Куда сходить у Хмельницькій області

“Помятник,який заставляе задуматись..”

«Плейрум» — це сучасний простір для відпочинку та розваг у самому центрі Хмельницького, на вулиці Проскурівській. Заклад поєднує атмосферу лаунжу з ігровою зоною, де зручно проводити час компанією друзів або сім’єю.

“Дякуємо!!!!!! Дуже гарне місце, комфортне і затишне, в самому центрі Старого міста. Лише найкращі емоції. Окреме ДЯКУЮ Нелі за допомогу чоловікові в організації сюрпризу))))). Ви - неймовірні. Дуже раджу цей готель. Обов'язково повернемося сюди ще раз. ВЕЛИЧЕЗНЕ ДЯКУЮ”

“Гарне місце для духовного розвитку, відпочинку та роздумів. Їздили після курсу катихез для пар на 3 дні. Кімнати в будинку біля костелу компактні та охайні, від перебування в їдальні також приємні враження. Територія костелу атмосферна (кладовище), є місце припаркувати 2-3 авто на задньому дворі або вздовж дороги біля території костелу. Сам храм вражає своїми росписами та історією, а настоятель справляє враження приємної людини.”

«Ресторація Шпігеля» — атмосферний заклад у самому Хмельницькому, розташований у будівлі, яку відвідувачі називають культурною й історичною пам’яткою міста. Адреса на Володимирській робить його зручним місцем для зустрічей у центрі та неспішних вечерь у виразному, «музейному» інтер’єрі.

“Кам’янець-Подільська фортеця — це справжнє диво архітектури й історії України. Її могутні мури, стародавні вежі та мальовнича панорама над річкою Смотрич створюють неймовірну атмосферу минулих століть. Тут відчуваєш дух лицарства, хоробрості й сили. Прогулянка територією фортеці переносить у середньовіччя, дозволяє доторкнутися до історії та відчути гордість за українську спадщину. Враження — неймовірні, хочеться повертатися знову!”

“Круте місце. Височезний кам яний каньйон через який проходить Новопланівський міст. Знизу не велика річка. За мостом старе місто. Вниз каньйону можна спуститися по сходах від Лебединого озера, там є не великий водоспад . Знизу все ще масштабніше.”

“Оце я кайфонула від артефактів та експозицій!!!! Більшість людей ідуть лише у фортецю, оминаючи це чарівне місце, де на вході вас зустріне вчений кіт, покаже ідолів, різноманітні глиняні артефакти, які можна!!!! чіпати руками. Тихо, спокійно, людей мало”

“Вхід 60грн. Але ніхто не перевіряв наявність квитків, не спішіть їх купляти. Гарні локації. Дійсно великий замок. Можна замовити екскурсовода нам запропонували за 150грн на 3х чоловік.”

“Найдавніші частини монастирського комплексу належать до 15 століття. Бурхлива історія Кам'янця-Подільського не сприяла збереженню первісного вигляду ще готичної в основі споруди. Комплекс зазнав руйнацій і перебудов у 16 - 18 століттях. Так, у 1596, 1618, 1628 рр. до центральної нави костьолу прибудували каплиці. Перші ремонтні роботи після звільнення міста від турків розпочали в 1737 р. за ініціативи пріора монастиря о. Міхала Спендовського. Суттєві перебудови комплексу провели під керівництвом військового інженера й архітектора, кам'янчанина Яна де Вітте в 1737–1755 рр. на замовлення та кошти вельможі, теребовельського старости Міхала Францішека Потоцького. Архітектор надбудував другий поверх над розрізненими келіями монастиря, поєднавши їх з костелом і утворивши внутрішній дворик (клуатр), притаманний бароковим монастирським ансамблям Західної Європи та Речі Посполитої. Була перебудована в стилі бароко і дзвіниця, що стала однією з висотних домінант історичної частини міста.”

“Урочисте відкриття мосту в Кам’янці-Подільському відбулося 1874 року. Історію Новопланівського мосту, його спорудження та історії, довжиною у 150 років, розповіли в Національному історико-архітектурному заповіднику «Кам’янець». Довжина мосту склала 136 метри, а висота 38 метрів Будували біля 7 років. Коли переїздиш ним, аж дух захоплює”

“Неочікувано, можливо, найцікавіша локація серед усього історичного різноманіття Камʼянця-Подільського. Доволі вражаюче. Відчувається, що зроблено з любовʼю до людей і до історії України. Фантастично красиві мініатюри, продумане і красиве оформлення локації. Завітайте обовʼязково. Витрачені кошти на вхід точно варті отриманих вражень.”

