Церква у Львівській області

“Костел святого Марка (пол. kościół świętego Marka) — колишня культова споруда, маловідомий храм доби ранннього бароко в селі Варяжі Сокальському районі Львівської області (Україна), збудований у 1688—1693 роках. Храм побудований архітектором Войцехом Лєнартовичем за проектом Яна Міхала Лінка у 1688—1693 роках. Фундатором комплексу монастиря отців піярів (церкви св. Марка і келій) вважається місцевий магнат, дідич Варяжа Марек Матчинський (пол. Marek Matczyński), який був похований в ньому у 1697 році. У 1693 році він фундував храм піярів у Варяжі. Орден заснував Святий Йосип Каласанций Статут затвердив Папа римський Григорій XV 1621 чи 1622 року. Мета братства — християнське виховання юнацтва в школах. Назва ордену походить від школи, запровадженої творцем ордена, яку називали Schola pia («набожна школа»). Піари прославилися у другій половині XVIII століття, коли вони очолювали колегії і семінарії і були професорами відомих університетах. Храм з цегли, тинькований, з двома бічними вежами. Вежі в два яруси, оздоблені пілястрами, дахи барокові. У 1796 році храм постраждав від пожежі і дахи веж відновили значно меншими по висоті. Устрій храму зроблен прямокутними об'ємами, що зменшуються по висоті у напрямку апсиди. Апсида прямокутна й найменша по висоті, має власний трикутний фронтон. Архітектурних об'ємів чотири. Кожний з архітектурних об'ємів має свій, бароковий за малюнком, фронтон. Нава церкви має циліндричне склепіння, апсида — хрещате. Цінною пам'яткою є настінні розписи храму з першої половини 18 ст. До сьогодні збереглися фрески, виконані в 1810 році відомим художником-монументалістом Галичини епохи бароко і раннього класицизму Станіславом Строїнським. Після 1951 року храм використовувався як магазин, в 1983 році завалилася частина склепінь, стали провалюватися стелі підвалів ... Ось такий він, храм, що відноситься до найцікавіших пам'яток стилю бароко, проте знаходиться в занедбаному стані. До недавна, в середину до церкви можна було попасти без зусиль, но громадою було прийнято рішення обмежити вільний доступ до руйнуючуюся святині. Зараз, місцевий священник відкриє Вам храм для огляду, треба тільки зайти до його хати, що в двостах метрах від храму напроти вже іншої церкви… Варяж - колись містечко, а зараз село в Сокальському районі Львівської області, яке розташоване практично на кордоні з Польщею. Власне, до кордону звідти близько кілометру, а перед селом є прикордонний пункт, на якому перевіряють документи, тому без паспорту Внесений до реєстру пам'яток архітектури національного значення під охоронним номером 495.”

“ДУЖЕ ГАРНА КАПЛИЧКА , ГАРНЕ МІСЦЕ , СМАЧНА ВОДА .”

“Гарно та доглянуто. Територія відкрита але сам костел був зачинений.”

“Ходимо із родиною тут молитися. Це одна із найстаріших споруд села, а також візитка села”

“Зруйнований оборонний костел. На любителя. Якщо їдете по трасі Львів-Франківськ то можна заїхати. З пятничанськоі вежі також відкривається класний вид на церкву”

“Величний та гарно збережений храм із чудовою архітектурою та атмосферою спокою. Інтер’єр вражає деталями та духовністю, тут відчувається особлива енергетика. Територія чиста та доглянута, а персонал і служителі храму привітні і готові відповісти на запитання. Чудове місце для молитви, духовного відпочинку та знайомства з історією Львова.”

“Храм Святителя Іоана Золотоустого – колишній костел Серця Ісусового у комплексі жіночого францисканського монастиря – мурована будівля з цегли двох кольорів (червоної і жовтої) в неороманському стилі з елементами неоготики і вдало поєднаними стильовими ознаками й архітектурними формами багатьох напрямків та історичних епох. Монастир був збудований упродовж 1877-1888 рр. К. Ґреґором за проектом відомого львівського архітектора Ю. Захарієвича.”

“Дуже гарно. Я завжди розглядаю церкву як архітектуру, але тут попали на вечірню літургію яж якось стало приємно там. Спів у такій залі це щось особливе.”

