Розваги & Туризм & Відпочинок в Ужгороді

“Новий, гарний храм, у якому почергово є Римо-Католицька Меса та Греко-Католицька Божественна Літургія. Чудова акустика в храмі”

“Хороша церква і проповідує найкращий священик”

“Костел, де служать і греко і римо католики дуже зручно”

“Наприкінці XVII - на початку XVIIІ століть тут збудували дерев'яний костел для німецьких поселенців, який простояв дві сотні років. У 1901 році у Павшині було споруджено сучасний мурований храм коштом парафіян замість знесеного дерев'яного. У 1989 році відбулась внутрішня та зовнішня реконструкція святині.”

“Чудова інформаційна платформа, яка допомагає спланувати свій відпочинок!”

“Класний магазін.Есть корми для тварин і всі аксесуари і для рибалок купа всего.Есть і живий куточок: хом'ячки, папужки, рибки.”

“Мініскульптура відомому персонажу роману Гашека "Пригоди бравого солдата Швейка"”

“Олександр Духнович- священик,історик,педагог і письменник.До речі,автор першого українського букваря народною мовою,написаного раніше за буквар Шевченка і Куліша.Пам'ятник встановлено 1998,автор М.Белень.”

“Гарна алея з насадженнями платанів, добре облаштована лавками, урнами та вело доріжкою.”

“Інформація з інтернету. Міні-скульптурку присвячено єдиному лауреату Нобелівської премії, що має закарпатське походження – Мілтону Фрідману. Мілтон Фрідман — американський економіст, відомий своїми роботами з макроекономіки, мікроекономіки, економічної історії, статистики та своєю позицією захисту вільного капіталізму. У 1976 році він став лауреатом премії пам’яті Альфреда Нобеля за досягнення у дослідженні споживчого аналізу, розробці грошово-кредитної теорії та демонстрації складності стабілізаційної політики. Він був четвертою дитиною і єдиним сином у бідній родині єврейських емігрантів Джено Саул та Сари Етель Фрідман, вихідців з містечка Береґсас, Угорщина (нині — містечко Берегове в Закарпатській області, Україна).”

“Супер готель для поціновувачів старовини.”

“Симпатична скульптура на вулиці Корзо. Поруч магазин солодощів з великим вибором.”

“Ужгородский торговельно-економічний інститут КНТУ випускає специалістів в торговельній сфері для обслуговування туризму, який стрімко розвивається в Закарпатскій області. Він готує майбтніх висококласних працівників торгівельних та ресторанних закладів.”

“Це неймовірно красиво, не пропустіть!”

“Отель сподобався, дуже дешево. Бесплатно вхід до озера. Всім рекомендую!!!”

“Красива архітектура храму, гарно впорядкована територія.”

“Дуб, якому понад 950 років. Красиве дерево, яке буде цікаво не лише поціновувачам ботаніки. Знаходиться за сім кілометрів від траси, якщо їхати по сільській дорозі з поганим покриттям. Від стоянки біля сільмагу до дерева всього десяток метрів. Рекомендую відвідати, якщо любите унікальні природні пам'ятки.”

“Я тут маленьким бігав, с бабусею до церкви ходив, а на дзвоні є наше призвіще. Дивовижні місця.”

“Покажчиків немає. Іти через ліс У хорошу погоду добре, красиво.”

“Церква св. Матері Параскеви. 1864. (УПЦ) Перша згадка про село походить з 1378 р. Церква в селі була в 1692р. У 1733 р. згадують стародавню дерев’яну церкву з одним малим дзвоном, а священиком був Симон Нитка. На 1798 р. дерев’яна церква дуже занепала і потрібно було 1300 форинтів на її відбудову та 800 форинтів на відбудову дерев’яної фари. У 1881 р. ще існувала дерев’яна церква (згадують також дерев’яну церкву, що стояла на старому цвинтарі, – очевидно, це була давніша церква), біля якої добудовували кам’яну. Тривало будівництво за священиків Олександра, а пізніше Олексія Грибовських. На той час філії були в Фоґараші, Березинці та Верхньому Коропці. Очевидно, спорудження мурованої церкви тривало досить довго, бо в селі твердять, що після закладення фундаменту будівництво зупинилося, а церкву закінчили нібито аж у 1904 р. за священика Олексія Головача; цю дату написано на підлозі під вежею. Каміння, що легко тесалося, брали на околиці села. Будував церкву, за спогадами, майстер з Паланку. У нижній частині жертовника зберігся напис, що доносить до нас ім’я різьбяра: “Во славу Божію сей жертовник поставил Феєр Василій об лаловский 1906”. Кажуть, що В. Феєр зробив також іконостас та престол. На задньому боці кивота проступає напис: “Во славу Божу украшен храм сей в літо АЦИЄ (1955) у жертву благочестивих вірников святой православной церкви веси Лалова при священику Матинко М., півци Машіко В. Машіко М., куратори Калинин М. і Машіко М.” [В даті помилка: АЦИЕ не дає ніякої дати, треба АЦНЕ = 1955. Прим.М.Жарких] Останній зовнішній ремонт проведено в 1979 р. Як згадує Юрій Машіко (1912 р. н.), біля церкви стояла стара дерев’яна дзвіниця, а дзвони забрали в Першу світову війну. Теперішні два дзвони відлив Ф. Еґрі в 1921 p., а третій виготовив Октав Вінтер у Чехії теж у 1921 р. Очевидно, тоді ж, за кураторів Дмитра Машіка і Михайла Геґедоша збудовано нову каркасну дерев’яну дзвіницю. У 1998 р. споруджено цегляну дзвіницю. Тепер церква православна, а греко-католики відвідують римо-католицьку церкву, що належить місцевим німцям. Останній греко-католицький священик Федір Цібере був заарештований у 1949 р. і засуджений на 25 років. Помер за невідомих обставин у Львові 1950 р.”

“Храм греко-католицької громади Лазещини”

“Прекрасне, світле, духовне місце!”

“Відмінний асортимент! Рекомендую!”

“Чудовий хостел! Протягом року зупинявся двічі взимку та восени. Сподобалася велика кухня з повним набором кух. приладдя та посуд, велика їдальня, можливість паркування авто всередині двору. Будинок теплий і постійно є гаряча вода, яку не потрібно чекати. Інтернет із гарною продуктивністю.”

“всіх запрошую неділя 10годин ранку”