Церква УГКЦ Святих Петра і Павла
“На будівництво цього величного храму, довжиною 52 м, шириною 26 м, висотою 46 м, будівельні матеріали безкоштовно звозилися селянами з усіх навколишніх сіл. Самі ж селяни 2 тижні копали фундамент. Розробкою проекту займався відомий львівський архітектор Василь Нагірний. Він віднайшов у архіві міста Марсель план одного з місцевих храмів, який собі узяв за зразок. 1909 року цісарем Франца-Йосифа I надано особистий дозвіл на надання церкві імені Святих Апостолів Петра і Павла. Вхід до церкви прикрашено чотирма мармуровими колонами з фігурами святих апостолів Петра і Павла, а нагорі встановлено фігуру Христа-Спасителя. У місті не було жодної родини, яка б не зробила пожертви на будівництво храму. Образ святого апостола Петра подарував храму Святіший Отець Папа Римський Пій X. Урочисті заходи з посвячення церкви розпочалося о 7:30 ранку 30 травня 1909 року. За деякими джерелами зібралося понад 20 тисяч осіб. З приходом совітів у 1939 почалася конфіскація церковного майна. А 6 липня 1941 року біля храму стояла прикрашена національними прапорами святкова трибуна, зібралися мешканці міста на святкове Віче на честь проголошення Акта Відновлення Державності України. Другий прихід совітів у 1944 розпочався із масових арештів священнослужителів та заслання їх у концтабори. Більшовики проголосили Українську греко-католицьку церкву поза законом. У 1990 розпочався процес повернення храму греко-католикам - парафіяни просто не впустили архієпископа від МП. У 2009 році парафіяни святкували столітній ювілей собору.”
