Церква у Закарпатській області

“Чому я так люблю ходити в такі місця? Це повернення в часи моєї молодості. Добре, що вони ще є,”

“з Різдвяними святами! Здоров'я, фортеці в дусі, достатку, світ вашому дому, любові ...!!!”

“Греко-католицька церква освячена у 2011 році.”

“Старий храм. Чудовий парох, церківник, приємні люди. Біля храму є статуя Богородиці і двох апостолів.”

“Зробили багато нових ікон і будуть ще всім рекомендую”

“Невелика гарна церква у центрі села, поблизу струмок”

“Дуже цікаве архітектурне рішення. 1885 рік будівництва. Поруч – пам'ятник партизанам, трохи далі, у масиві гори – партизанська печера.”

“Надзвичайно цікава за архітектурою церква, такі дуже рідко зустрінеш.”

“УГКЦ Рождества Пресвятої Богородиці”

“Чудове місце для тих, хто хоче знайти відповіді на запитання: у чому сенс життя? Як бути щасливим? Що чекає у майбутньому?”

“Церква св. арх. Михайла. 1859. (УПЦ) У XVII ст. в селі була своя парохія і дерев’яна церква, яка стояла ще в 1788 р. У 1751 р. згадують добру дерев’яну церкву без образів, з двома дзвонами. На початку XX ст. Бенедиківці з населенням 450 осіб греко-католицького віросповідання були філією Руського. Теперішня церква – типова мурована споруда. У 1906 р. церкву розмалював художник Бейла Гавриїл Мігалі за 3000 корон, після чого 11 листопада її посвятили. Малювання в 1940 – 1941 роках здійснив уже згаданий В. Буреш, а настінна композиція в вівтарі містить підпис “Gogola 1941”. Іконостас вирізьбив І. Павлишинець. У 1938 р. в церкві збудовано хори за планом Андрія Васька, кошторис якого становив 12 200 корон. Дзвони встановили на металевій конструкції. Найдавніший дзвін відлив Ференц Вальзер у Будапешті в 1879 р. Біля церкви – два майстерно різьблені дерев’яні хрести. На могилах збереглося кілька дерев’яних профільованих хрестів.”

“Церква св. Василя Великого. 1888. (УПЦ) Священик служив у селі в середині XVII ст. Найдавнішу згадку про церкву записано в 1692 р. З 1682 р. до 1711 р. в селі служив священик Андрій Поп. У 1711 р. на село напали татари і понищили церкву. У 1733 р. згадують дерев’яну церкву св. Василія без дзвонів. Роль дзвонів виконував дерев’яний щит, по якому били молотком. У 1797 р. філії були в Медведівцях, Се-ренчівцях та Балашівцях (нині їх приєднано до Копинівців). 1 серпня 1870 р. за священика Олександра Стецовича заклали фундамент, а 16 вересня 1888 р. за священика Петра Олага вікарій Віктор Гебей посвятив муровану базиліку, яка стоїть понині. При завершенні будівництва відзначився Василь Немеш, обраний куратором у 1885 р. На церкві позначено роком спорудження 1894, але це дата посвячення церкви після внутрішнього оздоблення, покриття бляхою та інших доробок, проведених В. Немешем. Друга дата (1988) – рік останнього зовнішнього ремонту храму. У церкві зберігають цікавий іконостас, виготовлений подібно до меблів з полірованого дерева. Позолотою покрито лише капітелі колонок та орнаментику. Над дверима хорів написано, що “НА УКРАШЕНИЕ СЕГО ХРАМУ ДАРУВАЛЪ ИВАНЪ ФЛЕНЬКО С ЖЕНОЮ ГАФІЕЮ 15 000 КАЧ 1935”. Твердять, що ці кошти пішли на спорудження хорів. Біля церкви стоїть проста каркасна одноярусна дерев’яна дзвіниця на бетонному фундаменті. Напис на великому дзвоні свідчить, що відлили його в 1928 р. в Малих Ґеївцях стараннями священика о. Степана Фесторія, кураторів Івана Бадзя, Михайла Симочка, Василя Фленька, Івана ПІманька. Менший дзвін відлили за священика Євгенія Уйгелія в 1922 р. Місцевий парох Юлій Тромпак провів 7 років у концтаборах Сибіру”

“Гарний храм із своєрідною архітектурою.”

