Туристичний об'єкт у Києві

“Місце легкого адреналіну. Рекомендую усім хто любить свободу, красу, висоту. Підйом займає приблизно 5-7 хвилин, в деяких місцях вузенько, тому з рюкзаком важкувато”

“Є посеред Дніпра, неподалік Південного мосту і Осокорків, дещо загадковий об’єкт – кругла залізобетонна башта, що виступає з води на кілька метрів. Її призначення відоме дуже небагатьом, тому цю башту як тільки не називають: і вогнева точка часів Другої світової, і вхід до сталінських тунелів, і вихід з кесону сталінських тунелів і ще Бог зна як… Насправді це т.зв. девіаційна башта – місце, де налаштовують корабельні компаси. Часом дачники на Осокорках і пасажири пароплавів могли бачити, як різні судна пришвартовуються до цієї башти або ходять кругами навколо неї. Так виправляється похибка корабельних компасів, яка називається магнітною девіацією. Вона виникає через вплив великих мас металу, які оточують компас на кораблі. Кожне судно зобов’язане раз на рік виправляти похибки у роботі свого магнітного компасу, бо будь-яка помилка в навігації може призвести до трагічних наслідків. Навіть судна, оснащені за останнім словом техніки, мають проходити цю процедуру. Адже електроніка може вийти з ладу, та й електрика може пропасти, тоді надія залишиться лише на компас. Налаштування компасу судна проходить так: за допомогою спеціального обладнання фахівець-девіатор звіряє покази компаса з координатами башти і налаштовує його на правильні показники в разі відхилення. Потім девіатор виписує судну довідку і ставить «мокру печатку», без цього документу судно не має права на експлуатацію. Професія ця досить рідкісна, зараз на всю Україну девіаторів набереться ледве чоловік десять. Цю башту вперше встановили у 1983 році там, де зараз Південний міст, поки його ще не було. Будували з монолітного бетону, намагаючись звести до мінімуму кількість металу із зрозумілих причин. Але пізніше у зв’язку із будівництвом Південного мосту башту перенесли подалі, витративши на це біля 2 мільйонів радянських рублів. Побачити башту з правого берега можна в районі Корчуватого, з лівого – від 80-х Садових вулиць приватного сектору Осокорків. (с) Maksym Oleynikov”

“Одне з найулюбленіших місць моїх і більшості населення Києва. Відкриваються неймовірні види. На Дніпро! На Труханів острів, де залюбки можна прогулятися природою острова, та посидіти з коханою людиною на Южному Березі Києва ЮБК)))) Романтика...Ось тобі і Труханів, і вихід в парк до Арки Дружби народів, поряд тобі річковий вокзал і можна влаштувати собі прогулянку Дніпром...чи просто погуляти новою набережною... Можна доїхати сюди на метро, автобусом, вело чи машиною. Завжди подобається нашим туристам це місце і не даремно. Раджу для тих хто вперше в місті ))) і для людей, що постійно тут бувають... А потім моя Вам порада топайте з моста на арку Дружби народів і пішочком на смотрову Майдану Незалежності.”

“Образ матері з дитиною є одним із найвдаліших, якщо ми говоримо про мир. Особливо, якщо над ними злітає зграя голубів. Надзвичайно!”

“Гарна скульптура козака, що грає на музичному інструменті, поруч біля но того кінь. Розміщення саме на Майдані Незалежності, поруч метро, вулиця Хрещатик, фонтани.”

“Кафедральний православний собор, побудований у першій половині 11 століття.Почав будувати Володимир Великий,а завершив будівництво його син Ярослав.В середині храм прикрашають чудові мозаїки і фрески,деякі відносяться до першої половини 11 століття.У некрополі храму були поховані київські князі,у тому числі Ярослав Мудрий. Навколо собору гарна ,зелена територія,де можна посидіти, відпочити,насолодитися красою величного храму.Коли буваю у Києві обов'язково відвідую цей чудовий храм.”

“Гарний незвичний пам'ятник! Можна присісти на стільчик та відчути себе режисером!”

