Розваги & Туризм & Відпочинок у Закарпатській області

“Місце де можна ні про що не думати”

“Церква св. арх. Михайла. XVIII ст. (можливо, 1733). (УПЦ) Колись це була чудова лемківська церква з усіма ознаками лемківського стилю – високою вежею з бароковим завершенням над бабинцем, шатровими дахами над навою та вівтарем. Дотепер збереглася гарна галерея з різьбленими стовпчиками, що обходить з трьох сторін бабинець і наву (це характерна ознака закарпатських лемківських церков). У 1778 р. в селі була дерев’яна церква. Теперішню церкву збудували в селі Руське в XVIII ст. (хоч переказують, що в Руське церкву теж звідкись привезли) і перевезли в Руську Кучаву в першій половині XIX ст. Можливо, саме тоді шатрові лемківські верхи закрили двосхилим дахом, і тепер тільки всередині нави та вівтаря видно шатрові стелі з заломами. Пізніше сильна буря знесла барокову вер -хівку, яку більше не відновлювали, а вкрили вежу бляшаним чотирикутним наметом. У 1986 р. церкву оббито бляхою. Нині споруда виглядає невтішно – повипадали різьблені стовпчики ґанку, дах над вівтарем підперто стовпами, колоди зрубу дуже попсуті часом і шкідниками. Якщо церква занепаде, то картина лемківського будівництва Закарпаття, і так дуже бідна, збідніє ще більше, а ми втратимо ще один дерев’яний шедевр. Дерев’яна дзвіниця є типовою для сіл Мукачівщини – чотирикутна каркасна конструкція з дуба, вкрита чотирисхилим наметом. Два більші дзвони виготовила фірма “Акорд” у 1931 р. замість реквізованих у Першу світову війну. Очевидно, тоді ж для дзвонів зроблено дзвіницю. Найменший дзвін – стародавній, з написом “DOMINE VOX MEA INAURIBUS TUIS””

“Церква св. духа. 1824. (УПЦ) Письмова згадка про священика в селі походить з 1640 р. Стару дерев’яну церкву прикрашали ікони з підписом Іллі Бродлаковича-Вишенського, маляра мукачівського. На іконі Спаса Вседержителя була дата: “месяца февраля дня 18, года 1666”. Далі повідомляли, що того ж року купив її Іван Стегун від маляра мукачівського Іллі і дав за неї вепра, а восени мав дати другого вепра або доплатити грішми. У 1692 р. місцева церква була філією Іванівців. У 1730 р. згадують бідну дерев’яну церкву св. Дмитра. Парохіяльні книги велися з 1774 р. На початок XX ст. 642 особи належали до греко-католицької конфесії. Дерев’яну церкву лемківського стилю передали в Руську Кучаву після спорудження теперіпіньої великої мурованої церкви базилічного типу, яка давніше присвятили св. Михайлу і будували за священика Федора Ґебея. У кінці 1940-х років майстри з Ґоронди зробили зовнішній ремонт церкви, а останній ремонт проведено в 1985 р. На підставці-аналої зберігся напис: “Сей стол даровал Іоань Ігнатоля 1908 года”. Біля церкви стоїть металева каркасна дзвіниця.”

“Багато років тому, завдяки родинним зв'язкам, я відвідував Hetyen відносно часто і заводив друзів. Відтоді родичі переїхали до Угорщини, деяких із них уже немає в живих. Більшість друзів теж покинули село. Їх залишилося небагато, і, на жаль, один з них також залишився живим. Я вдячний, що міг проводити значну частину свого вільного часу в Гетені, ніколи не було, щоб я повертався додому в поганому настрої. Планую ще одну поїздку. Останній. На цвинтар або до друга-двох. Але кордон і лікування там мене дуже відштовхують.”

“Церква має давню історію. Колись це була дерев'яна, а тепер велика мурована церква, побудована на початку XX століття. Зараз тут моляться греко-католики, а ще при радянському союзі до 1992 тут молилися православні, тоді у селі з'явилася своя православна церква. Цікаво, що богослужіння тут проводяться на двох мовах - угорській та церковнослов'янській. На території встановлена пам'ятна дошка з нагоди 30-ї річниці виходу із підпілля Мукачівської греко-католицької єпархії, де зображено отця Івана Карпинця, який служив тут і багато зробив для церкви і постраждав за свою віру.”

“Дуже благодатне і духовне місце.”

“Храм Пресвятої Євхаристії Мукачівської греко-католицької єпархії”

“Невеликий, але красивий та затишний храм канонічної Української Православної Церкви. Нові бані виглядають шикарно.”

“Геологічна пам'ятка природи місцевого значення. Якщо не в падлу підніматися хвилин 15 стежкою по крутому схилу гори - обов'язково сходіть.”

“Класний дядько, кажуть, за легендою саме він зруйнував Хустський замок”

“Чудове місце для відпочинку. Рекомендую!”

“Православна церква Покрови Богородиці.”

“Хороший комплекс, мені подобається”

“Кафе Cafeteria розташоване на території бувшого заводу Більшовик, де зараз виробничі площі здаються в оренду і тому працівникам є де поїсти смачно і відносно недорого. Меню різностороннє, персонал привітний, їжа смачна, обслуговують швидко, обстановка приємна, заслужені п'ять із п'яти.”

“Розвинений район Будинки тут будують з дешевих матеріалів Ціни зашкалюють, але дивлячись на те що це саме безпечне місце в Україні, воно того варте. Дякую!”

“Чудове місце! Ходимо кожні вихідні”

“Найадекватніша в сучачних умовах політична сила! Партвя справжніх патріотів!”

“Дуже хороший св'ященник о.Іван, завжди допоможе добрим словом і ділом, дякуємо!”

“Пам'ятник першому ужгородському кавовому ростеру. Розташований біля кафе "Riverside" недалеко від Пішохідного мосту. Хоч і скульптура і не дуже "міні", все ж теж чудова :) Скульптор Андрій Возницький.”

“Єврейський цвинтар в Ужгороді, відомий євреями як «Унгвер», — це велике кладовище, де поховані деякі з найвидатніших представників попередніх поколінь, у тому числі рабин Шломо Ганцфрід, автор відомого скорочення Шулхан Арух, Кесат Софер Лехем ве Сімха та багато інших, рабин Меїр Айзенштадт, відомий як Махарам Еш, разом зі своїм сином та багато інших. На воротах кладовища є номер, щоб узгодити свій приїзд.”

“Тихе, затишне містечко. Годують смачно.”

“Моя найтрофейніша скульптурка! З пів години блукала по університету, поки знайшла. Скульптурка знаходиться НЕ у головному корпусі, а зліва від нього, у будівлі Факультету Міжнародних відносин на 5 поверсі біля кафедри угорської філології. Янош Арань - відомий угорський поет, друг Шандора Петефі.”