Церква в Ужгороді

“Дуже кваліфіковані спеціалісти тут працюють!”

“Хороша та приємна атмосфера. Теплий молитвений стан. Дуже хороший священник”

“Затишний і сповнений особливою духовною атмосферою костел”

“Затишне місце, маленький дитячий острівець з гойдалками. Едине що це невистачає сучасних лавиць зі спинками, щоб мож було відпочивати під кронами величних дерев.”

“Дуже цікаве архітектурне рішення. 1885 рік будівництва. Поруч – пам'ятник партизанам, трохи далі, у масиві гори – партизанська печера.”

“Новий, гарний храм, у якому почергово є Римо-Католицька Меса та Греко-Католицька Божественна Літургія. Чудова акустика в храмі”

“Костел, де служать і греко і римо католики дуже зручно”

“Наприкінці XVII - на початку XVIIІ століть тут збудували дерев'яний костел для німецьких поселенців, який простояв дві сотні років. У 1901 році у Павшині було споруджено сучасний мурований храм коштом парафіян замість знесеного дерев'яного. У 1989 році відбулась внутрішня та зовнішня реконструкція святині.”

“Красива архітектура храму, гарно впорядкована територія.”

“Церква св. Матері Параскеви. 1864. (УПЦ) Перша згадка про село походить з 1378 р. Церква в селі була в 1692р. У 1733 р. згадують стародавню дерев’яну церкву з одним малим дзвоном, а священиком був Симон Нитка. На 1798 р. дерев’яна церква дуже занепала і потрібно було 1300 форинтів на її відбудову та 800 форинтів на відбудову дерев’яної фари. У 1881 р. ще існувала дерев’яна церква (згадують також дерев’яну церкву, що стояла на старому цвинтарі, – очевидно, це була давніша церква), біля якої добудовували кам’яну. Тривало будівництво за священиків Олександра, а пізніше Олексія Грибовських. На той час філії були в Фоґараші, Березинці та Верхньому Коропці. Очевидно, спорудження мурованої церкви тривало досить довго, бо в селі твердять, що після закладення фундаменту будівництво зупинилося, а церкву закінчили нібито аж у 1904 р. за священика Олексія Головача; цю дату написано на підлозі під вежею. Каміння, що легко тесалося, брали на околиці села. Будував церкву, за спогадами, майстер з Паланку. У нижній частині жертовника зберігся напис, що доносить до нас ім’я різьбяра: “Во славу Божію сей жертовник поставил Феєр Василій об лаловский 1906”. Кажуть, що В. Феєр зробив також іконостас та престол. На задньому боці кивота проступає напис: “Во славу Божу украшен храм сей в літо АЦИЄ (1955) у жертву благочестивих вірников святой православной церкви веси Лалова при священику Матинко М., півци Машіко В. Машіко М., куратори Калинин М. і Машіко М.” [В даті помилка: АЦИЕ не дає ніякої дати, треба АЦНЕ = 1955. Прим.М.Жарких] Останній зовнішній ремонт проведено в 1979 р. Як згадує Юрій Машіко (1912 р. н.), біля церкви стояла стара дерев’яна дзвіниця, а дзвони забрали в Першу світову війну. Теперішні два дзвони відлив Ф. Еґрі в 1921 p., а третій виготовив Октав Вінтер у Чехії теж у 1921 р. Очевидно, тоді ж, за кураторів Дмитра Машіка і Михайла Геґедоша збудовано нову каркасну дерев’яну дзвіницю. У 1998 р. споруджено цегляну дзвіницю. Тепер церква православна, а греко-католики відвідують римо-католицьку церкву, що належить місцевим німцям. Останній греко-католицький священик Федір Цібере був заарештований у 1949 р. і засуджений на 25 років. Помер за невідомих обставин у Львові 1950 р.”

“Прекрасне, світле, духовне місце!”

“Дорога погана, але коли ви доїдете, це варте зусиль”

“Часто тут буємо з сім'єю, неймовірно красиве місце, повітря, чиста вода, молитва.”

“Проща матерів в молитві 13.05.2023 року.”

“з Різдвяними святами! Здоров'я, фортеці в дусі, достатку, світ вашому дому, любові ...!!!”

“Гарний храм із своєрідною архітектурою.”

“Рідна моя церква,в якій я хрестився,вінчався і маю надію, з неї понесуть розп'яття для мого останього шляху, вона символізує серце села.,знаходиться в самому центрі села Лавок, збудована у формі продовгуватого корабля, який символізує Ноєв Ковчег,який веде нас по морю життя до тихої пристані..”

“Храм преподобного Амфілохія Почаївського”

“Відмінна хата в с.Грабовець, тепло і затишно”

“Доглянутий католицький костел у хорошому стані.”

“Чому я так люблю ходити в такі місця? Це повернення в часи моєї молодості. Добре, що вони ще є,”

“Церква св. пр. Іллі. 1895. (УПЦ) З 1692 р. походить перша згадка про церкву. З 1704 р. село згадують лише як філію Копинівців. У 1778 р. знову йдеться про дерев’яну церкву. У 1892 р. згоріла дерев’яна церква, після чого стараннями душпастиря В. Добри спорудили кам’яну, що давніше присвятили Цареві Христу, але в 1988 р. церкву пересвятили на честь св. пр. Іллі. Над входом – дата спорудження (1895 р.) та дата останнього ремонту (1989 р.). У храмі є іконостас гарного різьблення, але ікони вже перемалювали. Біля церкви стоїть проста каркасна дзвіниця з дерева. Один дзвін виготовив у 1891 р. Георгій Гриб з синами, інший – фірма “Акорд” у 1925 р.”