“Перша письмова згадка про храм відноситься до 1582 року, у зв'язку з передачею міщанкою Гапкою Табковою у власність Троїцької церкві своєї садиби. Під час панування у місті турків храм було перероблено на мечеть. На початку XVIII ст. з виходом турків з Кам'янця і встановленням польської влади храм був переданий греко-католикам. У 1722 році єпископ Афанасій Шептицький передав храм монахам ордену Св. Василія, які заснували при ньому монастир. Офіційною датою заснування вважається 22 травня 1722 р. Орден Василіян діяв при храмі до 1795 року. При ІІ розділі Польщі землі Кам'янеччини були включені до складу Росії. Разом з цим храм було переосвячено у православний. У 1935 році у рамках боротьби радянського уряду із релігією храм було розібрано. 3 березня 1995 р. почалася віднова храму. Були проведені розкопки і дослідження фундаментів храму. 23 вересня 1996 р. Любомир Гузар заснував монастир. Першим настоятелем було призначено бр. Давида Кулинича, василіанина. З 1 вересня 2005 р. настоятелем монастиря було призначено о. Йосифа Будая. За п'ять років василіяни повністю закінчили відтворення будівлі та оздоблення храму і прилеглої території.”

“Тут є гарна локація для фото. Можно піднятися сходинками і сфотогруватися на мурі”

“Гарно, такий високий міст. Ми його бачили прямо з нашого будиночка, який знали у Володимира”

“Бастіон і брама вражають своєю величчю. А от торгашам варто було б знайти інше місце.”

“Історичне місце, але потребує догляду.”

“Приїжджав зі Львова на реколекції до сестер з цієї парафії, і з самого початку відчув особливу атмосферу цього місця. Катедра вражає не лише своєю красою та, а й тим внутрішнім спокоєм, який тут відчувається. Тут легко зупинитися, відкласти щоденну метушню й справді побути в моменті. Дуже сподобалося саме відчуття живої спільноти, де духовність не формальна, а щира й тепла. Окремо хочеться сказати про людей - так як вони і створюють значну частину цієї атмосфери. Привітні, відкриті, прості у спілкуванні, без зайвої напруги чи дистанції. Навіть коли під час прислуговування щось було незрозуміло, це сприймалося спокійно й по-людськи, без жодного осуду. Навпаки, було відчуття прийняття й підтримки, ніби ти тут не гість, а частина спільноти. На рахунок лекторів,вони справили дуже приємне враження - привітні, щирі й відкриті. Хоч спілкувалися не так багато, це добре відчувалося і в їхній манері, і в загальному ставленні. Також сподобався їхній дещо інший стиль прислуговування: не зовсім звичний, але живий і природний, який особисто мені зайшов і гармонійно доповнив увесь досвід. Також дуже запам’яталося саме місто - затишне, спокійне, з особливою атмосферою, яку важко передати словами. Wplace додав відчуття, що місто живе не лише офлайн,а й онлайн. Все разом склалося у дуже цілісний і глибокий досвід. Хоч приїжджали всього на короткий час, це місце однозначно залишиться в моєму серці надовго, і сюди хочеться повернутися ще не один раз.”

“Блаженне місце з прекрасною архітектурою. Стояла і довго роздивлялася ліпнину на стінах і стелі, служителі костелу надзвичайно приємні люди. Чудове місце для відвідин, якщо ви перебуваєте в Кам'янці-Подільському.”

“Палац Чечеля 18 століття в невеличкому селі Самчики, що на Хмельниччині, заслуговує звання «українського Версалю» . Побудований в стилі ампір на березі річки Случ, оточений красивим парком в англійському стилі, комплекс виглядає просто шикарно! З «панських» часів тут взагалі багато що змінилося. Та й не дивно. За радянської влади маєток побував і клубом, і бібліотекою, і фельдшерсько-акушерським пунктом.. Постраждав палац і під час Другої світової війни. У 1956 році будівлю віддали Хмельницькій державній сільськогосподарській дослідній станції. Зараз тут музей і прекрасна локація для зйомок) Цей маєток викорсовували для зйомок фільмах «Конi не виннi», серіалу “Зачароване кохання”, костюмованої драми "Кріпачка", фільму "Троє". Білорусьфільм зняв тут 12-серійний фільм "Вовче сонце" Буовинська співачка Навка NAVKA вибрала цю локацію для зйомок кліпу пісні "Цвіте терен". Багато молодят проводять тут як фотозйомку, так як вартість за годину всього 250 грн. #мандруйУкраїною #незвіданаукраїна #палациукраїни #замкиукраїни”

