Розваги & Туризм & Відпочинок в Ужгороді

“Не полінувалися дійти від центру набережною, щоб подивитися ближче новий храм. Збудований у дусі володимирської школи архітектури, вдало вписався у пейзаж та прикрасив місто.”

“Ще трошки і всі сакури будуть рожевими.”

“за будівлею суду розташоване найзатишніше, найцікавіше діткам та дорослим містечко. Міський дендропарк, зоопарк. як називається правильно не знаю. Це чудове місце, куди можна піти з дитиною. погодувати тварин (поросята, козенята, півники, кролики), пожартувати на дитячому майданчику. А скільки там рослин, чагарників та дерев… словами не передати.”

“Чудове місце, є джерельце на краю поляни. Вражаючи краєвиди.”

“Дуже затишна атмосфера. дерев'яні будиночки. Тиша довкола. Є асфальтована дорога. В будинку wi-fi. Сподобалось дуже!”

Celentano Ristorante — це класичний заклад з смачною піцою та салатами. Тут гарне обслуговування та приємний інтер'єр. Це місце, куди хочеться повертатися.

“Завдяки бажанню місцевих віруючих та пожертвуванням свідомих жителів села - вдалося купити землю для будівництва нового храму. Теперішню муровану церкву – чудову пам’ятку еклектизму збудували за рік завдяки зусиллям вірників та священика Івана Фленька, що служив у селі Сторожниця з 1901 року по 1938 рік, який був родом із села Ярок, що на Ужгородщині. Хрест на вежі було встановлено 19 січня 1930 року. Посвячення греко- католнцької церкви святих Кирила і Мефодія відбулося 20 липня 1930 року і здійснив його Преосвященний владика Петро Гебей, єпископ Мукачівський, при співслужінні Преосвященного владики, нині вже блаженного, Павла Гойдича, ЧСВВ, єпископа Пряшівського (сучасна Словаччина). Андрій Міньо написав «Песнь до св.Кирила и Методиа», яка вперше прозвучала у той день і по сьогодні є символічним гімном греко-католиків Сторожниці. При церкві діяв хор, яким керував Андрій Міньо, будучи й дяком у греко-католицькій церкві. У 1936 році громада купила чотири величні дзвони, які дістали імена Іван, Петро, Марія та Микола. Ці дзвони були виготовлені на Ужгородській ливарній фабриці «Акорд». Зараз є тільки один дзвін - Іван - решта конфісковані під час війни. Архітектор храму – Адальберт Фодор. Побудовано було тільки північну вежу. Балдахин над престолом, бокові престоли, амвон, тетрапод (точніше тріапод-бо на трьох ножках) та сповідальниця зроблені по ескізам Йосипа Бокшая. Є три образи Йосипа Бокшая – Йоан Хреститель, Діва Марія з дитятком, та святі Кирил і Мефодій. У 1947 році смерть єпископа Ромжі відкрила прямий шлях до ліквідації греко-католицизму на Закарпатті. Однак для створення ілюзії добровільного воз’єднання владі треба було заручитися підтримкою греко-католицьких священиків. Знайти бодай одного, ще за життя владики Теодора, було надзвичайно важко, але наприкінці 1948 року, після вбивства владики Теодора, було підібрано відповідну кандидатуру. Ним став член Комуністичної партії Угорщини отець Іриней Кондратович. Він погодився започаткувати «воз’єднавчу» кампанію, але лише за умови, що влада прибере священиків Олександра Хіру та Миколу Муранія, які на той час управляли Мукачівською єпархією. Парафія у селі Сторожниця у 1949 році примусово, як і всі інші греко-католицькі парафії, переведена у православіє. В ній діяв вищезгаданий отець Іриней Кондратович, який перший публічно перейшов у православіє. Храм підчас цілого періоду 1949-1990 років був діючим як православний. Будинок Просвіти та парафіяльний будинок було у 50-тих роках конфісковано. У 1959 році Преображенський храм на Цегольні закрили, іконостас було передано у Сторожницьку церкву св. Кирила і Мефодія. Ікона Преображення зберігається на зворотній стороні іконостасу, яка свідчить про походження іконостасу зі старого Преображенського храму в Ужгороді на Цегольні. Храм у Сторожниці було повернуто греко-католикам у грудні 1990 року. 21 листопада 1990 року, парафія повернулася в лоно Вселенської Церкви, разом із своїм священиком, отцем Василем Вайдуличем. Оновлена парафія була офіційно зареєстрована у 1991 році. Парафіяльний будинок діє, на той час, як сільська амбулаторія, а будинок Просвіти у 1991 році сільрада продала. Південну вежу храму побудували у 1992 році. Вона непропорційна до північної. Реконструйовану церкву з другою вежею освятив єпископ Іван Семедій 18 жовтня 1992 року. До 2006 року храм св.Кирила і Мефодія був перший і єдиний храм святих просвітителів слов’ян в сучасній Мукачівській греко-католицькій єпархії. У 2009 році почалося будівництво парафіяльного будинку, який освячено владикою Міланом 29 травня 2012 р. Ієромонах Макарій (Медвідь), настоятель парафії святих Кирила і Мефодія в Сторожниці з 01.03.2010 року і по сьогодні.”

“Найщасливіше" село Закарпаття згадується ще у 1537 році, а дерев'яний храм Св. Михайла - у 1682 році. Його було споруджено в селі Горонда у 1682 році, а в Серенчівці її перенесли у 1733-му. 8 листопада 2023 року, у день архістратига Михаїла, відбулася презентація відремонтованої дерев'яної церкви Св.Михаїла в селі Щасливе, якій виповнилося 340 років. У ній дивом зберігся вівтар з іконостасом. Серед двонів дзвіниці є дзвін, відлитий в місті Хомутов (Чехія) у 1924 році.”

“Релігійно-культурний центр католиків і всіх, хто цікавиться цим аспектом духовності. Вони організовують різні заходи та заходи на Різдво, Великдень та інші свята, і не тільки. Костел і парафія розташовані поруч на головній дорозі і є однією з головних (залишилися) визначних пам'яток села.”

“Маленьке село, моя рідна країна.”