Куда сходить у Хмельницькій області

“Парк став чудовим місцем відпочинку дякуючи одній людині. Прибрали сміття, зробили дитячий майданчик, волейбольну площадку, поставили лавочки. Є місце де можна приготувати їжу на мангалі і посидіти за столом. Маленький парк з великими можливостями.”

“Дуже сподобався музей. Цікава експозиція,привітний персонал. Можна безкоштовно фотографуватись і навіть приміряти деякі експонати.”

Pizza Celentano — це затишна піцерія в Кам’янці-Подільському на вулиці Князів Коріатовичів, де зручно зайти на швидкий обід або посидіти з друзями в центрі міста. Заклад орієнтований на невимушену атмосферу та страви італійського формату, з акцентом на піцу.

“Парк класний, але дещо занедбаний, озеро заросло, розумію що зараз не на часі наводити лад, так як в країні війна, але дуже надіюсь що після перемоги в парку наведуть порядок, тому 5 зірок авансом, тому що все ж приємно по ньому гуляти, ще з цікавого "Лісова галявина"”

“Пам'ятник розташований коло школи”

“Дуже гарна місцина, гарно збережений палац та привітні місцеві...”

“Дуже милий і затишний сувенірний ринок. Продукція багато в чому схожа від прилавку до прилавку, але є й керамічний посуд ручної роботи, і вироби з дерева, і традиційні магнітики. Усі продавчині любʼязні та ввічливі. Ніхто не навʼязує тобі свій товар, не стоїть «над душею». Раджу відвідати, аби прихопити щось із собою на памʼять.”

“Місце пам'ятне Також зараз поряд у приміщенні колишньої друкарні вул. Старокостянтинівське шосе будинок 11 знаходиться ШСК "BATTLE WOLF"”

“Були у дитячому розважальному центрі Joy Land на святкуванні дня народження. Враження перевершили всі очікування! Величезне, світле приміщення, безліч атракціонів для дітей різного віку – від малечі до підлітків. Моїй дитині особливо сподобалися тарзанка, ніндзя-парк та автодром. Аніматори провели чудові, цікаві ігри та конкурси, всі діти були задоволені. Окрема подяка персоналу за чистоту та організацію харчування – все було швидко та смачно. Це справді найкращий заклад для активного сімейного відпочинку! Дуже рекомендую!".”

“Дивовижний пам'ятник. Герою Слава!”

“Стільки емоцій мені востаннє приносили подарунки під ялинкою, коли 4 роки було!”

“Парк перед центральним входом до Університету. Парк невеликий, акуратний, стежать, підтримують у хорошому стані. Встановлено лавочки та урни. Є художні композиції із квітів, каміння та дерев. Доступ до парку вдень вільний, після дев'ятої вечора охорона людей не допускає.”

“Пам'ятник сажотрусу. Скульптуру створив  митець з міста Дніпро.  Задумка створення пам’ятник сажотрусу  належить підприємцям з однойменного бару. Саме з їхньої ініціативи скульптор  виготовив першу на території України скульптуру представнику цієї давньої професії. Як жартома каже заступник міського голови Сергій Бабій, офіційного відкриття не було, бо сажотруси цього не люблять. А розмістився креативний пам’ятник на тротуарі вул. Зарванська.”

“Дуже гарні враження! Відпочивали тут наприкінці жовтня. Начиталася відгуків і вже боялася їхати, але все було прекрасно. Жили в першому будиночку, тепло, чисто, свіжа постіль, гарний матрац.Я виспалась на всі 100% Перше, що я зробила, вимкнула повітряну тривогу на телефоні, бо інтернет та зв’язок у мене ловили добре. У чоловіка були проблеми зі зв’язком, тому тим, хто планує їхати сюди працювати, варто це врахувати. Але є стабільний інтернет і зв’язок на рецепції та в ресторані. Телевізор, кабельне ТБ. Їжа смачна, можливо, не дуже різноманітна, але є з чого обрати. Територія велика й чиста. Напевно, влітку там узагалі чудово. Зона СПА взагалі прекрасна, не бачила ще такого великого, критого басейну в готелі, та фіто-сауна з травами це взагалі любов. На тереторії спа є 4 різні сауни, чан, басейн чайок. водичка. Все працює. Персонал привітний, старався на всі 100%. З мінусів можу виділити, трохи запах у душі, але це, мабуть, проблема всіх готелів такого типу. Дуже приємні враження. Дякую!”

