Церкви собори монастирі у Хмельницькій області

“Церква казково гарна. Ззовні і зсередини. Дійсно must see. Єдине що належність до патріархату суперечна. Хоч гідесса зазначала, що греко-католицький, усі інші джерела говорять протилежне і не досить приємне.”

“Після інциденту з військовим у лютому 2023 та зборів парафіян, собор приєднався до Православної Церкви України. Ангельський хор. Якщо мій профанський слух і освіта мене не підводять, то вони запровадили візантійський спів на першу ранкову службу у неділю. Нехай Господь благословить цю громаду і допомагає їй зростати та у служінні.”

“Такої краси ще в житті не бачила! Середина храму вбрана немов писанка в таке різноманітяя кольорів і малюнків! Кольори яскраві і гарно компонуються. око не ріже від такого яскравого орнаменту. Дуже багато намальованих картин з Біблійних сюжетів. Як гарно виглядають просто двері дерев яні! Вся територія дуже чиста і охайна, на задньому дворі стіна з квітів. Черговий залюбки все показав. Середину храму не дозволити сфотографувати але продаютьжурнал де є фото і розказано про всі малюнки”

“Чудовий собор! ПЦУ!!! Отець Василь! - дякую! Слава Богу за все!”

“У підніжжя камяної плити на березі річки Смотрич, біля підвисного моста, маленький райський затишний куточок. Поруч криниця із питною водою”

“Чудове місце, яке вціліло за часів СРСР і 2ї світової, завдяки зусиллям місцевої громади.”

“Гарна церква, дуже приємний батюшка”

“Чудові краєвиди. Тільки ,якщо їхати зі сторони Хмельницького - то не їдьте через Дунаївці , лише через Камʼянець Подільський. Бо там дороги немає, можна й колеса загубити”

“Да помню був дома вже 2 роки вне дому”

“якщо несуть світло людям то хай допоможуть і з освітленням вулиць взимку”

“Найдавніші частини монастирського комплексу належать до 15 століття. Бурхлива історія Кам'янця-Подільського не сприяла збереженню первісного вигляду ще готичної в основі споруди. Комплекс зазнав руйнацій і перебудов у 16 - 18 століттях. Так, у 1596, 1618, 1628 рр. до центральної нави костьолу прибудували каплиці. Перші ремонтні роботи після звільнення міста від турків розпочали в 1737 р. за ініціативи пріора монастиря о. Міхала Спендовського. Суттєві перебудови комплексу провели під керівництвом військового інженера й архітектора, кам'янчанина Яна де Вітте в 1737–1755 рр. на замовлення та кошти вельможі, теребовельського старости Міхала Францішека Потоцького. Архітектор надбудував другий поверх над розрізненими келіями монастиря, поєднавши їх з костелом і утворивши внутрішній дворик (клуатр), притаманний бароковим монастирським ансамблям Західної Європи та Речі Посполитої. Була перебудована в стилі бароко і дзвіниця, що стала однією з висотних домінант історичної частини міста.”

“Перша письмова згадка про храм відноситься до 1582 року, у зв'язку з передачею міщанкою Гапкою Табковою у власність Троїцької церкві своєї садиби. Під час панування у місті турків храм було перероблено на мечеть. На початку XVIII ст. з виходом турків з Кам'янця і встановленням польської влади храм був переданий греко-католикам. У 1722 році єпископ Афанасій Шептицький передав храм монахам ордену Св. Василія, які заснували при ньому монастир. Офіційною датою заснування вважається 22 травня 1722 р. Орден Василіян діяв при храмі до 1795 року. При ІІ розділі Польщі землі Кам'янеччини були включені до складу Росії. Разом з цим храм було переосвячено у православний. У 1935 році у рамках боротьби радянського уряду із релігією храм було розібрано. 3 березня 1995 р. почалася віднова храму. Були проведені розкопки і дослідження фундаментів храму. 23 вересня 1996 р. Любомир Гузар заснував монастир. Першим настоятелем було призначено бр. Давида Кулинича, василіанина. З 1 вересня 2005 р. настоятелем монастиря було призначено о. Йосифа Будая. За п'ять років василіяни повністю закінчили відтворення будівлі та оздоблення храму і прилеглої території.”

