Огляд каталогу
- 86 Всього бізнесів
- 4.5 Середній рейтинг
- 94% З відгуками
- 92% З фото
Знайдено 86 результатів
Перегляньте церкви собори монастирі у Тернополі. Використовуйте цей каталог щоб порівняти рейтинги, відгуки, фото, години роботи, адреси та контакти. 86 результатів у Тернополі. Середній рейтинг 4.5/5 на основі 16,240 відгуків та оцінок.
“Печери Рукомишу або скельний монастир. Печерні храм і монастир були облаштовані в XIII ст. ченцями Києво-Печерської Лаври і на сьогодні є діючим об'єктом. Місце також відоме тим, що в 1967 році, при спробі затримання тут вчинив самспалення підпільник УПА Юрій Михайлецький. Скельний монастир і його історія дуже цікаві - вартує уваги! PS: Перед поїздкою краще ознайомитись з історією цього місця з публічних джерел.”
“Відвідали це місце як туристи, хоча й належимо до іншої конфесії. Ну що сказати: духовні святині як і місцевість в охайному доглянутому вигляді Все інше, без коментарів.”
“Чудове місце, неймовірні краєвиди, місце гармонії. Дорога не ідеальна, але доїхати можна до самої локації без проблем.”
“Монастирок - святиня над Серетом! Одна з перлин і неймовірно мальовничний куточок Західного Поділля! Село знаходиться в Тернопільській області, за 15 км від міста Борщів. Тут є те, що заставить швидше битися серце кожного з нас - давньослов'янський печерний храм "Язичеська святиня" ІХ ст. поруч із старенькою церквою. Перша письмова згадка про Монастирок з'являється в 1600 р. разом із заснуванням чоловічого монастиря. Чимало селян з навколишніх сіл у вільний від роботи час слухали морально-етичні проповіді отців-василіян, одночасно отримуючи основи знань не тільки з релігійних питань. При монастирі була своя бібліотека, де зберігались цінні старовинні рукописи і стародруки. В середині ХVII ст. монастир був зруйнований, але в 1735 р. знову відбудований. З середини ХІХ ст. монастир почав занепадати і незабаром припинив своє існування. Тільки в 1990 р. заново відновлені келії майбутнього монастиря, дах яких увінчує велична каплиця, де відбуваються знані у всій окрузі відпустові богослужіння. Особливо восени, під час відпусту на свято Воздвиження Чесного Хреста, звідусіль сходяться прочани. На подвір'ї монастиря знаходиться Хрестовоздвиженська церква - пам'ятка архітектури ХVІІІ ст., яка збудована на місці дерев'ної, яка згоріла. Незалежно хто входить до неї - бідний чи багатий, високоосвічений чи неграмотний, хворий чи здоровий - кожного благословляє своїм теплом Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці, яка дивом залишилася непошкодженою під час пожежі. Це місце - де багато людей отримали зцілення, як духовне так і тілесне!”
“Гарна, простора, світла церква УГКЦ. Багато парафіян. Активна молодь.”
“Тихо, спокійно, умиротворено, атмосфера яку не передати... сюди хочеться повертатися знову і знову... Тут гарно в любу пору року... є сувенірні лавки... територія зачаровує красою квітів та дерев... (для тих хто немає платка чи юпки все можна взяти при в ході в храм)”
“Унікальна пам'ятка архітектури. Хочеться, щоб комплексно підійшли до реставрації і вона засяяла у всій своїй красі!”
“Прекрасне місце для спілкування з Богом!”
“Монастир Введення в храм Пресвятої Богородиці. Освячений 21 грудня 2003 р. Єпископом Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ Михаїлом (Сабригою) та ігуменом монастиря св. Теодора Студита ієромонахом Григорієм Планчаком.”
“Тут благодатна криниця глибиною 105 м”
“В далекому 1989 та 1990 році я тут відпочивав у дитячому таборі відпочинку "Пролісок" від тернопільського заводу Текстерно. Дуже яскраві та теплі спогади про це місце”
“Монастир Святого Івана Хрестителя Студійського уставу засновано в 1922 р. старанням Митрополита Андрея (Шептицького). Цей монастир знаходився на південному заході від села на узгір’ї. Першим ігуменом був Климентій Шептицький, а настоятелем — о. Никон Цюсьняк. Монастирську дерев’яну церкву під час відпустів, що відбувалися в Зарваниці, відвідували численні прочани. Ієромонахи надавали духовну обслугу віруючим із сіл Зарваниця, Сапови та Полісюків, які ходили до цієї церкви. Монахи вели просвітницьку діяльність серед селян, опікувалися численними прочанами. У монастирській бібліотеці зберігалося багато книг, якими могли користуватися всі охочі. Студити вели взірцеве господарство. Працювали самі і наймали на роботу місцевих жителів. Бідним людям і калікам жертвували хліб із своєї пекарні. На річці Стрипі працював монастирський млин. Після реконструкції, крім борошна, він давав електричний струм для монастиря і села.”
“Каплиця находиться одразу за брамою входу.”
“Святе місце ! Слава Ісусу Христу !”