Розваги & Туризм & Відпочинок у Львові

“Піднімались на схил Магури зі сторони однойменного струмка та річки Соболь. З водорозділу спускались в сторону струмка Цигла. Всі дороги, позначені на генштабівських картах позаростали. Орієнтування - тільки по компасу. Місця дуже глухі, легко заблукати. Перед Либохорою зліва, на галявині є відмінне місце для ночівлі. Отож, перехід з долини р.Мізунка до долини р.Опір - тільки для добре підготовлених туристів))”

“Гарна маленька каплиця, збудована на місці, де колись стояла церква.”

“Відпочинок у будинках з басейном та спа перевершив всі мої очікування! Комфортні з усім необхідним, чистий басейн просто під небом і затишна спа-зона, де можна розслабитися по повній. Обслуговування на найвищому рівні! Однозначно рекомендую для тих, хто шукає повного релаксу!”

“Сакральне місце з глибокою історією”

“Заїхали купити живої форелі. Хороше обслуговування, при нас зловили декілька риб, також запропонували самим зловити вудкою. Рекомендую. Також пропонують тараньку з форелі. Виглядає дуже апетитно.”

“Церква св. Лазара. Зведена в ще XVI столітті, не раз реставрувалася.”

“Дерев'яна церква збудована без єдиного цвяха у 1914 році коштом громади за о. Зенона Пясецького. Після другої світової війни не була зачиненою. Церква у користуванні громади УАПЦ. Розташована скраю села, при дорозі, на пагорбі, вище від місця попередньої церкви 1792 р. Орієнтована вівтарем на південь. Дерев'яна хрещата церква в неоукраїнському стилі, зведена на мурованому з каменю цоколі. Будівля складається з квадратової нави, до якої зі сходу і заходу прилягають укорочені гранчасті бічні рамена, з півдня - гранчастий вівтар, а з півночі - прямокутний бабинець. При вівтарі, по обидва боки, розташовані прямокутні захристії. Вінчає наву світловий восьмерик, вкритий наметовою банею, завершеною сліпим ліхтарем з маківкою. Ще чотири маківки встановлені на п'ятисхилих дахах бічних рамен і вівтаря та двосхилому причілковому даху бабинця. Оточує церкву піддашшя, оперте на профільовані випусти вінців зрубів. Стіни підопасання, надопасання та восьмерика шальовані вертикально дошками і лиштвами. На захід від церкви розташована квадратова в плані, триярусна дерев'яна дзвіниця, завершена шоломовою банею, збудована у 1914 році.”

“Чудова природа, чисте повітря, доглянуте місце”

“Побільше таких маршрутів в картах”

“Гарне місце, проте мало підходів до води і майже всюди відразу критична глибина. Ну і ще 1. Це дуже комарине місце. Хто був на Світязі, той знає то таке, коли пройтися по стежці серед лісу після обіду просто неможливо.”

“Правильний пам'ятник у правильному місці. Лютий 2019 майже безсніжний”

“Рекомендую всім це неймовірні відчуття”

“Приємно мати такий зелений куточок з великими дубами.”

“Гарний краєвид на вигин річки Буг. Варто відвідати.”

“Пам’ятник тисячоліттю Белза у Замочку”

“Дерев`яну церкву видно з головної дороги. Вона стоїть на невисокому підвищенні. Найраніше про церкву св. арх. Михаїла згадано при перевірці парафії у 1743 році, хоча про існування священника у Дулібах (зрозуміло, що і храму) написано ще 1578 року. В акті візитації церкви 1761 року було зазначено, що вона збудована з смерекового дерева, мала три верхи, 2 дверей. В наступному акті від 1827 року написано, що храм у Дулібах недавно підремонтований, а на дзвінниці дах обдертий. 11 вересня 1878 року тут побував митрополит Йосип Сембратович. У вересні 1894 року церква отримала право проводити відпусти у свята Різдва Пр. Богородиці та арх. Михаїла. Через два роки, парохом села був призначений о.Ксенофонт Сосенко (1861-1941), який працював тут до 27 квітня 1901 року. Це був відомий український етнограф, який видав кілька своїх етнографічних праць. Відомо, що він на початку 1916 року, вже будучи парохом с. Конюхи, отримав від австрійського цісаря золотий хрест заслуги з короною за патріотичну діяльність під час російської окупації. У 1900 році церква була стара і тісна. Біля неї стояла дзвінниця з 4 дзвонами. Влітку селяни під час відправи стояли біля церкви, остерігаючись її обвалу. У цей час вже був звезений камінь для будівництва нового храму, але бідні мешканці Дуліб не могли зібрати необхідних коштів для початку будівництва. 7 квітня 1902 року парафію прийняв о.Зенон Гутковський. При його служінні в Дулібах у 1906 році збудували нову дерев`яну церкву покриту бляхою. Велика, тризрубна, хрестова у плані будівля, з прибудованими до вівтаря ризницями, а до бабинця - присінком. Має три шоломоподібні верхи, які завершені ліхтарями з маківками. Такої ж форми ліхтарі стоять на гребенях дахів бокових ремен нави. На жаль, храм на подвір`ї розташований так, що оглянути його без перешкод можна тільки з півночі та заходу. З інших сторін церкву густо закриває стіна вічнозелених дерев. Загалом святиня у Дулібах нагадує типовий зразок сакрального будівництва початку XX ст.”