“Чудове місце, одна з визитівок Києва, добре облаштована територія, чудові краєвиди”

“Називають "будинком з хімерами", але в ньому навіть меньше хімер, ніж в деяких інших будівлях по вулиці :)”

“Найулюбленіше місце відпочинку перед театром. Затишно, спокійно і гарно у будь-яку пору року”

“Мурал "Українське Чорне Море", розташований на стіні старої цегляної будівлі на вулиці Бульварно-Кудрявській. Він був створений у 2017 році, Джейком Айкманом. Мурал є справжнім витвором мистецтва. Кожна деталь малюнку, реалістичність кожної хвилі, приносить у думки схожість з реальним пейзажем, ніби перед очима фото.”

“Приходили на виставу Кармен, театр неймовірно гарний, вистава була цікава, сподобалося все: і актори, і костюми, і музиканти, інтерʼєр. Дуже хочу прийти ще”

“На реконструкціі Дуже гарна споруда Велетень неоготичний!”

“Іонинський монастир був заснований отцем Іоною на історичній місцевості Звіринець. На тому місці, де сьогодні стоїть обитель, часто траплялися дивні речі: то стовпи вогню простягались аж до неба, то розливалася вода, яка застигала на одному місці. За життя отця Іони чутки про цей монастир, який київський митрополит Євгеній назвав «Руським Афоном», розносилися по Русі, і паломники приїжджали сюди з усіх округ для того, щоб поклонитися святим місцям Історія Іонинського монастиря починається з 1860 року, коли ієромонах Видубицького монастиря Іона оселився на Звіринецькій горі. Згодом до нього приєднались ще два монаха – Гавриїл та Ілларіон. У березні 1861 року їм на горі явилася Матір Божа з настановою збудувати тут обитель. Із благоустроєм монастиря Іоні допомогла княгиня Васильчикова, якій він був духовним батьком. Пожертвувавши велику суму, вона також зайнялася клопотанням про заснування обителі в імператора Олександра II. Після того, як імператор дав свою згоду, на Звіринецькій горі виросла Свято-Троїцька церква зі школою-притулком для хлопчиків і лікарнею на його території. Після встановлення у Києві радянської влади монастир переживав не найкращі часи: 5 червня 1918 року будівлі обителі серйозно пошкодив вибуху на артилерійському складі, а недобудовану дзвіницю розібрали на цеглу і збудували з неї сільськогосподарську академію. 1934 року монастир закрили, а ченців вислали у Казахстан. А в корпусах обителі у різні часи були дитяча колонія, склади, майстерні, гуртожитки. 1935 року Іонинський монастир опинився на території новоствореного ботанічного саду. У 60-тих роках Свято-Троїцьку церкву хотіли перебудувати під ботанічний музей, а під її куполом встановити пам'ятник біологу Івану Мічуріну. Однак задумане так і не вдалося втілити. 1991 року храм повернули вірянам. І хоча нинішній Іонинський монастир кардинально відрізняється від старого, тут, як і раніше, вершать добрі справи, допомагають бідним і навчають дітей. Після кончини отця Іони настали досить сумні часи для обителі та її прихожан, однак храм зумів пережити всі труднощі і продовжив свою роботу. Дерев'яна вежа з годинником вважається найбільш старим баштовим годинником Києва. Їх виготовили в 1858 році в Парижі. Легенда свідчить, що ці куранти були подаровані письменником Оноре де Бальзаком своїй коханій Ганні Ганській. І спочатку перебували у неї в маєтку, а потім якимось шляхом потрапили в монастир ... Годинники жодного дня не знаходились без нагляду. Їх оберігав ієромонах Димитріан, навіть коли влада розігнала священиків. Він був настільки відданий монастирю, що не захотів його залишати і влаштувався в ботсад різноробочим. Тут він пропрацював до 1970 років, кожен день стежив за годинником, беріг їх, раз в тиждень заводив і змащував деталі.”

“Чудове місце для прогулянки, де пахне випічкою, підходить для катання на роликах, велосипеді”

“Був приємно здивований, коли побачив цей знак. Він завершує алею, що веде з Героїв Сталінграду на Прирічну.”

“Курган Безсмертя був встановлений у 1967 році на головній алеї парку Перемоги на честь загиблих у Другій світовій війні. Унікальним є той факт, що землю для кургану привозили із реальних місць поховань солдатів та партизанів. Дуже красива інсталяція в не менш красивому та облагородженому парку. Неподалік є парковка. Рекомендую завітати.”