“Церква св. пр. Іллі. 1895. (УПЦ) З 1692 р. походить перша згадка про церкву. З 1704 р. село згадують лише як філію Копинівців. У 1778 р. знову йдеться про дерев’яну церкву. У 1892 р. згоріла дерев’яна церква, після чого стараннями душпастиря В. Добри спорудили кам’яну, що давніше присвятили Цареві Христу, але в 1988 р. церкву пересвятили на честь св. пр. Іллі. Над входом – дата спорудження (1895 р.) та дата останнього ремонту (1989 р.). У храмі є іконостас гарного різьблення, але ікони вже перемалювали. Біля церкви стоїть проста каркасна дзвіниця з дерева. Один дзвін виготовив у 1891 р. Георгій Гриб з синами, інший – фірма “Акорд” у 1925 р.”

“Красива та доглянута церква. Дякуємо пароху за можливість відслужити Святу Месу після нашого повернення з Меджугор’я.”

“Церква має давню історію. Колись це була дерев'яна, а тепер велика мурована церква, побудована на початку XX століття. Зараз тут моляться греко-католики, а ще при радянському союзі до 1992 тут молилися православні, тоді у селі з'явилася своя православна церква. Цікаво, що богослужіння тут проводяться на двох мовах - угорській та церковнослов'янській. На території встановлена пам'ятна дошка з нагоди 30-ї річниці виходу із підпілля Мукачівської греко-католицької єпархії, де зображено отця Івана Карпинця, який служив тут і багато зробив для церкви і постраждав за свою віру.”

“Fancsika знаходиться в 15 км на захід від Nagyszőlős. Це одна з найстаріших церков єпархії Угоча. Перші згадки про реформатську конгрегацію датуються 1598 роком. Її парохом на той час був Іштван Фанцікай. У 1759 році, під час тихого періоду контрреформації, під час душпастирства Міхая Уйвароші, реформатську конгрегацію було вигнано з власної церкви, яку зайняли римо-католики і використовується досі. Ця знаменна і трагічна подія була запечатана смертю трьох мучеників-реформаторів: Яноша Чебі Погані, Ласло Гулачі та Іштвана Паппа. Пам'ять про цих трьох осіб у 1997 році втілила меморіальна дошка збоку костелу. XVIII. Нова церква була побудована на місці церкви, яка була знесена в 19 столітті, в результаті готовності громади до самопожертви та їхньої прихильності до своєї церкви. Останній капітальний ремонт цієї церкви був у 1990 році, а вежу пофарбували у 1997 році. XX. До початку 20 століття Фанціка була поселенням, населеним угорцями, де релігійна приналежність населення поділялася на три церкви і три церкви: реформатську, римо- та греко-католицьку. У 1940-х роках реформатська громада налічувала 400 членів і обробляла 30 га землі. Під час комуністичної державної системи парафія була відібрана, а в 1993 році, коли система закінчилася, її повернула нинішня форма правління. Воля до життя та ентузіазм громади проявляється у відродженні релігійної освіти з 1989 року.”

“Нечасто можна побачити дві церкви різних конфесій на одному подвір'ї, у селі Форголань це відразу кидається в очі, може ще й через те, що більше нема на що тут дивитись. Реформаторська церква була побудована ще у XVIII столітті, але у 1844 році вогонь повністю знищив її. Через 10 років церкву відбудували і на протязі XX століття її декілька разів перестроювали та робили кращою, зараз вона досить велика, має 450 сидячих місць.”