14 у Тернополі

“Гарне обслуговування.Все швидко і якісно!”

“Супер обслуговування, швидко, якісно, надійно, дешево і сердито”

“Я вирішив відновити наш сімейний бізнес, оновити невеликий ресторан, щоб був сучасний дизайн, запитував у знайомих будівельників, де вони беруть матеріали для робіт, підказали пару компанією і ця одна з них, тут я загартовував собі сайдинг та фасадні панелі, вийшло не дорого та красиво, те, що потрібно. Якість відмінна, не покоцана, доставили точно вчасно, акурат і оплатив відразу на сайті. Зі мною зв'язувався менеджер, уточнював інформацію і я у нього запитав, чим можна ще обробити так, щоб було красиво, він мені порекомендував навколо ресторану покласти газонну решітку і зробити візерунок плиткою, ще в туалетну кімнату постелити Кварц-вініловий ламінат, також розрахував скільки потрібно буде матеріалу і скільки буде коштувати, мене і тут пів дня, виявилося, що по дорозі машина вийшла з ладу, нічого страшного, головне, щоб доставили і матеріал був у цілості. Вийшло просто супер, виглядає красиво, стильно і дорого, хоча я не робив великих вкладень. Дізнався, від менеджера, що вони не роблять націнку, бо поставлю одразу від постачальника. Якщо ви раптом зібралися собі щось замовляти, то раджу консультуватися у менеджера.”

“Чудовий Центр! Кваліфікований та дружній колектив. Відвідуємо заняття із задоволенням і всім рекомендуємо!”

“Хороший одяг для немовлят і дітей”

“Ніч була тихою. У вікні горіли кілька далеких вогників — вони здавалися чужими, як і все тут. Я сидів на краю ліжка й курив. Дим повільно танув у холодному повітрі кімнати. Стіни дивилися на мене, як незнайомі очі. У них не було жодного спогаду. Я раптом подумав: тут ніхто не знає, ким я був. Дипломи лежали у валізі. Валіза стояла в кутку, як доказ того, що моє минуле справді існувало. Іноді мені здавалося, що я міг усе це вига­дати: друзів, вулиці, голоси. Тут цього не було, а отже, ніби й не було мене. Вдень я ходив містом. Місто було спокійне, навіть лагідне. Люди поспішали у своїх справах. Вони не знали, що я колись жив інше життя, де були мої кафе, мої вечори, мої жарти. І я відчував себе тінню, що рухається серед світла. Увечері дитина спитала: — А коли ми повернемося? Я зробив ковток води й мовчав. Бо повернення не існує. Тепер є тільки «тут», і довго ще буде боліти «там». Я ліг на ліжко. Тиша була густа, як у зимових ночах. Я подумав, що завтра знову піду в це місто. Буду усміхатися людям, яких не знаю, і тихо вчитимуся жити наново. Можливо, це і є сила — жити з порожнім серцем, але продовжувати йти вперед.”