Куда сходить у Львові

“Це насолода для очей, очі розбігаються від краси щоразу дивуються скільки талановитих людей, які створюють неймовірні речі. Купила кілька прикрас та речей для інтерʼєру але хочеться скупити усе, вже маю кілька пунктів у лист бажань”

“На логотипі Львова зображено п’ять найбільш відомих веж міста, однією з яких є вежа Корнякта. Вежа, каплиця та церква складають ансамбль Успенської церкви. Вежа збудована у 1572-1578 за проектом італійського архітектора Петра з Барбони і названа на честь відомого мецената Костянтина Корнякта, який власне фінансував будівництво. Заввишки 66м, вежа була найвищою у Львові. Після облоги Львова 1672 р вежу перебудували через пошкодження внаслідок артилерійського обстрілу і додали 4й ярус. На замовлення Корнякта був відлитий дзвін «Кирило» діаметром 2м та вагою 6,5т - найбільший тоді у всій Галичині. Він виконував функції головного дзвона міста, сповіщав про військову небезпеку, пожежі, стихійні лиха та про смерть визначніших львів'ян. Коли у вежу вдарив грім, внаслідок пожежі дзвін впав та був пошкоджений. Його переплавили, але повністю зберегли всю консистенцію, кількість міді, срібла та розміри. Унікальна каплиця Трьох Святителів переносить нас у кінець 16ст, у часи будівництва каплиці львівським архітектором Андрієм Підлісним. Заквітчаний виноградною лозою дверний портал, ковальське ремесло дверей та все, що ми бачимо, збережено з тих часів. Успенську церкву розпочали будувати у 1592, для чого було запрошено львівського архітектора Павла Римлянина, якому допомагали Войцех Капінос та Амвросій Прихильний. У храмі збереглися пам'ятки мистецтва 17-18ст. Родзинкою Успенської церкви є унікальні вітражі, автором яких є відомий український художник Петро Холодний. Їм менше 100 років, та тематика «Київська Русь», «Галицька Русь» та «Фундатори Успенської церкви» і техніка дивовижні.”

“Сподобалося що багато інформації про історію міста і України, з гідом можна дізнатися ще більше. Але експонатів доволі мало. Це ближче до історії з ілюстраціями, аніж до музею з експонатами, тому якщо є бажання відвідати - краще запастися часом (1-2 години) щоб все прочитати/прослухати. Просто перегляд експонатів, субʼєктивно, буде не дуже цікавим”

“Саме тут хрестили і тут поблагословили на сімейне щастя.”

“Рекомендую йти з друзями, дітьми, гостями міста та брати індивідуальні екскурсії. Ціна 200 грн, але то того вартує. Багато експонатів, хочеться ще більше, шкода, що мало збереглося.”

“Такі атмосферні дворики і закавулки)”

“Вежа пам’яті - надзвичайний символ нагадування про історичні події нашого краю, історичні постаті УПА, боротьбу УПА з ворогами. Варте уваги місце однозначно. Але хотілося б, щоб люди, йдучи сюди, розуміли, що це місце не про шашлики, а про нагадування трагічних подій. Так, навколо є альтанки, столи з лавками. Вигляд уже занедбаний, але відпочити можна. Підйом на саму вежу не для слабких.”

“Були з онуком на виставі "Сніжинка для вовчика". Сучасний погляд на казку для малечі: сценарій, що тримає увагу дітей та дорослих, гра акторів, що торкаються душі глядачів та декорації, що занурюють у чарівний світ театрального дійства. Дякуємо.”

“Це неймовірно мальовниче місце. Зазвичай, в Карпатах потрібно вибратися кудись на вершину гори, щоб побачити таку панораму, а тут прямо з траси відкриваються такі види. Рекомендую обов'язково зупинитися тут, бо масштаби гір тут прямо альпійські.”

“Були на грі «Дзвінок», доволі складний квест, але дуже цікавий, потрібно мати добру інтуїцію, не було страшно, але було атмосферну, під кінець було б прикольно додати родзинки, наприклад, щоб мерехтіло світло. Адмін вчасно давав підказки, загалом нам все сподобалось.”

