Туристичний об'єкт у Львівській області

“Дуже гарне місце, тихе і спокійне. Були в будній день, людей не було і в середину також не потрапили, але і довкола також є на що подивитися. Загалом в середину можна потрапити, там навіть екскурсію можуть провести. Легковою можна доїхати аж до самого монастиря, гарна дорога. Великі дерева, вали, мури, краєвиди - все дуже гарне. Можна зробити невеликий пікнік без вогнища під деревами. Сміття заберайте із собою, бо дехто того чомусь не розуміє. Місце однозначно треба відвідати.”

“Неймовірно красивий храм навпроти Підгорецького замку збудований 1752-1766 роках завдяки фундації і при особистій участі гетьмана Вацлава Жевуського. Спочатку храм служив тільки як святиня замкова, а парафіяльним став лише в 1861 році. Показую його у відео про Підгорецький замок на своєму YouTube каналі. Заходьте, дивіться й приєднуйтесь до моєї невеличкої спільноти”

“Цікаве історичне місце, хороший доїзд асфальтованою дорогою. Потребує допомоги меценатів та небайдужих людей, багато потрібно відновлювати”

“Неймовірно прекрасна локація. Зручна дорога до водоспаду з вказівниками. Навідміну від водоспаду Лазний, до якого ми не знаю як вижили, поки дійшли. Були з двома собаками- їм теж сподобалось))) якщо бачите там багато людей- скоріш за все це туристична група, яка потім поїде і можна буде нормально пофоткатися. Дорога до початку маршруту- терпима. Через мальовниче село. Їхали і седани, і джипи. На території є 2 місця де поїсти- на самому початку У Тані і Володі- там ми поїли смачно. І далі буде колиба з шашликом і всім іншим карпатським частуванням.”

“Місце гарне. Але настільки багато людей, що задоволення від природи нуль. Чомусь люди думають , що їх музику і крики хочуть слузати всі оточуючі. І це ще був будній день, не уявляю, що у вихідні”

“Дуже видовищне місце для відвідин. Рекомендую.”

“Доіжка до монастиря з боку джерела +/- норальна, але якщо йти сюди напряму від монастиря, не заходячи до джерела, то готуйтесь долати підйоми і спуски по слизьких стежках із корінням”

“Цікава історична брама, гарно вписується у весь ансамбль площі.”

“Файна брама, згадую як в 2024 році тут дві машини стукнулись”

“Цей храм може зацікавити своїм стінописом, що поєднує біблійні мотиви з національно-історичними. Архітектура - неперевершена. «Жовківська іконописна школа». Погугліть !”

“Вхід вартував 100 грн за людину, по УБД - безкоштовно. На місці можна домовитися з екскурсоводом. Тут можна відвідати могилу Івана Франка”

“Дуже гарно відпочили з школярами у Львові. Вчителі, батьки, учні висловлюють щиру подяку організаторам "Топ-туру Львів" за цікаве дозвілля, комфортні умови проживання, любов до дітей і професії. Особлива подяка пані Анні за допомогу у вирішенні організаційних питань.”

“❤️❤️❤️ Величне місце, захоплює масштабами”

“Рекомендую йти з друзями, дітьми, гостями міста та брати індивідуальні екскурсії. Ціна 200 грн, але то того вартує. Багато експонатів, хочеться ще більше, шкода, що мало збереглося.”

“неймовірне місце. в центрі міста спокійний і затишний куточок. доглянута територія. церква в якій спокійно можна помолитись. пройтись територією. посидіти на лавці. на території є також магазинчик де можна купити релігійну літературу, свічки і різну атрибутику! всім бажаю тахтненної прогулянки!”

“Невелика церква, але дуже затишна”

“Каплиця Трьох Святителів — справжня перлина сакральної архітектури Львова, яка вражає не лише ренесансною витонченістю, а й духовною атмосферою. Зведена наприкінці XVI століття (1578–1591), вона є найстарішою кам’яною каплицею міста й зберегла в собі подих давнього Львова. Особливо вражає майстерне кам’яне різьблення фасаду та купольне перекриття, що нагадує українські дерев’яні церкви. Каплиця Трьох Святителів — це не просто архітектурна пам’ятка, а живий символ духовності, історії та краси Львова. Тут кожен камінь дихає молитвою й пам’яттю століть. Рекомендую всім, хто цікавиться історією, культурою та християнською спадщиною України.”

“Гарний пам'ятник, не типічний, що виділяє його на фоні інших.”

