Церква у Закарпатській області

“Церкву Святого Духа в селі Гукливий Закарпатської області було зведено коштом місцевої громади у XVIII ст. у стилі лемківської школи народної архітектури з ялинової деревини, встановлена ​​на складному фундаменті з річкового каменю і знаходиться у верхньому кінці села. Хоча церква трохи віддалена від траси Воловець - Міжгір'я, її неодмінно варто оглянути, прямуючи, наприклад, до водоспаду Шипіт або Синевирського озера, адже відстань складає всього 1.5 км.”

“Дерев'яна церква в Лікіцарах.Село віднесене до "зникаючих".Від вказівника 5 км поганої дороги,часом взагалі не існуючої.Бонусом ви отримуєте неймовірну природню пам'ятку-скелі з каскадом водоспадів.До села можна і приємно дійти пішки.Незабутня подорож.”

“Красиво..... Сім'я.... Чудова акустика.....”

“Повз часто проїжджаю. Гарно, затишно. Що там скажеш... Культ.”

“Красивий,нещодавно відреставрований храм”

“Реформацію Надьпалада пов’язують з діяльністю першого угорського реформатора, судді Матіаша Девая, якого називають «угорським Лютером», у Сатмарі (1544-1545). XVI. у другій половині століття можна довести, що він сповідував нову віру. У 1580 році його пастором-навчальником, також відомим під його іменем, був Янош Макрай. У 1806 році священик Іштван Кьореші проповідував «з хвалою» в 443 захоплених конгрегаціях, ректор Балінт Кіш також навчав дівчат. До 1944 року працювала шестикласна реформована початкова школа. Згідно з літописом 1808 р. «Є церква кам’яна, що стояла серед села.... на західному кінці якої стоїть кам’яна вежа. Невідомо, ким він був збудований, але за людською пам’яттю ним мирно господарювали і господарюють реформати». Середньовічний готичний костел був перебудований у 16-17 століттях. століття, його було повністю відремонтовано. XIX до кінця століття стан церкви погіршився. Нинішня церква на 700 місць була збудована в 1913 році в неоготичному стилі. Кути церковної вежі, вбудовані в наву, і контрфорси були складені з клінкерної цегли. У 1958 році костел було повністю відреставровано, а в 1983 році на пожертви вірних покращено його зовнішній вигляд. У 1997 році було відремонтовано шпиль, а у 2000 році частково відреставровано інтер'єр церкви. У 2001 році на підлозі поклали новий килим. Дореформений дзвін вилили в гармату в 1915 році. Натомість у 1926 році парафія придбала дзвін із бронзи Ференцом Еґрі, майстром лиття дзвонів із Кісгейоца, вагою 643 кг. Інший бронзовий дзвін був відлитий у 1882 році в Сатмарі. Більшість колись чималих бібліотечних та архівних матеріалів було знищено у 1945 році. Реєстри були вилучені. Парафія, яка зараз використовується, була побудована в 1918 році. Попередня дуже стара, значно менша парафія була знищена пожежею на початку століття. У 1950 році, після вивезення пароха, будинок став державною власністю. Його відновили у 1993 році у вкрай жалюгідному стані. До осені 1996 року ціною великих жертв громада стала придатною для проживання. З тих пір він постійно оновлювався і вдосконалювався. У 2005 році на широкому подвір’ї парафії збудовано сучасну будівлю церкви.”

“гарна стара церква зроблена із дерева без цвяхів”

“І красиво, і співають класно. На свята завжди багато людей”

“Дуже рада що є така чудова церква для прихожан”

“Відвідайте обов'язково сироварню.”

“Дуже цікавий храм зі Старовинними розписами авторства Фердинанда Відре”

“Красива старовинна церква, повністю зроблена з дерева. Коли заходиш в неї, час ніби завмирає і ти опиняєшся в ті часи коли її було збудовано.”

“…і на цій скелі Я збудую Свою Церкву, і брами аду не переможуть її. - Матвія 16:18”

“My insta @ilona__Dan Пасха 2025 Служба Божа нон-стоп. Атмосфера чудова.”

“Це неймовірно красиво, не пропустіть!”

“всіх запрошую неділя 10годин ранку”

“Старовинна дерев'яна церква (час збудови на табличці вказан 18 ст.). Якщо прямуєте в Чинадієво до замку, то можна заїхати сюди, бо розташована церква на самому початку села Ольховица”

“Сама крута церква в моєму житті)”

“Покровська церква у нижній частині селища Ясіня була зведена у 1903 році. Раніше на цьому місці кілька століть діяла дерев'яна церква Зішестя св. Духа, зведена ще у 1642 році. Цей храм згадується у документах, зокрема від 1883 року. Однак у 1896 році 250-літній храм згорів. Парафіяни розпочали будівництво нової, великої мурованої церкви, яка була завершена у 1903 році, коли її освятив єпископ Юлій Фірцак. Храм побудований у типовому для Закарпаття стилі: базиліка з однією вежею над входом. Храм нагадує місцевий костел, однак відрізняється дуже видовженою формою (аж 5 вікон на бічній стіні, не враховуючи вікон святилища та притвору), а також тим, що склепіння нави суцільно вкрите розписами. Ззовні храм пофарбований стриманими пастельними кольорами, дах вкритий бляхою, як і купол вежі. Нижче від купола знаходиться годинник, однак від не справжній, а просто намальований на стіні. По боках від входу у нішах бачимо зображення Ісуса Христа та Пресвятої Богородиці. Зовнішнє оздоблення доповнене невеликими декоративними пілястрами та контрфорсами. Вівтарна частина гранчастої форми під таким же дахом, увінчана мініатюрною маківкою. Збоку до неї прибудована маленька ризниця. Велика церковна територія розташувалась на розі головної вулиці Миру та вулиці Тараса Шевченка, котра веде до залізничної станції. Храм оточений цвинтарем, огляд вільний з усіх сторін. Отож, прямуючи до знаменитої Струківської церкви, незайвим буде заглянути і сюди. Перед входом бачимо великий хрест Тверезості, встановлений у 1909 році. Надпис на хресті церковно-словянською гласить "Господи, оружжя на диявола хрест твій дав єси нам. Хрест побідив поганство, хрест побідить пянство. Споруджено у громаді нижньо-ясінській 1909 року.". Зараз церква належить до УПЦ МП.”

“Плитоватська церква унікальний витвір гуцульського мистецтва 18-19 ст. Тут ви зможете побачити різьблений в місцевих традиціях портал храму, сучасні ікони виконані в українській традиції (Богородиці та Ісус в гуцульському одязі). Окрема подяка пароху та громаді храму за підтримку порядку храму, дзвіниці, цвинтаря.”

“Чудовий священник, дуже турбується про місце та парафіян!”

“Я тут маленьким бігав, с бабусею до церкви ходив, а на дзвоні є наше призвіще. Дивовижні місця.”