Церква у Хмельницькій області

“Історичне місце, але потребує догляду.”

“Церква просто пишається з усіх боків своєю красою”

“Церква казково гарна. Ззовні і зсередини. Дійсно must see. Єдине що належність до патріархату суперечна. Хоч гідесса зазначала, що греко-католицький, усі інші джерела говорять протилежне і не досить приємне.”

“Тут є гарна локація для фото. Можно піднятися сходинками і сфотогруватися на мурі”

“У підніжжя камяної плити на березі річки Смотрич, біля підвисного моста, маленький райський затишний куточок. Поруч криниця із питною водою”

“Чудове місце, яке вціліло за часів СРСР і 2ї світової, завдяки зусиллям місцевої громади.”

“Гарна церква, дуже приємний батюшка”

“Крім того нижче по річці дуже гарні місця”

“Скелі на високому схилі добре видно з води і з Дністровської Ревьєри.”

“Дуже смачно,ситно та не дорого всім рекомендую не пошкодуєте”

“Здобув тут другу вищу освіту. Мені було приємно навчатись у цьому закладі!”

“В магазині чисто, кваліфікований та привітний персонал. Хороший вибір товарів різних груп побутової техніки, ціни як і в інтернет магазинах, також можна замовити на сайті і забрати товар в цьому магазині. Вигідні умови кредитування, є послуга доставки на адресу з заносом в квартиру.”

“Відмінні меблі, великий асортимент.Якістю задоволений.”

“Чудові краєвиди. Тільки ,якщо їхати зі сторони Хмельницького - то не їдьте через Дунаївці , лише через Камʼянець Подільський. Бо там дороги немає, можна й колеса загубити”

“Приїжджав зі Львова на реколекції до сестер з цієї парафії, і з самого початку відчув особливу атмосферу цього місця. Катедра вражає не лише своєю красою та, а й тим внутрішнім спокоєм, який тут відчувається. Тут легко зупинитися, відкласти щоденну метушню й справді побути в моменті. Дуже сподобалося саме відчуття живої спільноти, де духовність не формальна, а щира й тепла. Окремо хочеться сказати про людей - так як вони і створюють значну частину цієї атмосфери. Привітні, відкриті, прості у спілкуванні, без зайвої напруги чи дистанції. Навіть коли під час прислуговування щось було незрозуміло, це сприймалося спокійно й по-людськи, без жодного осуду. Навпаки, було відчуття прийняття й підтримки, ніби ти тут не гість, а частина спільноти. На рахунок лекторів,вони справили дуже приємне враження - привітні, щирі й відкриті. Хоч спілкувалися не так багато, це добре відчувалося і в їхній манері, і в загальному ставленні. Також сподобався їхній дещо інший стиль прислуговування: не зовсім звичний, але живий і природний, який особисто мені зайшов і гармонійно доповнив увесь досвід. Також дуже запам’яталося саме місто - затишне, спокійне, з особливою атмосферою, яку важко передати словами. Wplace додав відчуття, що місто живе не лише офлайн,а й онлайн. Все разом склалося у дуже цілісний і глибокий досвід. Хоч приїжджали всього на короткий час, це місце однозначно залишиться в моєму серці надовго, і сюди хочеться повернутися ще не один раз.”

“Їздили робочим колективом відпочити на вихідні. Наші враження навіть перевершили очікування. Олена та Олександр — дуже приємні люди і професіонали своєї справи, усе пройшло без проблем, непорозумінь, вчасно зустрічали, приїжджали, допомагали зорієнтуватися в усіх питаннях. Самі екскурсії — цікаві, дружні, динамічні, на них точно не хотілося спати. Колектив у захваті, тому наші рекомендації — усім, хто хоче відпочити душею і отримати масу позитивних емоцій. Дякуємо за прекрасне дозвілля!”

“Гарне місце для духовного розвитку, відпочинку та роздумів. Їздили після курсу катихез для пар на 3 дні. Кімнати в будинку біля костелу компактні та охайні, від перебування в їдальні також приємні враження. Територія костелу атмосферна (кладовище), є місце припаркувати 2-3 авто на задньому дворі або вздовж дороги біля території костелу. Сам храм вражає своїми росписами та історією, а настоятель справляє враження приємної людини.”