“Такі атмосферні дворики і закавулки)”

“Після Служби божої ,завжди хороший день.”

“Никифор Криницький (лат. Никифор Крыницький), справжнє ім'я Епіфаніуш Дровняк, лем. Епіфаній Дровняк (нар. 21 травня 1895 р. у Криниці, помер 10 жовтня 1968 р. у Фолуші) – лемківський художник, представник наївного мистецтва. Творчість Никифора відкрив у 1930 році український художник Роман Турін, який познайомив її з польськими та українськими художниками-капістами, що перебували в Парижі. Картини Никифора викликали їхнє захоплення; вони звернули особливу увагу на його використання кольору. Захоплені думки мистецької спільноти, однак, не змінили негативного ставлення до його творчості – він все ще не знаходив покупців для своїх робіт, ані розуміння для свого мистецтва. Лише після Другої світової війни він став визнаним і цінним польським творцем наївного живопису. Він мав виставки у Варшаві, Кракові та багатьох європейських країнах. Він прожив усе своє життя в Криниці. З 1960 року і до самої смерті Никифором опікувався криницький художник Мар'ян Влосінський. Він пожертвував заради нього своїм талантом і створив умови для праці та життя, а після смерті Никифора подбав про збереження його творчості. Никифор Криницький помер у шпиталі для хворих на туберкульоз у Фолуші біля Ясла. Його поховали в Криниці.”

“Біля знаходиться озеро, де можна погуляти з дітьми, багато кафешок”

“Греко-Католицький храм. Хороша атмосфера.Приємні священники,до яких хочеться йти на службу Божу і Святу Сповідь. Дуже гарно готують дітей до Першого Причастя.”

“Унікальний для України собор, що розписаний Янои Генриком Розеном! Чудово поєднує вірменську архітектуру з українськими(загальноєвропейськими) ричами. Чудово, що собор потихеньку реставрують!”

“Другий жіночій монастир у Львові і перший жіночий навчальний заклад. Шкода, що так все було занедбано і зруйновано і так тепер важко реставрується і відновлюється.”

“Храм в який хочеться заходити і звертатись до Бога! крім того це пам'ятка архітектури з багатовіковою історією, яку не зруйнували "темні часи" ХХго століття!”

“Чудове місце з неймовірною архітектурою! Палац вражає своєю величчю та елегантністю, прогулянка територією залишає приємні враження. Дуже сподобалося, що зберегли історичний шарм будівлі, можна відчути атмосферу минулого століття. Ідеальне місце для фото та культурного відпочинку. Обов’язково повернуся ще раз!”

“Прекрасна цервка, низка відгуків про звук що чути голосно, церква тут збудована раніше ваших газоблокових розвалюх які вже згнили, тому майте повагу до старших, поки ваші газоблокі не позавалювалися”

“На логотипі Львова зображено п’ять найбільш відомих веж міста, однією з яких є вежа Корнякта. Вежа, каплиця та церква складають ансамбль Успенської церкви. Вежа збудована у 1572-1578 за проектом італійського архітектора Петра з Барбони і названа на честь відомого мецената Костянтина Корнякта, який власне фінансував будівництво. Заввишки 66м, вежа була найвищою у Львові. Після облоги Львова 1672 р вежу перебудували через пошкодження внаслідок артилерійського обстрілу і додали 4й ярус. На замовлення Корнякта був відлитий дзвін «Кирило» діаметром 2м та вагою 6,5т - найбільший тоді у всій Галичині. Він виконував функції головного дзвона міста, сповіщав про військову небезпеку, пожежі, стихійні лиха та про смерть визначніших львів'ян. Коли у вежу вдарив грім, внаслідок пожежі дзвін впав та був пошкоджений. Його переплавили, але повністю зберегли всю консистенцію, кількість міді, срібла та розміри. Унікальна каплиця Трьох Святителів переносить нас у кінець 16ст, у часи будівництва каплиці львівським архітектором Андрієм Підлісним. Заквітчаний виноградною лозою дверний портал, ковальське ремесло дверей та все, що ми бачимо, збережено з тих часів. Успенську церкву розпочали будувати у 1592, для чого було запрошено львівського архітектора Павла Римлянина, якому допомагали Войцех Капінос та Амвросій Прихильний. У храмі збереглися пам'ятки мистецтва 17-18ст. Родзинкою Успенської церкви є унікальні вітражі, автором яких є відомий український художник Петро Холодний. Їм менше 100 років, та тематика «Київська Русь», «Галицька Русь» та «Фундатори Успенської церкви» і техніка дивовижні.”