Міський відпочинок у Хмельницькій області

“Якщо є час на природні локації в Кам'янці-Подільському, то чудовим вибором буде прогулянка каньйоном з обов'язковим проходження усіх підвісних місточків, серед яких цей є одним з найпопулярніших, оскільки знаходиться прямо під мостом у старе місто поруч з парком, скелелазним масивом та сходами в каньйон. Будете гойдатися - не поламайте!”

“Дуже гарна місцина, гарно збережений палац та привітні місцеві...”

“Гарне місце для прогулянки ( та випасу худоби )”

“Розраховуйте, що до цієї точки на мапі ви зможете доїхати автівкою. Все що далі вздовж берега - пішки, велосипед або повноцінний позашляховик.”

“Парк перед центральним входом до Університету. Парк невеликий, акуратний, стежать, підтримують у хорошому стані. Встановлено лавочки та урни. Є художні композиції із квітів, каміння та дерев. Доступ до парку вдень вільний, після дев'ятої вечора охорона людей не допускає.”

“Необхідно окультурити цю місцевість!”

“Режимний об'єкт. Браконьєри не пройдуть...”

“Аня наливала пиво там, мені нрав”

“Прекрасне місце, столик, лавки, мангал!”

“Володимир Івасюк (4 березня 1949, Кіцмань, Чернівецька область, УРСР — 24/27 квітня 1979, Брюховицький ліс під Львовом, УРСР) — український композитор-виконавець, поет. Герой України (2009, посмертно). Один з основоположників української естрадної музики (поп-музики). Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець. У столиці митець відвідував родини Рибчинських та Миколайчуків. Іван Миколайчук був його земляком, разом з дружиною Марічкою мешкав на Березняках (то була легендарна квартира, скільки українських митців у ній перебувало!). Коли збиралися разом – співали буковинські пісні. Миколайчук мріяв зняти фільм за казками Буковини, і щоб музику написав Івасюк – та не судилося… Як згадує Юрій Рибчинський, Володимир Івасюк після закінчення консерваторії планував переселитися в Київ. Зізнавався, що у Львові йому погано. У Києві в нього були віддані друзі, але були також і недоброзичливці – особливо агресивно сприйняла молодого митця Спілка композиторів: тодішні «метри» вважали свої позиції панівними і непорушними. А тут з’являється якийсь хлопчисько з Західної України зі своїми «Червоною рутою» і «Водограєм», і через декілька днів його пісні співає вся країна. Звісно, «метри» аж волосся на собі рвали від заздрощів. Але в Київ Івасюк так і не переїхав. Не встиг. За декілька днів після розмови на київському Хрещатику з Рибчинським його не стало. 18 травня 1979 його було знайдено повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія — самогубство — підлягала сумніву громадськості як 1979, так і тепер. Відповідно до неофіційної версії, смерть Івасюка була вбивством, виконаним КДБ за наказом вищого керівництва СРСР. Похорон Володимира Івасюка 22 травня 1979 у Львові перетворився на масову акцію протесту проти радянської влади. Архіви цієї справи, що зберігаються в Москві, дотепер ані родичам, ані працівникам музею Івасюка не відкривають, посилаючись на гриф «таємно», можливо, тому, що ще живі багато учасників тих драматичних подій. Самі ж родичі Івасюка вважають, що Володимира вбили.Хтось вважав (і вважає) його смерть політичним убивством через те, що не хотів писати «совєцьких» пісень, хтось – убивством через жінку, а хтось – самогубством на ґрунті нещасливого кохання. Як би там не було, цю таємницю Івасюк забрав із собою. Натомість нам залишив свої невмирущі легкокрилі пісні – у них простір, радість і надія. Те, без чого не проживеш.”

“Чудове місце, затишно та цікаво, рекомендую!”

“Дуже гарний меморіал, що вшановує загиблих при визволенні Шепетівки.”

“Затишне місце. Були там в будні, людей майже не було. Є варіант дістатись на авто до самого будиночку. По цінах - 300грн. Озеро дуже красиве й завжди затишно. Наскільки я знаю, можна купатись. Є обладнаний пірс. На території є сам будиночок, альтанка і мангал. Будиночок поряд з березами та хвоєю. Хоча з меблів все й старе, зате в випадку непогоди буде де сховатись.”