“Блаженне місце з прекрасною архітектурою. Стояла і довго роздивлялася ліпнину на стінах і стелі, служителі костелу надзвичайно приємні люди. Чудове місце для відвідин, якщо ви перебуваєте в Кам'янці-Подільському.”

“Неймовірні враження від купання...”

“Духовне та цікаве місце. Бути в Сатанові і не приїхати сюди - велика помилка. Обовʼязково рекомендую відвідати цей монастир і піти на дзвонотерапію. Відчуття після спокою, очищення від поганих думок та набуття позитивної енергії”

“Це пам'ятка архітектури часів середньовіччя. Вона розташована у центральній частині міста біля річки. Її вважаються символом Старокостянтинова. Вежа була збудована у 1561–1580 роках, в часи будівництва самого міста Старокостянтинів. Будівництво відбувалось князем Василем Костянтином Острозьким. Пізніше біля неї був збудований костел. Сторожова вежа була збудована високою і входила в систему укріплень міста. У 18 столітті вежу перебудували. Довгий час вона використовувалась як дзвіниця для костелу монастиря домініканців. Її основною функцією було надійне забезпечення огляду і прострілу навколишньої території і попередження про наближення нападу ворогів. Вежа має висоту 70 метрів. Вона збудована з шести ярусів, які сполучені між собою гвинтовими сходами, які зміщені в бік стін (нині їх немає там, а лише пташиний послід і їхні трупи). Вежа є мурованою з каменів та цегли, покрита штукатуркою. Товщина стін 2,8 м. Освітлення проходило крізь вікна. На перших ярусах вежа має прямокутну форму, наступні яруси мають стрілчастий вигляд. Її пристосували для тримання оборони і стрільби з різної зброї. В ній є бійниці, які вирізані у стінах. Колись вежу покривав шатровий дах. Зараз тут офіційно проводяться реставраційні роботи вежі, але насправді в підвальному приміщенні влаштовано склад всілякого непотрібного мотлоху. Хоча довколишня територія дуже добре доглянута. При відвідуванні підстригався газон місцевим чоловіком, було багато красивих квітників. Присутній для вільного доступу туалет. На території є дві церкви, при чому в одній правилами служба, а інша стояла закритою.”

“Один Бог одна віра одне крещення.”

“Тут файно і дуже гарно. Храм надзвичайно цікавий. Навіть не заходячи на саму територію храму, відчуваєш його величність та духовність...”

“Чудове місце.. Дуже добрі і привітні люди”

“Благодатна атмосфера. Найкращі пейзажі, неймовірне озеро та березовий ліс”

“Гарний монастир. Ввічливі монахи. Приймаються треби на тривалий термін. Чудова криниця.”

“Францисканський монастир в Кам'янець-Подільському - один з найстаріших архітектурних пам'яток міста, який зберігся до наших днів. Розташований монастир недалеко від найвідомішої пам'ятки міста - Кам'янець-Подільської фортеці. Спочатку монастир був побудований з дерева, але після пожежі в XVII столітті нове споруду звели з каменю. Побудований монастир одночасно поєднав три відомих архітектурних стилю - готичний, ренесанс і бароко. Келії і архієрейський будинок збереглися до нинішніх часів. Монастир належав францисканському чернечим чином, а в період правління тюрків на землях Західної України його приміщення використовувалися в якості стайні. До кінця XVIII століття споруду було передано православній церкві. З приходом радянської влади монастир закрився, будівлю переобладнали під в'язницю. Після закінчення Другої світової війни в будівлі помістили фабрику Зараз монастир належить єпархії Української православної церкви, але не є діючим об'єктом.”

“Проходили тургрупою від Бакоти на Демшин у 2018-му. Капличка досить мальовнича. Знизу під нею (біля хреста) – упорядковане джерело з класною водичкою! Місця дуже гарні! З урвища відкриваються грандіозні краєвиди на Дністер, отож місце для фото і відеозйомки дуже хороше! Але потрібно бути обережними, бо "летіти" зі скель - там десь метрів 100!))”