“Пам'ятник усім відомому українському громадському діячу, поету і живописцю Тарасу Григоровичу Шевченко (1814-1861). Встановлений на Андріївському узвозі, при виході з алеї художників. Автором скульптури є також відомий український митець, скульптор Іван Кавалерідзе.”

“Святе місце, затишне, спокійне, намолене. Приємне для тебе, якщо ти прийшов молитися до Бога зі світлом у душі й чистотою в помислах.”

“На Контрактовій площі в Києві з'явилися інсталяції, натхнені творчістю знаменитої української "народної" художниці Марії Примаченко.”

“Вражаючий собор, дуже сподобався як ззовні, так і зсередини. Вартий уваги.”

“Андріївська церква — це справжня перлина Києва! Вражає своєю красою та архітектурою, немов казковий палац, що підноситься над містом. Звідси відкривається неймовірна панорама на Поділ та Дніпро, тож місце варте відвідування не лише заради храму, а й заради краєвидів. Всередині церква ще більш вражаюча: розкішний бароковий стиль, іконостас, унікальні розписи — усе зберегло дух XVIII століття. Атмосфера дуже особлива, відчувається історія та велич. Це одне з моїх улюблених місць у Києві, яке завжди раджу відвідати друзям та туристам.”

“Історичне місце, відчувається велич та багаторічна історія. Але скажіть, навіщо ж перетворювати територію храму на паркінг? У Вербну неділю машин навколо собору було більше ніж людей. Невже це нормально? На свято хочеться хоч у соборі побути серед людей, а не серед автівок.”

“Ця подорож була неймовірною) Екскурсовод, водійка та помічник зробили дуже приємну атмосферу, яку не хочеться полишати. Багато цікавих фактів та вся екскурсія дуже цікава. Атмосфера незабутня) Чудовий варіант проведення часу у вихідні з друзями чи сімʼєю ☺️”

“Просто фантастичне за енергетикою та красою місце. Я була у будній день, зранку, людей майже не було. Вся ця краса, тиша та неперевершені види міста з постаментів. Територія музею ідеально спланована та доглянута. Статуя зблизька справляє дивне враження: не віриться, що щось таке монументальне та міцне існує і ти дивишься на неї власними очима”

“Досить добротний квест, якщо не хочеться сильно поглинається в тему вибору організаторів чи закладу. Були на Екстремальному шоу, навіть дуже непогано. Були великою компанією максимальною кількістю то може і не було так страшно я могло би бути так як нас багато і хтось в центрі і до нього сильно нічого не доходить. Тому раджу ходити групою до 5-6 людей це прям класно. Шокерами б'ють, але мене власне лише пару разів думаю якраз через те що було багато людей. Не знаю як для кого але власно мені хотілося би більше різких моментів, ЩОБ БУЛО БІЛЬШЕ КОНТАКТУ зі сторони акторів. Типу щоб десь за ногу хватанули, актор трохи потягнув за руку а після сам сховався, щоб були скриміри, думаю зрозуміли мою ідею.. І бажано щоб якщо додали перелічені мною моменти ціна не зросла а залишилася як і була 400 гривень, тоді прям ДУЖЕ АФІГЄННО було б. А так можу сміло рекомендувати, доволі добротний квест. Не знаю як інші 2 гри але думаю так само.”

“Біля церкви гарно і затишно, в церкві доволі стандартно.”

“Місце зцілення духовного і фізичного .Декілька разів зверталась до матінки Аліпіїї з проблемами ,може хтось не повірить ,але мої прохання були виконані ,і ще на 200 вітсотків більше ніж я просила.Це дивовижно.Ніяких записок зараз не пишу ,вона і сама знає ,як Вам допомогти.”

“Люблю тут гуляти. Тиша серед шумного міста. Красива територія та старовинна архітектура. На Різдво, на Покрова, на Пасху - тут завжди святковий настрій, хоч і багато народу. А ввечорі в звичайний день - тиша”

“Хороше місце. Спокійна атмосфера. Ідеальні умови для єднання з Богом для віруючих. На одній із ікон зберігається частина мощей Святого Миколая. А той, хто ще не знайшов у своєму серці Всевишнього, може просто насолодитися гарними іконами, архітектурою, величним іконостасом. Особливу увагу зверніть на оригінальний стиль малюнків, якими розписані стіни храму. Дуже гарно, як на мене.”