“Перша письмова згадка про храм відноситься до 1582 року, у зв'язку з передачею міщанкою Гапкою Табковою у власність Троїцької церкві своєї садиби. Під час панування у місті турків храм було перероблено на мечеть. На початку XVIII ст. з виходом турків з Кам'янця і встановленням польської влади храм був переданий греко-католикам. У 1722 році єпископ Афанасій Шептицький передав храм монахам ордену Св. Василія, які заснували при ньому монастир. Офіційною датою заснування вважається 22 травня 1722 р. Орден Василіян діяв при храмі до 1795 року. При ІІ розділі Польщі землі Кам'янеччини були включені до складу Росії. Разом з цим храм було переосвячено у православний. У 1935 році у рамках боротьби радянського уряду із релігією храм було розібрано. 3 березня 1995 р. почалася віднова храму. Були проведені розкопки і дослідження фундаментів храму. 23 вересня 1996 р. Любомир Гузар заснував монастир. Першим настоятелем було призначено бр. Давида Кулинича, василіанина. З 1 вересня 2005 р. настоятелем монастиря було призначено о. Йосифа Будая. За п'ять років василіяни повністю закінчили відтворення будівлі та оздоблення храму і прилеглої території.”

“Блаженне місце з прекрасною архітектурою. Стояла і довго роздивлялася ліпнину на стінах і стелі, служителі костелу надзвичайно приємні люди. Чудове місце для відвідин, якщо ви перебуваєте в Кам'янці-Подільському.”

“Найдавніші частини монастирського комплексу належать до 15 століття. Бурхлива історія Кам'янця-Подільського не сприяла збереженню первісного вигляду ще готичної в основі споруди. Комплекс зазнав руйнацій і перебудов у 16 - 18 століттях. Так, у 1596, 1618, 1628 рр. до центральної нави костьолу прибудували каплиці. Перші ремонтні роботи після звільнення міста від турків розпочали в 1737 р. за ініціативи пріора монастиря о. Міхала Спендовського. Суттєві перебудови комплексу провели під керівництвом військового інженера й архітектора, кам'янчанина Яна де Вітте в 1737–1755 рр. на замовлення та кошти вельможі, теребовельського старости Міхала Францішека Потоцького. Архітектор надбудував другий поверх над розрізненими келіями монастиря, поєднавши їх з костелом і утворивши внутрішній дворик (клуатр), притаманний бароковим монастирським ансамблям Західної Європи та Речі Посполитої. Була перебудована в стилі бароко і дзвіниця, що стала однією з висотних домінант історичної частини міста.”

“якщо несуть світло людям то хай допоможуть і з освітленням вулиць взимку”

“Після інциденту з військовим у лютому 2023 та зборів парафіян, собор приєднався до Православної Церкви України. Ангельський хор. Якщо мій профанський слух і освіта мене не підводять, то вони запровадили візантійський спів на першу ранкову службу у неділю. Нехай Господь благословить цю громаду і допомагає їй зростати та у служінні.”

“Це пам'ятка архітектури часів середньовіччя. Вона розташована у центральній частині міста біля річки. Її вважаються символом Старокостянтинова. Вежа була збудована у 1561–1580 роках, в часи будівництва самого міста Старокостянтинів. Будівництво відбувалось князем Василем Костянтином Острозьким. Пізніше біля неї був збудований костел. Сторожова вежа була збудована високою і входила в систему укріплень міста. У 18 столітті вежу перебудували. Довгий час вона використовувалась як дзвіниця для костелу монастиря домініканців. Її основною функцією було надійне забезпечення огляду і прострілу навколишньої території і попередження про наближення нападу ворогів. Вежа має висоту 70 метрів. Вона збудована з шести ярусів, які сполучені між собою гвинтовими сходами, які зміщені в бік стін (нині їх немає там, а лише пташиний послід і їхні трупи). Вежа є мурованою з каменів та цегли, покрита штукатуркою. Товщина стін 2,8 м. Освітлення проходило крізь вікна. На перших ярусах вежа має прямокутну форму, наступні яруси мають стрілчастий вигляд. Її пристосували для тримання оборони і стрільби з різної зброї. В ній є бійниці, які вирізані у стінах. Колись вежу покривав шатровий дах. Зараз тут офіційно проводяться реставраційні роботи вежі, але насправді в підвальному приміщенні влаштовано склад всілякого непотрібного мотлоху. Хоча довколишня територія дуже добре доглянута. При відвідуванні підстригався газон місцевим чоловіком, було багато красивих квітників. Присутній для вільного доступу туалет. На території є дві церкви, при чому в одній правилами служба, а інша стояла закритою.”

“Духовне та цікаве місце. Бути в Сатанові і не приїхати сюди - велика помилка. Обовʼязково рекомендую відвідати цей монастир і піти на дзвонотерапію. Відчуття після спокою, очищення від поганих думок та набуття позитивної енергії”