Огляд каталогу
- 346 Всього бізнесів
- 4.3 Середній рейтинг
- 94% З відгуками
- 92% З фото
Знайдено 346 результатів
Перегляньте куда сходить в Ужгороді. Використовуйте цей каталог щоб порівняти рейтинги, відгуки, фото, години роботи, адреси та контакти. 346 результатів в Ужгороді. Середній рейтинг 4.3/5 на основі 153,626 відгуків та оцінок. Перелік нижче включає куда сходить з таких міст як Ужгород, Мукачево, Берегове, Рахів, Хуст та інших міст.
“З цієї величної гори відкривається чарівний панорамний вид на місто Мукачево. Вузькі вулички, дахи будинків, величний замок та зелені простори зливаються в одну картину, наче мальовниче полотно природи та історії.”
“Гарна радянська мозаїка. Виявив цей, коли прямував до перетину кордону.”
“Пам'ятник водолію мінеральної води. На Закарпатті більше як 300 видів мінеральної води. Це велике багатство для оздоровлення людей.”
“Красивий та комфортний міст для переходу!!”
“Вражаюче місце. Краєвид який неможливо забути. Маршрут на гору, досить легкий, дорога довга, але через те що прокладена серпантином-долається легко. Тільки варто запастись довою та перекусом, на шляху немає місць, де можна щось придбати.”
“У медовому дуже файно печи свинськое мясо”
“Красивий краєвид гарне місце для прогулянки”
«Шато Паук» — це приватне виноградарське господарство у Закарпатті, що розвивається у форматі шато. Тут вирощують виноград та виготовляють якісні вина, пропонуючи гостям широкий асортимент продукції.
“Гарно виконана скульптура. Одна із паркових окрас території музею.”
“Міні-скульптура знаходиться у дворі, орієнтир - дегустаційна зала”
“Статуя виглядає такою самотньою та засмученою. Так і хочеться біля неї сісти та подумати про життя.”
“Симпатична скульптура на вулиці Корзо. Поруч магазин солодощів з великим вибором.”
“Дуже малопомітне місце, окрім котиків та песиків.)”
“Шоколадна карта України))) Або Україна в шоколаді))) Не кусав))) але хотілося))”
“Ваш крутяк. Найстаріша будівля.”
“Красиве, тихе та цікаве місце. Де можна відпочити від справі та насолодитись природою.”
“Дуже приємно прогулятися,особливо в ночі,класні краєвиди на Тису”
“Красиве місце, треба потихеньку по мосту йти”
“Дуже сподобалися колоноподібні горщики квіткові та архітектура. Є кафешки поряд і біля води і зовсім недалеко починається цікавий маршрут із пам'ятниками, мініатюрними скульптурами та храмами.”
“Дуже цікаве місце, неймовірна колекція тварин, птахів їтд, і все це тримається на ентузіазмі людей, які там працюють. Гордість за них і дуже шкода, що це не підтримується на державному рівні.”
“Перший відомий предок родини Ілошваї — князь Максим де Ілошва (Максим Ілошваї, угор. Ilosvay Maxem), волоський воєвода, який близько 1330 року разом зі своїми братами Сенеслау І де Долга (угор.Hosszúmezey I Szaniszló), Білкей Карачоні (угор. Bilkey Karácsony), та Комлоші Мігай (угор. Komlósy Torpa Mihály) поселились на території Закарпаття. Максим де Ілошва був сином легендарного воєводи Валахії — Татомира, а також рідним братом Басараба I — першого господаря Валахії та засновника династії Басарабів[1]. Максим Ілошваї згадується в документі за 1341 рік як «Makszem Olachy filii Thamery» («Максим волоський, син Татомира»). В цьому ж документі йде мова про маєток, яким володів Максим — угор. Makszemhaza(букв. «дім Максима», нині м. Іршава)[2]. Вже у 1342 році Максим Ілошваї згадується в письмових джерелах, як «Makszem filius Thattamery Olachy de Ilosva», тобто поселення Ілошва стає основною резиденцією Максима, так званим «possesiones capitalis», від якого рід Ілошваї надалі виводить своє ім'я та предикт — de Ilosva. Сини Максима де Ілошва: Іштван де Ілошва (угор. István (Nán) de Ilosva); Дьєрдь де Ілошва (угор. I. György de Ilosva) та Янош де Кішфалу (угор. János de Kisfalu) — засновник роду Кішфалуші.”
“На маленькій площі одна з найбільших угорців з історії Угорщини! Поряд — каламутна річка та струмок. Варто подивитись!”
“Приїхали подивилися пройшлися. Є столики лавочки посидіти. Чисто мило гарно охайно.”
“Неймовірна й унікальна пам'ятка архітектури та історії. Рекомендую відвідати, усім, хто завітає до Закарпаття. Окрема подяка екскурсоводу Василю Васильовичу за змістовну й цікаву розповідь про церкву та історію краю.”
“Вхід з однієї людини 25 грн, на карті дороги до Дикого озера (Озирце) не помічено, але при підйомі є мітки на деревах, червоно-білі, при наближенні до озера синьо-білі. Місце тихе, зараз якесь будівництво, періодично їздять машини. Робочий джерело тільки на початку підйому, біля самого озера він побитий і розбитий. Багато грибів, ожина, малина по дорозі, бачили вогненну саламндру, занесену до червоної книги України, в лісі можна перетнутися з лисицями, правда позначень які тварини можуть зустрітися, ніде немає. Підйом це проїжджена машинами кам'яниста доріжка, якщо Ви з рюкзаками і в дощ буде важкувато, тому що є дуже розмиті місця, які потрібно буде примудритися обійти. У нас підйом із рюкзаками в дощ зайняв 3 години, спуск за хорошої погоди 1,5.”
“Геологічна пам'ятка природи місцевого значення. Якщо не в падлу підніматися хвилин 15 стежкою по крутому схилу гори - обов'язково сходіть.”