Ресторан & Колиба в Україні

Ресторан «Тавель» розташований у Поляниці, серед карпатських краєвидів, і створений для тих, хто хоче поєднати відпочинок у горах із справді смачною кухнею. Це місце, куди зручно зайти і на ранкову каву, і на повноцінну вечерю в затишному залі або на просторому літньому майданчику.

Ресторан Mafa розташований у Поляниці, поруч із Dream Hostel Buk, і зручний для гостей, які шукають смачну домашню кухню після дороги чи активного дня в горах. Це затишке місце, де роблять акцент на теплій атмосфері та уважному сервісі.

“Подяка за чудовий відпочинок!!! Волейбол, теніс, екскурсії, вечірні програми усе налаштованого на відпочинок та насолоду перебування !!! Досі не розумію як за таку ціну можливо надавати таку кількість послуг, смачно та насичено годувати та ще й тримати в повному порядку кімнати та територію!!!”

“Відпочивали з сестрою, і дитиною два рочки в садибі "Зупинись", обирала по відгуках в гугл. Відпочинком дуже задоволені, дякуємо Миколі за його гостинність, привітний, щиро піклується за своїх гостей, якщо вам щось треба, ви завжди можете до нього звернутись і він допоможе. За будинком ліс, де ви можете спокійно прогулятись, усамітнитись, якщо хочеться. В садибі все охайно, чистенько, на загальній кухні є все для тих хто хоче готувати сам, постільна білизна, рушники випрані. Зручні матраси, подушки, теплі, м'які ковдри. В нас був номер на третьому поверсі, де відкривається чудовий краєвид на гори. Микола показав як регулювати опалення, щоб ми самі обрали зробити тепліше в кімнаті чи прохолодніше, це дуже зручно. Ще хочу додати, що хозяїн відповідальна, уважна людина, зустрів нас на машині з потяга, допоміг донести валізи, і також нас провів. Щиро дякуємо Вам, Микола, бажаємо здоров'я, натхнення, якомога більше відпочиваючих)”

“Чарівне місце! Дуже сподобався парк, цього літа відвідували його декілька разів. Доступна низька вартість входу залишає можливість на часте відвідування та благодійні внески для саме парку та Центру реабілітації та реінтродукції диких тварин. Мешканців центру багато, умови їх перебування гарні та, здається, дійсно максимально наближені до їхнього існування у дикій природі. Найбільше вразили ведмеді, сімейство оленів і бізонів та загалом їхні вольєри! Парк величезний як і різноманіття дерев на його території. Тут панує тиша та спокій, щоразу приємно повертатися і проводити час. Також за номером Центру рекреації бронювали альтанку у спеціально облаштованій зоні для відпочинку (навпроти парку). Зручно, адже є великий загальний мангал з дровами, дит.майданчик(з гіркою, качелями, пісочницею та зіплайном) та й загалом, комфорте місце, добре відпочили з сімʼєю. Дякую!”

“Відпочивав в цій садибі (міні-готелі) з родиною. Дуже чисто і затишно. Гарне місцерозташування. Поруч магазин з усім необхідним, зупинка, дорога до гарних краєвидів тощо. В номерах немає кухні, але господарі смачно готують, ціни помірні. Є загальний холодильник, є чайник. Для родин з детьми дуже файне місце. Є сауна та басейн невеличкий. До Микуличина та Яремче недалеко. Гарне місце для відпочинку. Велика подяка господарям готелю за турботу і увагу.”

“Чудова садиба! Чудове місце! Чудові власники! Відпочивали в січні 2024 з друзями і собакою. Будинок дуже теплий не дивлячись на мороз більше 15 градусів. Є власна кухня з всім необхідним. Простора загальна кімната. Великий стіл, де нам було зручно збиратись з друзями. Два санвузли невеличкі, але все ж таки зручно коли їх два на кожному поверсі, особливо коли компанія велика. Територія дуже велика. Є крита альтанка з мангалом, де можна посмажити шашлики. Також додатково дві відкриті альтанки біля річки і напроти будинку. Окрема любов це собачка Емі, мила і дружелюбна. Світлана(власниця) крім того ще дуже смачно готує. За попереднім замовленням можна замовити смачну грибну юшку, сніданки, або деруни з білими грибами(смачніше не їла навіть в колибах). Дуже зручне розташування садиби. Поруч супермаркет Spar, мʼясний магазин, пивний маркет, Аврора. Також піцерія Леопольд(смачно затишно і не дорого). Поруч Панські чани. (Хоча власники займаються будівництвом чанів на території садиби) Можливо замовити баню по сусідству . Відпочинком дуже задоволені. Будемо рекомендувати всім”

“Академія пенсіонерів Благодійного фонду Костянтина Єфименка з Білої Церкви побувала в парку 12 вересня 2025 року. Щиро дякуємо екскурсоводу Ларисі Василівні за цікаву розповідь про кожну тваринку. Ми навіть не очікували, що тут стільки звіряток і птахів. І всі такі гарні, доглянуті! Всім рекомендуємо поїхати!”

