Церква у Закарпатській області

“Тихе, умиротворене місце. Можна набрати кришталево чистої студеної води з джерел освяченого місцевим Владиком.”

“Доглянутий католицький костел у хорошому стані.”

“Чому я так люблю ходити в такі місця? Це повернення в часи моєї молодості. Добре, що вони ще є,”

“Церква св. пр. Іллі. 1895. (УПЦ) З 1692 р. походить перша згадка про церкву. З 1704 р. село згадують лише як філію Копинівців. У 1778 р. знову йдеться про дерев’яну церкву. У 1892 р. згоріла дерев’яна церква, після чого стараннями душпастиря В. Добри спорудили кам’яну, що давніше присвятили Цареві Христу, але в 1988 р. церкву пересвятили на честь св. пр. Іллі. Над входом – дата спорудження (1895 р.) та дата останнього ремонту (1989 р.). У храмі є іконостас гарного різьблення, але ікони вже перемалювали. Біля церкви стоїть проста каркасна дзвіниця з дерева. Один дзвін виготовив у 1891 р. Георгій Гриб з синами, інший – фірма “Акорд” у 1925 р.”

“Подобається тим що Служби Божі у неділю не дві а чотири.навіть є на венгерській мові.Це дуже добре для людей....”

“Цікаве місце. Історія каже, що на цьому місці жили ченці. Дуже цікаво знати їхні імена? Далі на цьому місці, де було розташування сільського цвинтаря, було збудовано церкву та монастир. Хоча граф Гомоная планував побудову загального призначення. Коли робили фундаментні роботи, побачив дівчину в дорогих вбраннях і тіло було і не зіпсовані риси обличчя. У цей момент і було ухвалено рішення про будівництво храму. Велика територія варто побувати.”

“Монастир був ліквідований комуністичною владою сьогодні активно відроджується. Ця обитель була осередком православ'я в часи австро-угоського панування, та світком сумнозвісних першого та другого Мараморош-Сиготських процесів 1908–1914 років над православними русинами, які чинили опір австро-угорській владі, що проводила політику пркатоличення та мадяризації...”

“Наш відпочинок просто ідеальним. Апартаменти дуже зручні, затишні, романтичні. Гарний вигляд на Берегівський лувр. Поблизу супермаркет. Ми і наше авто відчували повний захист всередині старовинного двору. Кожен з нас має свої спогади тут. Для дітей це було оригінальне ліжко.”

“Дуже гарне місце намолене Богом”

“Невелика гарна церква у центрі села, поблизу струмок”

“Надзвичайно цікава за архітектурою церква, такі дуже рідко зустрінеш.”

“Церква має давню історію. Колись це була дерев'яна, а тепер велика мурована церква, побудована на початку XX століття. Зараз тут моляться греко-католики, а ще при радянському союзі до 1992 тут молилися православні, тоді у селі з'явилася своя православна церква. Цікаво, що богослужіння тут проводяться на двох мовах - угорській та церковнослов'янській. На території встановлена пам'ятна дошка з нагоди 30-ї річниці виходу із підпілля Мукачівської греко-католицької єпархії, де зображено отця Івана Карпинця, який служив тут і багато зробив для церкви і постраждав за свою віру.”

“Церква Різдва пр. богородиці. 1820. (УГКЦ) Назва села походить від слова “клячати” (ставати на коліна). Легенда пов’язує виникнення назви з моліннями людей навколішки за врожай, а ще сповіщає про церкву, яка колись запала під землю, і на її місці виникло озеро. У 1692 р. село було філією Іванівців, ав 1733р. – філією Лохова, але вже мало власну дерев’яну церкву. Теперішню типову муровану церкву збудували на пагорбі Макош. Храм повернули греко-католикам, а неподалік, на цьому ж схилі стоїть маленька римо-католицька церква. Інша легенда розповідає про братів Маковеїв, яких мучили за Бога, а з кожної краплини їх крові розцвітав мак. Через це клячанівці вирішили збудувати турню церкви в формі стебла з маковою голівкою. У 1992 р. церкву збільшили приблизно на 8 м, розбудувавши її в бік вівтаря. Будівельні роботи виконали Віллі Ліп та Михайло Соколович, а завершувальні – Юрій Бращайко та Михайло Сабов. На турні вказано 1913 рік – очевидно, дату покриття бляхою. Дата над входом повідомляє про ремонт храму в 1958 р. Старий стінопис перемалював О. Селіванов, він же ремонтував іконостас. Три дзвони встановили в окремій дзвіниці з металу.”