Пам'ятник Пинтя Хоробрий Музей, Велятино

Відгуки

1. Volodymyr Kashchuk ★★★★★

   Чудове місце

   майже 3 роки тому
2. lik ★★★★★

   Чудове місце

   майже 3 роки тому
3. Незалежний Львів'янин ★★★★★

   Класний дядько, кажуть, за легендою саме він зруйнував Хустський замок

   майже 4 роки тому

1. Mj Jj ★★★☆☆

   Пам'ятник як пам'ятник. Підійшов, подивився, сфотографувався і пішов далі.

   більше 7 років тому
2. Maksym Shevchenko ★★★★★

   Пинтя Хоробрий (рум. Pintea Viteazul, справжнє ім'я Григор Пинтя — рум. Grigore Pintea; 25 лютого 1670, с. Мегоажа (рум. Măgoaja), повіт Клуж, Трансильванія — 14 серпня 1703, Бая-Маре, Мараморощина, Румунія) — ватажок загону опришків (гайдуків), румунського походження. Учасник повстання куруців. Оспіваний у румунському й українському (закарпатському) фольклорі. Як повідомляють різні джерела, здобув добру освіту, знав кілька мов, поїздив Європою. За свідченнями сучасників, розповідав про свою участь у сутичках із татарами. Після завоювання Трансильванії Габсбурґами (1687) служив у австрійському гарнізоні. За іншою версією, 6 травня 1689 трансільванський князь Мігай Апафі I (угор. Mihály Apafi I) надав йому шляхетський титул Пинтя де Голломезьо (Grigore Pintea de Hollómezõ). Невідомо, що спонукало його втекти з війська (румунські історики пишуть про конфлікт Григора Пинті з місцевим панством), але 1694 року зафіксовано перший збройний напад загону опришків (гайдуків) під проводом Пинті. У листі бая-марського намісника Мікльоша Бетлена від 16 вересня 1695 згадано про напад Пинті з 35 спільниками на купців у Марамороських горах У звітах до Відня представники влади повідомляли про підтримку, яку Пинті надавали селяни. 21 червня 1698 Пинтя напав на замок Рона поблизу польського кордону. Кількість загиблих тоді становила 250 осіб (загін Пинті складався приблизно зі 120 добре озброєних осіб). Про боротьбу з опришками Пинті було видано кілька рескриптів цісаря Леопольда І (його оголосили поза законом). 2 січня 1700 року — Пинтю спіймали біля міста Сату-Маре (Сатмар), але через місяць генерал фон Ловенбурґ випустив його зі сатмарської в'язниці під обіцянку повернути товар пограбованим грецьким купцям (якої не додержав). 1701 рік — вийшов рескрипт цісаря Леопольда з обіцянкою винагороди в 500 талерів тому, хто полонить Григора Пинтю (один із примірників відповідного оголошення зафіксовано в Закарпатському обласному державному архіві)[1]. 1703 рік — Григор Пинтя долучився до антигабсбурзького повстання куруців під проводом Ференца Ракоці II. Ракоці надав Пинті, якого називав «Хоробрим», звання капітана і призначив керівником повстання на теренах Марамороської та Сатмарської жуп. Навесні в руках куруців уже були Сатмар, Деж, Бистриця й Сигіт. У серпні повстанці взяли в облогу головне місто Мараморощини — Бая-Маре, де містилася цісарська скарбниця. Капітан Пинтя Хоробрий загинув під час атаки на Бая-Маре. Він був застрелений біля вежі М'ясників. Існують різні версії смерті колишнього опришка. За однією, 14 серпня він загинув від рук своїх колишніх товаришів. За іншою, 14 серпня Пинтя був лише поранений і взятий у полон, а 22 серпня його розстріляли. Відомо, що капітана поховали під мурами без належних почестей, як державного злочинця. Григор Пинтя у фольклорі Постать Пинті Хороброго була популярна серед селян-кріпаків — як румунів[2], так і русинів. Він став «мармароським Робін Гудом», його подвиги оспівані в піснях і казках, які розповідають, як Пинтя відбирав гроші в багатих і роздавав бідним. Також відомі легенди «Про Пинтю-капітана», «Як Пинтя дістав силу і як її втратив», «Про життя і смерть Пинті», «Велятин — на честь Пинті», «Як Пинтя передав свою силу Довбушеві» та співанка-хроніка про Пинтю, записані Іваном Сеньком у різних селах Хустського, Міжгірського, Виноградівського й Іршавського районів Закарпаття у 1968–1969 Легенди кажуть, що Григор Пинтя був зачарований і невразливий для всіх видів зброї, і його можна було убити лише срібною кулею. У горі Гутей, неподалік села Кричешть (рум. Crăceşti), Пинтя Хоробрий та його люди нібито викопали печеру, де зберігали золото та зброю. Кажуть, що вхід у печеру, закритий залізними дверима, можна побачити раз на 7 років. У старовинній дерев'яній церкві св. Миколи Чудотворця румунського села Будешті досі зберігають сорочку, кольчугу та шолом Пинті Хороброго, а в історичному музеї Бая-Маре — його зброю й упряж.

   більше 7 років тому

Часті запитання та відповіді