“Никифор Криницький (лат. Никифор Крыницький), справжнє ім'я Епіфаніуш Дровняк, лем. Епіфаній Дровняк (нар. 21 травня 1895 р. у Криниці, помер 10 жовтня 1968 р. у Фолуші) – лемківський художник, представник наївного мистецтва. Творчість Никифора відкрив у 1930 році український художник Роман Турін, який познайомив її з польськими та українськими художниками-капістами, що перебували в Парижі. Картини Никифора викликали їхнє захоплення; вони звернули особливу увагу на його використання кольору. Захоплені думки мистецької спільноти, однак, не змінили негативного ставлення до його творчості – він все ще не знаходив покупців для своїх робіт, ані розуміння для свого мистецтва. Лише після Другої світової війни він став визнаним і цінним польським творцем наївного живопису. Він мав виставки у Варшаві, Кракові та багатьох європейських країнах. Він прожив усе своє життя в Криниці. З 1960 року і до самої смерті Никифором опікувався криницький художник Мар'ян Влосінський. Він пожертвував заради нього своїм талантом і створив умови для праці та життя, а після смерті Никифора подбав про збереження його творчості. Никифор Криницький помер у шпиталі для хворих на туберкульоз у Фолуші біля Ясла. Його поховали в Криниці.”

“Це маленька копія статуї,як в Ріо де Жанейро. Пам'ятник велично височіє над містом,ніби охороняє його. Проїзд на авто обмежений. Але від парковки недалеко іти.”

“Дуже цікаво, насичено, пізнавально. Повага і шана людям, які цей скарб зібрали, зберегли, організували, підтримують. Дякую.”

“Надзвичайної краси природа, ще не зіпсована натовпами туристів. Можливо, не надто розвинена інфраструктура, але це повністю компенсовується низькими, в порівнянні з іншими регіонами Карпат, цінами і надзвичайно добрими людьми, котрі не за гроші, а просто по-людськи хочуть у всьому допомогти! Супер”

“Водоспад Пробій Розташування: річка Прут, місто Яремче, Івано-Франківська область. Висота водоспаду: приблизно 8 метрів Ширина: до 20 метрів. Тип: каскадний водоспад на кам’янистому руслі. Факти: 1. Це один із найдоступніших водоспадів Карпат. Пробій розташований практично в центрі Яремче – поруч із автомобільною дорогою та пішохідним мостом, тому туди легко дістатися без тривалого походу. 2. Водоспад Пробій був туристичною принадою ще за часів Австро-Угорщини. Його зображували на поштівках кінця XIX – початку XX століття. 3. Незважаючи на невелику висоту, потік Пробою надзвичайно потужний, особливо під час паводків. Щороку тут фіксують нещасні випадки через необережність туристів. 4. Через стрімкість і пороги, Пробій та ділянка Пруту нижче водоспаду використовують для тренувань і змагань з водного туризму та рафтингу. 5. Скелі навколо водоспаду складаються з флішу — типового карпатського геологічного утворення. Вони мають виразну шарувату структуру. 6. Над водоспадом знаходиться дерев’яний міст, з якого відкривається найкращий вид на Пробій. Поруч — один з найбільших ринків гуцульських сувенірів у регіоні. Існує легенда, що водоспад отримав свою назву через те, що колись тут застрягали колоди під час сплаву лісу Прутом та їх доводилося «пробивати» вручну.”

“Круте місце спокою і краси! Всім РЕКОМЕНДУЮ відвідати дану локацію, будучи поряд. Для підїзду є асфальтована дорога за гроші відвідувачів, (проїзд 100 грн, для УБД - безкоштовно), далі ще 3 км - поганої дороги, але навіть CAMRY потихеньку проїхала. Є послуги місцевих трансферів. Можна підїхати майже до самого водоспаду, там є магазинчики з сувенірами, водою і навіть пивом.”

“Сучасний музей всередині, відвідування якого входить у вартість квитка до заповідника "Тустань". Тут можна рлбачити 3Д макети фортеці, прочитати її історію, нам увімкнули короткий відеоролик про історію фортеці Тустань. Хоч музей невеликий, та зроблений якісно, цікаво, ми проходили, жінка на вході привітна, сподобалося. Також можна придбати різні суверіни, конструктори різних фортець для дітей (а деякі може й для дорослих будуть цікаві) - це чудова ідея. Є також невелика дитяча зона.”

