Coffee BOOM Bar&Grill
“Смачна кава, приємний персонал!”
Компанії 1 261–1 290 з 1 872
“Смачна кава, приємний персонал!”
“Перший раз у житті скуштував равликів. І так вийшло, що тут. Продає сімейна пара, які самі займаються вирощуванням або, як правильно сказати, розведенням равликів. Смачно! Ввічливі та привітні господарі. І ціна нормальна. І забув-ще комплімент від закладу був.”
“Ставлю 5 зірок тільки через консуьтанта, класний чувак з почуттям гумору, ну а в цілому товар нормальний брав бензопилку зварювальний апарат та шуроповерт "браку" не було”
“Затишно та гарно. Смачна кухня. І звичайно неймовірно казкова соляна печера!!! Рекомендую! Гарне місце для спокійного родинного відпочинку.”
“Відпочивали з друзями, дуже вразила природа, краєвиди просто неймовірні, господарі дуже приємні і привітні люди, відпочинок був просто незабутнім, обов'язково приїдемо ще!!)”
“Шикарне місце де не залишать голодним) Смачна випічка і комплексні обіди. Гарне обслуговування, помірні ціни”
“Дуже смачно, особливо сподобалися міні-сирнички”
“Запрошуємо на смачну каву,коктейлі та фаст-фуд”
“Дуже крутий сервіс все бистро і якісно.”
“Центр міста Хмельницький, як історичний, так і транспортний. :-) Все поруч, :-) тобто біля цього майданчику можна знайти все — кав'ярні/кафе і "швидкоїжу", банки та обмінники, магазини та крамниці, ринок, супермаркети та "секондхенди", музеї, ремонтні майстерні, й тощо.”
“Володимир Івасюк (4 березня 1949, Кіцмань, Чернівецька область, УРСР — 24/27 квітня 1979, Брюховицький ліс під Львовом, УРСР) — український композитор-виконавець, поет. Герой України (2009, посмертно). Один з основоположників української естрадної музики (поп-музики). Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець. У столиці митець відвідував родини Рибчинських та Миколайчуків. Іван Миколайчук був його земляком, разом з дружиною Марічкою мешкав на Березняках (то була легендарна квартира, скільки українських митців у ній перебувало!). Коли збиралися разом – співали буковинські пісні. Миколайчук мріяв зняти фільм за казками Буковини, і щоб музику написав Івасюк – та не судилося… Як згадує Юрій Рибчинський, Володимир Івасюк після закінчення консерваторії планував переселитися в Київ. Зізнавався, що у Львові йому погано. У Києві в нього були віддані друзі, але були також і недоброзичливці – особливо агресивно сприйняла молодого митця Спілка композиторів: тодішні «метри» вважали свої позиції панівними і непорушними. А тут з’являється якийсь хлопчисько з Західної України зі своїми «Червоною рутою» і «Водограєм», і через декілька днів його пісні співає вся країна. Звісно, «метри» аж волосся на собі рвали від заздрощів. Але в Київ Івасюк так і не переїхав. Не встиг. За декілька днів після розмови на київському Хрещатику з Рибчинським його не стало. 18 травня 1979 його було знайдено повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія — самогубство — підлягала сумніву громадськості як 1979, так і тепер. Відповідно до неофіційної версії, смерть Івасюка була вбивством, виконаним КДБ за наказом вищого керівництва СРСР. Похорон Володимира Івасюка 22 травня 1979 у Львові перетворився на масову акцію протесту проти радянської влади. Архіви цієї справи, що зберігаються в Москві, дотепер ані родичам, ані працівникам музею Івасюка не відкривають, посилаючись на гриф «таємно», можливо, тому, що ще живі багато учасників тих драматичних подій. Самі ж родичі Івасюка вважають, що Володимира вбили.Хтось вважав (і вважає) його смерть політичним убивством через те, що не хотів писати «совєцьких» пісень, хтось – убивством через жінку, а хтось – самогубством на ґрунті нещасливого кохання. Як би там не було, цю таємницю Івасюк забрав із собою. Натомість нам залишив свої невмирущі легкокрилі пісні – у них простір, радість і надія. Те, без чого не проживеш.”