Церква у Закарпатській області

“У 1921 році греко-католицька громада села вирішила будувати муровану церкву. Було обрано комітет зі спорудження храму. Великою була і заслуга дравецького пароха о.Степана Пайкошія. Почали будувати в 1927 році, наступного року вже було зведено стіни. Церкву посвятив владика Петро Гебей у 1929 році, але деякі роботи тривали ще до 1934 року. Іконостас зробив І. Павлишинець. Малювання в інтер’єрі виконав С. Сарновський. Церкву збудовано в центрі села, при головній дорозі. Споруда має добрі пропорції і струнку двоярусну башту з оригінальним завершенням у вигляді видовженої, шоломоподібної восьмигранної бані з двоярусним ліхтарем такої ж форми. У вежі три дзвони, найбільший з яких відлив Ф. Егрі у 1922 році, а дещо менший - виріб фірми "Акорд" 1936 року. До 2000-річчя Різдва Христового через дорогу від церкви споруджено каплицю. 07 червня 2014 року на святкову Вечірню прийшла велика кількість місцевих вірників, щоб напередодні великого свята, просити у Святого Духа очистити всіх нас від усякої скверни і спасти душі наші. Після завершення Вечірні відбувся молебень до Найсвятішого Серця Ісусового та освячення відновленого парку – монументу Слави Божої. Освячення здійснив владика Мілан. 15 листопада 2008 року, владика Мілан разом з отцями помолилися вечірню, після якої було освячено оновлений хрест перед церквою. Потім велика кількість вірників із запаленими свічками хресним ходом перейшли з храму на місцевий цвинтар. Тут було освячено владикою Міланом 14 каплиць нової Хресної дороги. 11 жовтня 2015 року владика Ніл освятив новий престол у Свято-Успенській церкві с.Баранинці.”

“Реформаторська церква села Мочола є досить старою, побудована вона у 1843 році. Населення села невеличке і більша частина католицької віри, тому прихожан у даній церкві небагато. Поруч із церквою знаходиться стара садиба, яка побудована у кінці 19 століття і на той час належала єврейському лікареві.”

“Ще не так давно молода громада греко-католиків проводила службу у реформатській, а зараз уже у своїй церкві. Будувалась три роки і була освячена у 2007 році. Службу проводить священник із сусіднього села Матієва. На території храму будується парафія, можливо уже скоро громада буде мати свого священника. Цікаво те, що тут правлять службу ще й римо-католики, вірники церкви уже звикли до цього і ніякої незручності не відчувають.”

“Прекрасне місце де говориться про доброго Бога”

“Красива церква на пагорбі, де можна прогулятися по великій території і відпочити, а також помолитися. Поряд знаходиться також православна церква.”

“Досить нова церква, побудована на початку 90-х років XX століття, виглядає красиво. Гарне подвір'я, чисте та прибране, є багато лавочок. Вхід на територію відкритий, можна погуляти і помолитися.”

“Римо-католицький костел з 1807 року.”

“Сьогодні був в цій церкві і був дуже задоволений. Рекомендую всім.”

“Спочатку вірники молилися у тимчасовій капличці, яка була збудована у 2002 році, адміністратором парафії тоді був о. Василь Бляшин. 28 квітня 2002 року тодішній єпископ-помічник Юрій Джуджар освятив місце під спорудження храму св. Великомученика Юрія (Георгія). Освячення наріжного каменя провів владика Мілан, та почесний гість Апостольський нунцій в Україні архієпископ Іван Юркович 26 червня 2004 року. А от 30 жовтня 2011 року громада вже перейшла до новозбудованої церкви. 6 травня 2012 року було проведено владикою Міланом освячення храму. До речі, автором проекту є Арнольд Медвецький. Поряд з церквою Святого Великомученика Юрія 17 червня 2014 року розпочато будівництво Монастирю Святого Герарда по вулиці І. Маргітича, 23.”

“Була на церимоїї вінчання. Було дуже душевно! Особливо сподобалась промова священика!”

“Дуже хороший св'ященник о.Іван, завжди допоможе добрим словом і ділом, дякуємо!”

“Коли ми приїхали в 2022 році в Ужгород, то одразу потрапили до церкви «Нова Надія». Тут ми відчули, що церква — це не будівля, а люди, які живуть тим, щоб пізнавати Бога й бути Його послідовниками. Зараз ми сім’єю є частиною цієї церкви й радіємо, що маємо таку духовну сім’ю. Ми всі різні, але об’єднані Христом!”

“Хвала Христу за зустріч з божими дітьми на вечірній молитві! Благословіння та подяка за привітність. Щирі вітання з Дніпровської ХВЄ "Віфанія"! Який то Бог до нас всіх добрий!”

“Чудовий храм, розташований на доглянутій території. Все культурно, зі смаком, чистенько, затишно. Священики – найкращі з найкращих.”

“Цікаве місце. Відоме хрестом в дереві.”

“У 1998 р. в село прийшов священик о. Іван Шанта й організував спорудження греко-католицької церкви. Силами громади 30 червня 1998 р. розпочали і за кілька днів закінчили спорудження фундаменту нової церкви на місцині, що зветься “Середнянські млаки”, а у серпні 1998 р. фундамент урочисто освятив єпископ Йосип Головач. У лютому 1999 р. почали зведення зрубу і в жовтні майстри з Драгова вкрили церкву бляшаною покрівлею. Дерев’яну церкву 18,6 м завдовжки, 10,2 м завширшки, при висоті до стелі 6,8 м та з вежею 19,3 м заввишки крім висоти хреста, спорудили місцеві майстри брати Василь й Іван Ковачі та Григорій Рошко. Основними помічниками були Василь Биланин, Ілько Ковач, Ілько Глькович Нанинець, церківник Ілько Васильович Нанинець, дяк Степан Нанинець, Тимофій Руснак, Ілько Цифряк, куратор Павло Руснак. Частину коштів на будівництво зібрали вірники, частину – громади інших сіл, депутат Верховної Ради Віктор Медведчук подарував 1700 гривень, держава виділила ліс. Престіл встановили на Різдво 2000 p., a посвятять у день св. Євхаристії. Різбарську роботу робить Іван Гаврилович Веґеш з Міжгір’я. Ікони малює Володимир Глеба з помічниками. Дзвони, відлиті в Новому Роздолі на Львівщині, містяться в окремій дзвіниці, спорудженій тими ж майстрами, що будували церкву. Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 490 – 492.”

“Гарна дерев'яна церква по дорозі до озера Синевир.”

“смт.Воловець. Церква Вознесіння Господнього”