“Палац Чечеля в селі Самчики Хмельницька область Садиба закладена в 1725 році шляхтичем Яном Хоєцьким, у нинішньому вигляді відбудована в 1790-1805 роках гайсинським старостою, полковником Петром Чечелем. Палац у стилі ампір зводив польський архітектор Якуб Кубицький, ландшафтний парк створював ірландець Діонісій Макклер, інтерʼєри оформлював італійський скульптор Жан-Батіст Цагляно. Парадний фасад палацу з білими колонами і левами одним сумним і другим, що сміється, біля входу звернений до мальовничого озера. У парку ростуть 160 видів чагарників і дерев, в тому числі рідкісна ялина Енгельмана, збереглася Готична алея з альтанкою, руїни оранжереї. За радянських часів комплекс використовувався як сільськогосподарська дослідна станція. В 1972 році завдяки зусиллям місцевого художника та краєзнавця Олександра Пажимського садибу було визнано памʼяткою архітектури та взято під охорону держави. Нині це Державний історико-культурний заповідник «Самчики»”

“Гарні крайовиди, ще й стоїть цей пам'ятник на поселенні давньої Трипільської культури.”

“Нарешті ми відвідали нову квест-кімнату "Реанімація". Це, напевно, найскладніша зі всіх вже існуючих тут кімнат, але інтуїція, уважність і, звичайно, класна команда, дозволили отримати масу задоволення та пройти всі випробування. Дякуємо за гарно проведений час!!!”

“Дуже круто святкували день народження подруги , можна подивитись фільм , дуже приємна дівчина на рецепшені”

“Дуже крута локація для діток, довгий час хотіла сюди потрапити і ось приїхали друзі, і ми з дітками вирішили завітати сюди) Пізнавально, цікаво, захоплююче Як для дітей, так і для дорослих Вхід коштував 120 грн (18.11.2023)”

«Сад на Європейській» — атмосферний заклад у Хмельницькому на вулиці Європейській, де поєднуються затишок міського простору та відчуття відпочинку у власному дворі. Це місце часто обирають для неквапливих зустрічей, вечері з друзями або приємного вечора в центрі міста.

“Це пам'ятка архітектури часів середньовіччя. Вона розташована у центральній частині міста біля річки. Її вважаються символом Старокостянтинова. Вежа була збудована у 1561–1580 роках, в часи будівництва самого міста Старокостянтинів. Будівництво відбувалось князем Василем Костянтином Острозьким. Пізніше біля неї був збудований костел. Сторожова вежа була збудована високою і входила в систему укріплень міста. У 18 столітті вежу перебудували. Довгий час вона використовувалась як дзвіниця для костелу монастиря домініканців. Її основною функцією було надійне забезпечення огляду і прострілу навколишньої території і попередження про наближення нападу ворогів. Вежа має висоту 70 метрів. Вона збудована з шести ярусів, які сполучені між собою гвинтовими сходами, які зміщені в бік стін (нині їх немає там, а лише пташиний послід і їхні трупи). Вежа є мурованою з каменів та цегли, покрита штукатуркою. Товщина стін 2,8 м. Освітлення проходило крізь вікна. На перших ярусах вежа має прямокутну форму, наступні яруси мають стрілчастий вигляд. Її пристосували для тримання оборони і стрільби з різної зброї. В ній є бійниці, які вирізані у стінах. Колись вежу покривав шатровий дах. Зараз тут офіційно проводяться реставраційні роботи вежі, але насправді в підвальному приміщенні влаштовано склад всілякого непотрібного мотлоху. Хоча довколишня територія дуже добре доглянута. При відвідуванні підстригався газон місцевим чоловіком, було багато красивих квітників. Присутній для вільного доступу туалет. На території є дві церкви, при чому в одній правилами служба, а інша стояла закритою.”

“Чудовий парк, красиво, затишно, є лавочки”