“Відгуки наших кліентів : Вероніка Литвиненко:- давно мріяла пограти в пейнтбол і, юхууу, нарешті вона здійснилась...сказати, що мені сподобалась гра - це нічого не сказати! організація супер, сценарії захоплюють дух, а стрільба по противниках перехоплює подих... раджу всім в обов'язковому порядку спробувати! ви однозначно не пожалкуєте!!! Максим Васильев :- Ходжу з хлопцями на тренування у клуб, скажу так !!! Класний клуб, приємні люди, хороші інструктора і дуже позитивний власник, коротко сказано все гуд, усе як треба море позитивних емоцій, багато чого навчився,РЕКОМЕНДУЮ УСІМ :):):):)):):)):):)”

“Центр міста Хмельницький, як історичний, так і транспортний. :-) Все поруч, :-) тобто біля цього майданчику можна знайти все — кав'ярні/кафе і "швидкоїжу", банки та обмінники, магазини та крамниці, ринок, супермаркети та "секондхенди", музеї, ремонтні майстерні, й тощо.”

“Володимир Івасюк (4 березня 1949, Кіцмань, Чернівецька область, УРСР — 24/27 квітня 1979, Брюховицький ліс під Львовом, УРСР) — український композитор-виконавець, поет. Герой України (2009, посмертно). Один з основоположників української естрадної музики (поп-музики). Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець. У столиці митець відвідував родини Рибчинських та Миколайчуків. Іван Миколайчук був його земляком, разом з дружиною Марічкою мешкав на Березняках (то була легендарна квартира, скільки українських митців у ній перебувало!). Коли збиралися разом – співали буковинські пісні. Миколайчук мріяв зняти фільм за казками Буковини, і щоб музику написав Івасюк – та не судилося… Як згадує Юрій Рибчинський, Володимир Івасюк після закінчення консерваторії планував переселитися в Київ. Зізнавався, що у Львові йому погано. У Києві в нього були віддані друзі, але були також і недоброзичливці – особливо агресивно сприйняла молодого митця Спілка композиторів: тодішні «метри» вважали свої позиції панівними і непорушними. А тут з’являється якийсь хлопчисько з Західної України зі своїми «Червоною рутою» і «Водограєм», і через декілька днів його пісні співає вся країна. Звісно, «метри» аж волосся на собі рвали від заздрощів. Але в Київ Івасюк так і не переїхав. Не встиг. За декілька днів після розмови на київському Хрещатику з Рибчинським його не стало. 18 травня 1979 його було знайдено повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія — самогубство — підлягала сумніву громадськості як 1979, так і тепер. Відповідно до неофіційної версії, смерть Івасюка була вбивством, виконаним КДБ за наказом вищого керівництва СРСР. Похорон Володимира Івасюка 22 травня 1979 у Львові перетворився на масову акцію протесту проти радянської влади. Архіви цієї справи, що зберігаються в Москві, дотепер ані родичам, ані працівникам музею Івасюка не відкривають, посилаючись на гриф «таємно», можливо, тому, що ще живі багато учасників тих драматичних подій. Самі ж родичі Івасюка вважають, що Володимира вбили.Хтось вважав (і вважає) його смерть політичним убивством через те, що не хотів писати «совєцьких» пісень, хтось – убивством через жінку, а хтось – самогубством на ґрунті нещасливого кохання. Як би там не було, цю таємницю Івасюк забрав із собою. Натомість нам залишив свої невмирущі легкокрилі пісні – у них простір, радість і надія. Те, без чого не проживеш.”

“Як міряли не ясно, але місце цікаве.”

“Файний такий скверик, відпочиваєш душею”

“Достойний пам'ятник молодому Шевченкові.”

“Скелі на високому схилі добре видно з води і з Дністровської Ревьєри.”

“Алея авторських лавочок.Дуже креативно.”