яницями... Так і ця колишня кам'яниця Домбровська побудована для Андрія Самбора Домбровського у 17ст. Вишукані ренесансні портали та контрфорс до другого поверху на головному фасаді збереглися з того часу. Кам'яниця змінювала власників і у 1880 був надбудований 4й поверх. Тепер один з порталів слугує входною брамою, а другий перероблений на велику віконну вітрину.”

“Чиншова кам'яниця банкіра Мойсея Рогатина, збудована за проєктом Романа Фелінського 1911—1912 рр. Будівництво тривало до 1913 р.”

“З будівництва цієї вілли розпочинається відома повість Івана Франка “Борислав сміється”, де власник вілли Леон Ґартенберґ іменується, як Леон Гаммершляг. Вілла побудована в 1890-ті, але сім'я нафтового магната Ґартенберґа прожила в ньому лише кілька років і невдовзі переїхала. Подейкують, що під кожною колоною, аби “у домі велося”, власник вілли поклав золоті монети. У творі ж Івана Франка під час закладання фундаменту в камінь було замуровано живу птаху, як жертву духам цього місця. Палац став на довгі роки осідком Дрогобицького повітового староства. У пізніші часи вілла стала головною бухгалтерією заводу “Галіція”. У 1911, під час відвідин Дрогобича, у віліі гостював майбутній Австро-Угорський імператор Карл Ґабсбурґ і писали, що нема величнішого палацу, як палац Ґартенберґів.”

“А чи можна на території робити фото на фотокамеру??”

“Памятник стоїть поруч музею-садиби в якій переховувався Генерал хорунжий Тарас Чупринка”

“Постоялий двір при Підгорецькому замку є невід'ємною складовою палацово-паркового ансамблю та цікавою пам'яткою пізнього ренесансу та бароко.”

“Село Смереківка мало багато власників, останніми з яких були Едери. Після 1890 маєток придбав Мирослав Едер, а його доньки Марія і Броніслава були останніми власницями Віциня(таку назву мало раніше село). З архітектурного оздоблення будівлі можна зробити висновок, що господарі були освіченими людьми, шанували літературу і мистецтво. В 1907 розпочалася реконструкція та розширення споруди старої садиби архітектора Л.Велтзе ,в процесі якої прибудовані бічні крила. Він же був автором каплиці-усипальні в парку. Навколо палацу був парк, у якому росли липи ще власника Собєського. Ні усипальниці, ні залишків парку на сьогодні нема. В одному із бічних крил був фельдшерсько-акушерський пункт (скрізь щілину вдалося сфотографувати його, а може колишню школу) Палац встиг випробувати себе у ролі школи,а може раніше він виконував ще якусь функцію. У 2020 його продали за 705тис грн. Цікаво, яке майбутнє чекає палац... Місцевий аватар сказав, що одразу якісь роботи почались і далі тиша. До слова, у селі відсутня дорога. Палацу не видно з дороги, адже він на пагорбі, і дорога до нього, наче роками закинута, перетворилася на широку стежку”

“В долині біля Дністра поставлений високий металевий хрест в серпні 2004 року в пам'ять про жертв більшовицько-сталінських репресій 1940-1950-х років. Детальніше про пам'ятний хрест та селище Журавно можна подивитись у відео: селище Журавно та впад річки Свіча у річку Дністер у Стрийському районі Львівської області на ютуб каналі Expand your knowledge.”

“Чиншовий будинок збудований за проєктом архітектора Якова Баллабана для інженера Карла Зигмунта Ріхтмана у 1897 році. Неорококове скульптурне оздоблення Броніслава Солтиса.”

“Будинок Гауснера є одним з нaйкращих зразків архітектури стилю ампір у Львові. Будинок зводився на кутовій ділянці на розі нинішніх пр – ту Свободи і вул. Коперника в два етапи за проектом невідомого архітектора. У 1809 – 1811 роках зведено його ліву частину та в 1821-1822 – праву частину. Архітектор Ян Шульц реконструював будівлю у кін. XIX ст. Замовником споруди була торгівельно – банківська фірма ” Й. Гауснер та В. Віолянд ” ( звідси назва – кам’яниця Гауснера ). Будинок створений під впливом віденської архітектури початку ХІХ ст., ампірний декор його головного фасаду вважається одним з найпишніших у Львові. У 1951 році в цьому будинку, що був значно пошкоджений в роки війни, надбудували четвертий поверх, який повністю відповідав ампірному стилю будівлі.”

“№ 26, 26а: колишній приватний будинок родини Червінських, що збудовані 1905—1906 роках за проєктом Якуба Рисяка. у стилі декоративної сецесії. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення”

“Палац Бесяде́цьких — пам'ятка архітектури, єдиний збережений донині палац 18 ст. садибного типу у Львові. 2008 року палац внесено до переліку памʼяток культурної спадщини. На даний момент належить Львівському національному університетові імені Івана Франка. Попри те, що палац знаходиться в самому центрі Львова, за 5 хв ходьби від площі Ринок, його стан - жахливо занедбаний, аварійний та потребує реставрації. Ця будівля має всі шанси стати новою перлиною центрального Львова, аби тільки її гідно відновили”

“Двоповерховий будинок був споруджений у 1903–1904 рр. за проектом архітектора Артура Шлеєна як приватна вілла львівського банкіра Германа Фельдштайна. Вілла є яскравим зразком архітектури неоґотики, в якій водночас застосовані новітні як для поч. ХХ ст. конструктивні рішення.”