Церкви собори монастирі у Львові

“чудовий храм, де дуже велика і багата колекція старовинних ікон”

“Прекрасно збережений ,як для свого віку , храм. Вважаю що знайомство зі Львовом символічно починати як раз з цого храму.”

“Красива велике церква. З гарним сучасним оздобленням, хорошим аудіо. Багато Богослужіннь, настоятель і отці наполегливо працюють для парафіян. Брали тут шлюб, хрестили дитинку. Величний храм. Але, зробіть щось з цією парковкою. Інколи машини стояти під самим входом, під час служби розганяють вірян, бо виконують маневри заїзду/виїзду.”

“Дуже гарно співають, рада що посадили тут дерева!”

“Наші Храми взагалі самі найкращі на світі , ВІРЯНИ ТА ОТЦІ МОЛОДЦІ .”

“Гарна споруда! На дзвіниці вийшов би чудовий оглядовий майданчик!”

“гарний,можна почитати про що символізує...жаль, що всі ходять туди тільки заради фото”

“Костел святого Марка (пол. kościół świętego Marka) — колишня культова споруда, маловідомий храм доби ранннього бароко в селі Варяжі Сокальському районі Львівської області (Україна), збудований у 1688—1693 роках. Храм побудований архітектором Войцехом Лєнартовичем за проектом Яна Міхала Лінка у 1688—1693 роках. Фундатором комплексу монастиря отців піярів (церкви св. Марка і келій) вважається місцевий магнат, дідич Варяжа Марек Матчинський (пол. Marek Matczyński), який був похований в ньому у 1697 році. У 1693 році він фундував храм піярів у Варяжі. Орден заснував Святий Йосип Каласанций Статут затвердив Папа римський Григорій XV 1621 чи 1622 року. Мета братства — християнське виховання юнацтва в школах. Назва ордену походить від школи, запровадженої творцем ордена, яку називали Schola pia («набожна школа»). Піари прославилися у другій половині XVIII століття, коли вони очолювали колегії і семінарії і були професорами відомих університетах. Храм з цегли, тинькований, з двома бічними вежами. Вежі в два яруси, оздоблені пілястрами, дахи барокові. У 1796 році храм постраждав від пожежі і дахи веж відновили значно меншими по висоті. Устрій храму зроблен прямокутними об'ємами, що зменшуються по висоті у напрямку апсиди. Апсида прямокутна й найменша по висоті, має власний трикутний фронтон. Архітектурних об'ємів чотири. Кожний з архітектурних об'ємів має свій, бароковий за малюнком, фронтон. Нава церкви має циліндричне склепіння, апсида — хрещате. Цінною пам'яткою є настінні розписи храму з першої половини 18 ст. До сьогодні збереглися фрески, виконані в 1810 році відомим художником-монументалістом Галичини епохи бароко і раннього класицизму Станіславом Строїнським. Після 1951 року храм використовувався як магазин, в 1983 році завалилася частина склепінь, стали провалюватися стелі підвалів ... Ось такий він, храм, що відноситься до найцікавіших пам'яток стилю бароко, проте знаходиться в занедбаному стані. До недавна, в середину до церкви можна було попасти без зусиль, но громадою було прийнято рішення обмежити вільний доступ до руйнуючуюся святині. Зараз, місцевий священник відкриє Вам храм для огляду, треба тільки зайти до його хати, що в двостах метрах від храму напроти вже іншої церкви… Варяж - колись містечко, а зараз село в Сокальському районі Львівської області, яке розташоване практично на кордоні з Польщею. Власне, до кордону звідти близько кілометру, а перед селом є прикордонний пункт, на якому перевіряють документи, тому без паспорту Внесений до реєстру пам'яток архітектури національного значення під охоронним номером 495.”

“Зруйнований оборонний костел. На любителя. Якщо їдете по трасі Львів-Франківськ то можна заїхати. З пятничанськоі вежі також відкривається класний вид на церкву”

“Величний та гарно збережений храм із чудовою архітектурою та атмосферою спокою. Інтер’єр вражає деталями та духовністю, тут відчувається особлива енергетика. Територія чиста та доглянута, а персонал і служителі храму привітні і готові відповісти на запитання. Чудове місце для молитви, духовного відпочинку та знайомства з історією Львова.”