“Унікальне місце, де постійно відбуваються різноманітні заходи освітнього та краєзнавчого характеру. Буде цікаве тим, хто хоче більше дізнатись про архітектуру Львова”

“Каплиця Різдва Хрестителя Господнього — це особливе місце, наповнене світлом, спокоєм і щирою молитвою. Тут відчувається турбота про кожну людину: проводять вінчання, хрестини, похоронні служби, супроводжуючи важливі моменти життя з глибокою повагою та теплом. Дружня громада храму,а священнослужителі завжди знаходять правильні слова підтримки. Особливо цінно, що тут приділяють увагу родинам військових, даруючи їм духовну опору і надію. Це місце, куди хочеться повертатися, щоб знайти розраду, подякувати Богу й наповнитися миром у душі”

“Особисто мені ця будівля дуже сподобалося. В самому будинку і на території дуже чисто. Оформлення скромне, не схоже на інші релігійні споруди. Кинулось в око те, що ті, що на сцені говорили, вже після зустрічі прибирали приміщення, навіть в туалеті... Самі люди дуже привітні, деякі знають інші мови, тому навіть іноземців тут гарно зустрінуть...”

“Чув від друга що це цікаве місце, жаль був лише проїздом та й темно вже було...”

“Плачевний стан...нажаль...niestety...”

“Неймовірне місце...не збережено, але...”

“Затишно, близько, ніколи нема черги і натовпу, як в великих церквах.”

“Слава Богу що вона ще є, наша українська православна! є де душу спасати в Трускавці! Їздимо на протязі 25років лікувати тіло і душу в цьому храмі!”

“Чудове чисте місце , в якому проходить програма біблійного навчання”

“Найдавнішою із збережених пам’яток Белза вважається збудована 1606 року так звана Аріанська вежа. Дослідники досі сперечаються про її призначення – одні вважають, що вона слугувала каплицею, інші бачать її середньовічним арсеналом. Споруда сильно постраждала у часи Другої світової війни. Тому скористаємося її описом у статті  Лева Чачковського «Княжий Белз», виданій у Львові 1936 року. Ось як описував пам’ятку дослідник: «Минувши ринок, побачимо ліворуч шестигранну будівлю з цегли, що її назвали невластиво аріянським собором. Над входовими дверми будівлі знаходиться герб «Равіч» із цифрою 1606 та з букв A-Z, P-B. Будинок стоїть на парахіяльному майдані та деякий час правив на перехов земських актів, перенесених туди із замкової пивниці». У роки війни було втрачено і герб, і датування, і інші написи. Сама вежу у недавні роки від реставрували та вкрили шатровим черепичним верхом.”

“Намалював схему, як заходити. Бо не зовсім зрозуміло для тих, хто тут вперше.”

“Нещодавно побували у Львові. Проживали в цьому хостелі 1 день. Знаходиться приблизно в 10 хвилинах від площі Ринок. Сподобалась атмосфера в хостелі, чисто, по-домашньму, привітна адміністратор Іра, яка багато в чому допомогла :-) Є кухня, де можна приготувати собі поїсти, wi-fi, tv, зручні ліжка, недорого. Нам все дуже сподобалося, дякуємо :-)”

“Чудовий монастир, цікаво подивитися як буде після ремонту приміщень.”

“На даний момент музей не працює.”

“Тут можете вивчати Біблію і зрозуміти як наближатись до Бога”

“"Хмельницький, зайнявши дня 9 листопада опущене місто Сокаль, наступав завзято на укріплений монастир, де шукала захисту довколишня шляхта з жінками і майном. Невеличка горстка оборонців хоробро опиралася величезним силам напасників" Так монастирська хроніка занотувала перебування Хмельницького в Сокалі. Костел та монастир отців бернардинів розпочали будувати у 1604 року під наглядом отця Бернарда Авелідеса, який будував Львівський костел бернандинів. Монастир був відбудований в 1848 та 1872 після двох пожеж, але зазнав руйнувань у першій світовій. В 1951 році монахи покинули монастир через радянсько-польський обмін ділянками територій. Бібліотеку і архіви монахи перевезли до Кракова та Львова. В 1951-1958 в монастирі діяв інтернат для перестарілих. Далі тут розташувалась в’язниця суворого режиму № 47. 2012 року в комплексі відбулася чергова пожежа, яка знищила костел, дзвіницю та колишні келії. Фото робила здалеку, адже монастир знаходиться на іншому березі Бугу і до нього нема підступу”