“Дуже цікава екскурсія від Мирослави по стародавній сільський школі. Багато чого для мене було нового. Взагалі цей музей дуже гарне місце для відпочинку для людей, що цікавляться нашою історією та люблять прогулянки на свіжому повітрі.”

“Ділюся враженнями не тільки про цю локацію, а загалом про Львівську майстерню шоколаду. Це просто любов! Люди, які створили цю мережу не просто люблять свою справу, а і людей, для яких роблять такі смачні цукерки. При кожній можливості смакую кавою зі солодощами. Приємним шоком було від вас отримати подарунки, через додаток! Сказати, що ви мене вразили,- це нічого не сказати. Дуже приємно! І як завжди, - дуже смачно!!! Успіхів, натхнення та позитиву вам завжди і у всьому!!! ДЯКУЮ!!!”

“Це справжнє відкриття для всіх, хто захоплюється історією, мистецтвом і, звісно ж, зброєю. У музеї панує чудова атмосфера, персонал привітний. Тут зібрано величезну колекцію зброї різних епох — від мечів і шабель до мушкетів, пістолів та гармат. Є також арбалети, а ще — шоломи, обладунки та інші цікаві експонати. Окрему увагу заслуговують картини, які передають дух битв та історичних подій. Вхідний квиток для дорослих коштує 100 грн. Є вигідні сімейні пропозиції. За бажання можна замовити екскурсію — це точно додасть ще більше цікавих фактів. Фото та відеозйомка — безкоштовні, що також приємно. Музей точно сподобається і дорослим, і дітям. Тут цікаво всім! Рекомендую відвідати!”

“цей парк рідний для мене ще з малечку, часто там ходжу, і він з роками окультурився. дуже приємно прогулюватись. єдиний мінус - після почтаку війни дуже багато людей там гуляє, плюс в неділю туди краще не потикатись, тим більше у якісь святкові дні. а так в дощові чи холодні дні людей мало, тому й приємно ;)”

“Дуже сподобалось в парку. Доглянуте чисте місце, видно що за парком доглядають. Від оранжереї та лебедів були в захваті”

“Рекомендую всім, тиха та приємна атмосфера дає змогу самостійно ознайомитися з усім. Також у фіналі можна купити сувеніри або пиво зі снеками та присісти за стіл.”

“Для забезпечення міста водою на східному боці площі Ринок у 1407 році збудували водорозподільний пункт, куди збігалася вода з водогонів. Але місто росло, однієї водойми було замало і у 1697 р. на південно-західному розі площі спорудили ще одну. Її назвали «Нептун» — від дерев'яної статуї бога морів, якою вона була прикрашена. А у 1793 р. на Ринку було споруджено чотири фонтани — по одному на кожному розі площі, але по факту це криниці, де вода витікає струмками. При будівництві «Нептуна» використали колишню водойму.”

“Парк виник на території колишніх міських ланів, які стали власністю багатої міщанської родини Шольц-Вольфовичів. Наприкінці XVI століття Ян Шольц-Вольфович заклав невеликий сад, який пізніше перейшов в руки його зятя Антоніо Масарі, власника кам'яниці № 14 на площі Ринок. Молодий венеціанець перепланував сад на італійський манір, розбивши на тераси, і подарував його місту, щоби ним могли користуватися всі львів'яни. Міський садівник Бауер здійснює ще одну кардинальну реконструкцію парку. Цього разу парк переплановується на взірець тогочасних англійських парків у так званому ландшафтному стилі. В 1877—1881 роках на місці «казино Гехта» споруджують будівлю Галицького сейму, у нижній частині парку влаштовують чудові партерні сади з багатими квітковими композиціями, стриженими кущами та деревами. . У 1835 році посередині парку споруджено граціозну альтану — ротонду, що збереглася досі. У нижній частині парку, там, де нині будинок університету, було «казино Гехта». Парк ще декілька разів змінював власників, але це не рятувало його від поступового запустіння, аж доки від 1855 року ним знову не починає піклуватися місто….”