“Храм Святителя Іоана Золотоустого – колишній костел Серця Ісусового у комплексі жіночого францисканського монастиря – мурована будівля з цегли двох кольорів (червоної і жовтої) в неороманському стилі з елементами неоготики і вдало поєднаними стильовими ознаками й архітектурними формами багатьох напрямків та історичних епох. Монастир був збудований упродовж 1877-1888 рр. К. Ґреґором за проектом відомого львівського архітектора Ю. Захарієвича.”

“Каплиця Різдва Хрестителя Господнього — це особливе місце, наповнене світлом, спокоєм і щирою молитвою. Тут відчувається турбота про кожну людину: проводять вінчання, хрестини, похоронні служби, супроводжуючи важливі моменти життя з глибокою повагою та теплом. Дружня громада храму,а священнослужителі завжди знаходять правильні слова підтримки. Особливо цінно, що тут приділяють увагу родинам військових, даруючи їм духовну опору і надію. Це місце, куди хочеться повертатися, щоб знайти розраду, подякувати Богу й наповнитися миром у душі”

“Неймовірне місце...не збережено, але...”

“Затишно, близько, ніколи нема черги і натовпу, як в великих церквах.”

“Слава Богу що вона ще є, наша українська православна! є де душу спасати в Трускавці! Їздимо на протязі 25років лікувати тіло і душу в цьому храмі!”

“Намалював схему, як заходити. Бо не зовсім зрозуміло для тих, хто тут вперше.”

“Чудовий монастир, цікаво подивитися як буде після ремонту приміщень.”

“На даний момент музей не працює.”

“"Хмельницький, зайнявши дня 9 листопада опущене місто Сокаль, наступав завзято на укріплений монастир, де шукала захисту довколишня шляхта з жінками і майном. Невеличка горстка оборонців хоробро опиралася величезним силам напасників" Так монастирська хроніка занотувала перебування Хмельницького в Сокалі. Костел та монастир отців бернардинів розпочали будувати у 1604 року під наглядом отця Бернарда Авелідеса, який будував Львівський костел бернандинів. Монастир був відбудований в 1848 та 1872 після двох пожеж, але зазнав руйнувань у першій світовій. В 1951 році монахи покинули монастир через радянсько-польський обмін ділянками територій. Бібліотеку і архіви монахи перевезли до Кракова та Львова. В 1951-1958 в монастирі діяв інтернат для перестарілих. Далі тут розташувалась в’язниця суворого режиму № 47. 2012 року в комплексі відбулася чергова пожежа, яка знищила костел, дзвіницю та колишні келії. Фото робила здалеку, адже монастир знаходиться на іншому березі Бугу і до нього нема підступу”

“Місце Любові, Служіння та Прослави Бога!”

“На виїзді з Гніздичева в сторону села Руди розташований Реколекційний дім Благовіщення Пресвятої Богородиці Згромадження сестер Пресвятої Богородиці Фатімської. Гарне місце. Детальніше про це місце можна подивитись у відео: селища Гніздичів у Стрийському районі Львівської області на ютуб каналі Expand your knowledge”

“Каплиця Кохавинської ікони Богородиці. Кплицею збудована в готичному стилі за старанням о. Яна Тшопінського у 1901-02 роках на місці об'явлення чудотворного образу, де стояла стара струхлявіла дерев'яна каплиця, яку не можна вже було від реставрувати. Детальніше про каплицю та селище Гніздичів можна подивитись у відео: селище Гніздичів у Стрийському районі Львівської області на ютуб каналі Expand your knowledge.”

“Гарна бойківська святиня - літургії на 10 годину у неділю та свята. Храм у гарному убранстві.”

“Місце, де серце єднається з Всевишнім. Простори. Краса.”

“Гарне придорожнє місце оберіг. Хрест і скульптура матері Божої.”