Церква у Закарпатській області

“Хороша церква і проповідує найкращий священик”

“Це неймовірно красиво, не пропустіть!”

“Я тут маленьким бігав, с бабусею до церкви ходив, а на дзвоні є наше призвіще. Дивовижні місця.”

“Храм греко-католицької громади Лазещини”

“всіх запрошую неділя 10годин ранку”

“Приходьте в Церкву Євангельських Християн”

“Гарний доглянутий римо-католицький храм з просторим, гарно озелененим подвір'ям. На подвірї є хрест, різьблена скульптура св. короля угорського Іштвана (Степана), за часів якого Угорщина почала перехід з язичництва в католицтво ,а також бюветик з водою, де кожен прихожанин і гість може помити руки.”

“У 1778 р. згоріла дерев’яна церква. Наприкінці 1788 р. на тому ж місці розпочато будівництво кам’яної церкви, яке йшло дуже повільно, і в 1798 р. церква ще не була готова. Внутрішнього оздоблення не було ніякого, бо все згоріло дощенту в старій церкві. Священиком тоді був Іван Леґеза. Ця церква стала третьою мурованою церквою Березького комітату. Іконостас до неї вирізьбив відомий тодішній різьбяр Мартин Духнович (Духновський). Теперішню розкішну муровану церкву збудували на кошти, виручені від продажу сільського лісу і землі та зібрані вірниками (по далеких і близьких місцевостях гроші збирали Михайло Шкоба, Микола Куліш, Петро Петруньо, Маркулин) стараннями о. Стефана Гойдича та кураторів Василя Мазюти, Івана Федаки. У 1927 р. розібрали стару церкву і почали будувати нову (основний камінь, за спогадом учасниці торжества Марії Колци, посвятили ще навесні 1925 p.), а на свято Різдва Богородиці в 1929 р. єпископ Петро Гебей посвятив готовий храм. Виготовив проект та керував роботою талановитий архітектор Михайло Білак з Підгорода, а зразком послужила його ж церква в Новому Давидкові. Запам’ятався також майстер Йосип Вайс, який одружився в селі. Мурували церкву шваби з Мукачева. Андрій Бежинець з Кучави та ще один місцевий майстер вкрили дахи бляхою. Іконостас роботи І. Павлишинця передав із закритого домбоцького православного монастиря о. Іван Карбованець, а сам І. Павлишинець доробив іконостас, припасувавши його до значно більшої церкви. Стінопис виконав мукачівський художник Мешко з сім’єю вже за радянського часу, за що отримав 17 тисяч карбованців. У храмі зберігають живопис Й. Бокшая. Великий дзвін забрали в війну. У селі було кілька римо-католиків, які мали свою дерев’яну дзвіницю, але вони з часом асимілювалися і передали два дзвони до греко-католицької церкви.”

“Римо-католицький костел з 1807 року.”

“Дуже гарна.Я хожу туда в церков.”

“Цікаве місце. Відоме хрестом в дереві.”

“Гарна дерев'яна церква по дорозі до озера Синевир.”

“Розташована у верхній частині села. Якщо поставити поруч машину і піднятися на сусідній схил – усе село як на долоні, та й відроги Пікуя видно. Трохи далеко, позаду, помітна полонина Рівна. Дуже красиві краєвиди. Рекомендую!”

“Повз часто проїжджаю. Гарно, затишно. Що там скажеш... Культ.”

“І красиво, і співають класно. На свята завжди багато людей”

“Дуже цікавий храм зі Старовинними розписами авторства Фердинанда Відре”

“Наша сільська православна церква”

“Гарний храм, радий, що тут побував. Але фото накидали різні якісь :(”

“Слава Богу, за те, що Він працює зі Своїми дітьми і через Своїх дітей!”

“Мій родич теж побудував, я пишаюся!”

“14 травня 2000 року в неділю Жінок Мироносиць, освятили основний камінь під спорудження першої в селі Кінчеш церкви. Проект взяли із Словаччини. В будові тісно переплелися візантійський та готичні стилі. Центричний п’яти банний храм прикрасив центр села. Дзвіницю з електричним приводом розташовано над дахом, між банями північного фасаду. Три бронзові дзвони вагою 500, 300 і 150 кг відлиті у чеському місті Оломовц. Досконалістю архітектурного задуму вражає інтер’єр храму. Внутрішній простір організовано так, що всі учасники служби як на нижньому ярусі, так і на хорах максимально долучаються до священнодійства. Вікна вівтарної частини прикрашають вітражі, виконані Людмилою Корж-Радько та Володимиром Кузнєцовим. Освячення храму провів єпископ Мілан 7 липня 2007 року.”

“Спочатку вірники молилися у тимчасовій капличці, яка була збудована у 2002 році, адміністратором парафії тоді був о. Василь Бляшин. 28 квітня 2002 року тодішній єпископ-помічник Юрій Джуджар освятив місце під спорудження храму св. Великомученика Юрія (Георгія). Освячення наріжного каменя провів владика Мілан, та почесний гість Апостольський нунцій в Україні архієпископ Іван Юркович 26 червня 2004 року. А от 30 жовтня 2011 року громада вже перейшла до новозбудованої церкви. 6 травня 2012 року було проведено владикою Міланом освячення храму. До речі, автором проекту є Арнольд Медвецький. Поряд з церквою Святого Великомученика Юрія 17 червня 2014 року розпочато будівництво Монастирю Святого Герарда по вулиці І. Маргітича, 23.”