“Театр ім. Марії Заньковецької — справжня перлина української сцени. Затишна атмосфера, уважний персонал і неймовірно талановита трупа роблять кожну виставу особливою. Актори грають щиро й глибоко, емоції передаються до мурашок. Відчувається повага до класики та висока професійність у кожній деталі постановки. Із задоволенням повернуся знову!”

“Коштовною перлиною в архітектурному намисті Львова постає Будинок вчених, що на вулиці Листопадового Чину, 6. Зведено його за проектом відомого австрійського архітектурного бюро «Гельмер і Фельнер» в далекому 1898 році, як Шляхетське або Національне касино. В його архітектурі цілком проявився стиль необароко, який наприкінці ХІХ століття ностальгічно прославляв давно минулі барокові часи. Споруда милує елегантними формами, пишним декором фасаду з могутніми атлантами і затишною лоджією. Інтер’єри цього архітектурного дива створюють дух розкоші, який вважається одним із семи чудес міста Львова. В оздобленні присутнє різьблення деревини, обшиті шовком стіни, кришталеві люстри, мармурові каміни та інший старовинний декор, вік якого складає понад сторіччя. Уже не одне десятиліття існує Будинок вчених, але дух касино далі живе. У його пишних залах відбуваються конференції, концерти та презентації, виставки, екскурсії, фотосесії, різноманітні урочисті події (весілля, хрестини, корпоративи), знімають кіно, і, як колись, проходять пишні бали. У 1898 році у Львові збудували прекрасну будівлю у стилі необароко для Національного казино. Проект споруди розробили у віденському архітектурному бюро Ф. Фельнера і Г. Гельмера. Вони автори багатьох театрів у Європі. Зокрема, оперних театрів у Одесі та в Цюриху. Основними роботами з побудови шляхетського казино у Львові керували місцеві архітектори, але багато елементів зовнішнього і внутрішнього декору виконали найкращі майстри імперії Габсбургів. Оздоблення фасадів розробив Рудольф Вейр, а розкішний дерев’яний різьблений інтер’єр виготовив Шандор Ярай. Едмунд Плішевський автор алебастрового каміну у фойє, а львівські митці виконували живописні полотна для інтер’єрів. У часі пізніших реконструкцій до будівлі провели каналізацію, вона однією з перших у Львові була підключена до струму. До 1939 року казино називали аристократичним, шляхетним, а найчастіше – «казино Герхарда». Тут збиралися найбагатші, а потрапити в їхнє середовище було не просто. Радянська влада переобладнала споруду на обласний будинок вчених. Тут відбулося багато подій з наукового, громадсько-політичного і творчого життя міста, області і країни. У 1999 році у цих приміщеннях діяв прес-центр саміту Президентів країн Центральної та Східної Європи, який проходив у Львові. У 2008 році Будинок вчених включили в реєстр пам’яток, які не підлягають приватизації.”

“Дуже гарне шоу. Купили картину,яка гарно доповнить нашу стіну вдома. А коли прийшли другий раз ще з ними поплавали. Це точно вартувало усіх грошей!”

“Достатньо милий✨ Є частиною піших маршрутів на гори. Є місця на палатки. З мінусів це погана дорога селом, і дуже погана після КПП (гроші за вхід беруть, а дорогу селом не зробили). Легковому авто з низькою посадкою краще далі краю села не їхати, а далі на пішо можна в задоволення пройтись за 1 год до воспаду.”

“Гарні краєвиди, які захоплюють. Були 10.08.24 витяг працював, черги є. Остання посадка внизу написано о 15 45, зверху останній спуск о 16 30, але по факту через високий попит спустилися вниз о 19 00. Ціна білету - на дорослого 350 грн, дитячого до 140 см зросту - 200 грн. Їхали 35-40 хвилин у великому захваті. На горі є колиба, ціні не маленькі, кава не смачна. Далі є кіоск з фаст стравами, брали там чуррос 70 грн - смачно. Є музей і прогулянки конями і на квадроциклах. Можна взяти з собою ковдру, щоб посидіти. Беріть кофту, бо навіть у спекотний день може бути прохолодно. Також раджу скористатися кремом з високим SPF, бо можна згоріти.”