“Дуже класне місце для відвідування, де почуваєш себе частинкою цього закладу, що дуже співзвучне з назвою бару «Душа». Смачні коктелі, привітні бармени та приємні офіціанти. До «Душі» хочеться повертатися знову ❤️”

“Відмінне місце з чудовим колективом.Розташоване між двома озерами,що дає можливість відпочити в сучасному закладі з гарним меню,поруч з природою”

“Дякуємо,дуже смачно!!!. В перше у Вас замовляли шашлик і хачапурі, смак неймовірний) Будемо замовляти тепер ще)”

“Все чудово. Смачна кава, затишна атмосфера. 1 січня в 12 годині вже працювали і була можливість випити каву. Розрахуватись є можливість готівкою і карткою через термінал. Раджу відвідати.”

“Один з найгарніших парків Києва, сюди можна водити гостей та самим відпочивати душею. Навідь у дощ, осінній парк тішить барвами, тишею та подихом історії.”

“Ходили на виставу В неділю рано зілля копала. Враження від самої вистави чудові. А от чути російську від глядачів навкруги було нестерпно. Сподіваючись на зворотню комунікацію, два питання: - чи можна розмістити інформацію про «тут спілкуються українською чи іноземною, але не мовою ворога» в просторі театру, та нагадувати перед виставою, що театр - це громадське місце і тут, щонайменше, поважають закон і очікують цього від своїх гостей; - на майбутнє, якби я звернулася до працівників театру з проханням допомоги донести до моїх сусідів по стільцях, що російське тут зайве (і це мені особисто приносить страждання), на яку реакцію від працівників театру я б могла очікувати?”

“Родина з ГО Берегиня дякую за запрошення на виставу Гуси лебеді. Вистава і гра авторів на найвищому рівні. Дякуємо Вам за те що турбуєтеся про наших дітей. Весь персонал доброзичливий”

“Нажаль в цьому історичному храмі, нехай і заново побудованому, але ж храмі, який має велике значення для всього українського народу, проводить служби ПЦУ... Хотілося б щоб Церква належала до УПЦ, єдиній канонічній православній Церкві України!”

“Територія велика і доглянута. Багато квітів, багато споруд, на території є цвинтар, є кафе та продаж випічки. Ціни на свічки від 4грн. Їздить маршрутка від монастиря до метро Голосіївської, вартість проїзду 8грн. Раніше навчався у НУБіП і проживав поруч, то частенько проходив до монастиря.”

“Кафедральний православний собор, побудований у першій половині 11 століття.Почав будувати Володимир Великий,а завершив будівництво його син Ярослав.В середині храм прикрашають чудові мозаїки і фрески,деякі відносяться до першої половини 11 століття.У некрополі храму були поховані київські князі,у тому числі Ярослав Мудрий. Навколо собору гарна ,зелена територія,де можна посидіти, відпочити,насолодитися красою величного храму.Коли буваю у Києві обов'язково відвідую цей чудовий храм.”

“Вперше відвідала Театр Франка під час вистави «Марія Стюарт» у постановці Івана Уривського — з блискучими Мариною Кошкіною та Ларисою Руснак у головних ролях. Це була дуже тонка, психологічно насичена вистава. Сила жіночої гідності, зіткнення характерів, глибока емоційна напруга — і водночас тема, що відлунює в сьогоденні. Це історія про владу, вибір, гідність і внутрішню боротьбу — глибока й багатошарова. Вражаюча акторська гра, точна режисура, атмосфера, що тримає до останньої хвилини. Це саме той випадок, коли театр — більше, ніж просто сцена. Рекомендую всім, хто цінує якісний театр, сильну драму та справжню акторську майстерність. 19/09/2024”

“Я була тут 2й раз , і я хочу ще раз прийти. Емоції вау, мені все сподобалося. Я бачила цей мьюзікл до , і це було цікаво згадати, я бачила його на англійській мові в Лондоні, в нас теж дуже гарно!”

“Найзатишніше місце з неймовірно смачними тортами, яких більше ніде в іншому місці не знайдете. В Середі можна віднайти багато чого: торти, тістечка, шоколадки, напої – від кави з таким різнобарв‘ям рослинного молока (що можна стомитись перелічувати), какао на керобі, матча до комбучі та класичних чаїв, унікальні за смаком й корисні за складом сендвічі, а спускаючись вниз до свого столика, можна обрати собі сукню, спідницю, блузу або й замовити індивідуальне пошиття в сусідів-ательє Suburb, а можна й зіграти на піаніно або ж почитати (вибір літератури практично на будь-який смак) й навіть знайти заняття для рук і голови у вигляді головоломок чи шахів. Влітку тут можна й на майстер-клас потрапити, наприклад з живопису. В Середі відповідально ставляться до довкілля – сортують сміття, компостують органіку, не продукують зайвих відходів, не використовують одноразових стаканчиків – напої з собою можна взяти в своє або орендоване на місці горнятко (й віднедавна – й термос), яке наступного візиту можна повернути разом із сумою завдатку за нього. Тут поважають й розвивають велосипедний рух – є міні-велоСТО, на клієнтів на роверах чекає знижка, а власниця й душа Середи є членкинею громадської велоорганізації. Це місце, де вам завжди раді, куди хочеться повертатися знов і знов.”

“Одне з найулюбленіших місць моїх і більшості населення Києва. Відкриваються неймовірні види. На Дніпро! На Труханів острів, де залюбки можна прогулятися природою острова, та посидіти з коханою людиною на Южному Березі Києва ЮБК)))) Романтика...Ось тобі і Труханів, і вихід в парк до Арки Дружби народів, поряд тобі річковий вокзал і можна влаштувати собі прогулянку Дніпром...чи просто погуляти новою набережною... Можна доїхати сюди на метро, автобусом, вело чи машиною. Завжди подобається нашим туристам це місце і не даремно. Раджу для тих хто вперше в місті ))) і для людей, що постійно тут бувають... А потім моя Вам порада топайте з моста на арку Дружби народів і пішочком на смотрову Майдану Незалежності.”

“Кафедральний православний собор, побудований у першій половині 11 століття.Почав будувати Володимир Великий,а завершив будівництво його син Ярослав.В середині храм прикрашають чудові мозаїки і фрески,деякі відносяться до першої половини 11 століття.У некрополі храму були поховані київські князі,у тому числі Ярослав Мудрий. Навколо собору гарна ,зелена територія,де можна посидіти, відпочити,насолодитися красою величного храму.Коли буваю у Києві обов'язково відвідую цей чудовий храм.”

“Чудове місце, одна з визитівок Києва, добре облаштована територія, чудові краєвиди”

“Неймовірно смачно та затишно. Бездоганний сервіс, котрий не перестає дивувати ;) щоразу щось новеньке. Одним словом МОЛОДЦІ!!!”

“Називають "будинком з хімерами", але в ньому навіть меньше хімер, ніж в деяких інших будівлях по вулиці :)”

“Чудовий готель! Привітний персонал!”

“Приходили на виставу Кармен, театр неймовірно гарний, вистава була цікава, сподобалося все: і актори, і костюми, і музиканти, інтерʼєр. Дуже хочу прийти ще”

“На реконструкціі Дуже гарна споруда Велетень неоготичний!”

“Іонинський монастир був заснований отцем Іоною на історичній місцевості Звіринець. На тому місці, де сьогодні стоїть обитель, часто траплялися дивні речі: то стовпи вогню простягались аж до неба, то розливалася вода, яка застигала на одному місці. За життя отця Іони чутки про цей монастир, який київський митрополит Євгеній назвав «Руським Афоном», розносилися по Русі, і паломники приїжджали сюди з усіх округ для того, щоб поклонитися святим місцям Історія Іонинського монастиря починається з 1860 року, коли ієромонах Видубицького монастиря Іона оселився на Звіринецькій горі. Згодом до нього приєднались ще два монаха – Гавриїл та Ілларіон. У березні 1861 року їм на горі явилася Матір Божа з настановою збудувати тут обитель. Із благоустроєм монастиря Іоні допомогла княгиня Васильчикова, якій він був духовним батьком. Пожертвувавши велику суму, вона також зайнялася клопотанням про заснування обителі в імператора Олександра II. Після того, як імператор дав свою згоду, на Звіринецькій горі виросла Свято-Троїцька церква зі школою-притулком для хлопчиків і лікарнею на його території. Після встановлення у Києві радянської влади монастир переживав не найкращі часи: 5 червня 1918 року будівлі обителі серйозно пошкодив вибуху на артилерійському складі, а недобудовану дзвіницю розібрали на цеглу і збудували з неї сільськогосподарську академію. 1934 року монастир закрили, а ченців вислали у Казахстан. А в корпусах обителі у різні часи були дитяча колонія, склади, майстерні, гуртожитки. 1935 року Іонинський монастир опинився на території новоствореного ботанічного саду. У 60-тих роках Свято-Троїцьку церкву хотіли перебудувати під ботанічний музей, а під її куполом встановити пам'ятник біологу Івану Мічуріну. Однак задумане так і не вдалося втілити. 1991 року храм повернули вірянам. І хоча нинішній Іонинський монастир кардинально відрізняється від старого, тут, як і раніше, вершать добрі справи, допомагають бідним і навчають дітей. Після кончини отця Іони настали досить сумні часи для обителі та її прихожан, однак храм зумів пережити всі труднощі і продовжив свою роботу. Дерев'яна вежа з годинником вважається найбільш старим баштовим годинником Києва. Їх виготовили в 1858 році в Парижі. Легенда свідчить, що ці куранти були подаровані письменником Оноре де Бальзаком своїй коханій Ганні Ганській. І спочатку перебували у неї в маєтку, а потім якимось шляхом потрапили в монастир ... Годинники жодного дня не знаходились без нагляду. Їх оберігав ієромонах Димитріан, навіть коли влада розігнала священиків. Він був настільки відданий монастирю, що не захотів його залишати і влаштувався в ботсад різноробочим. Тут він пропрацював до 1970 років, кожен день стежив за годинником, беріг їх, раз в тиждень заводив і змащував деталі.”