Театр в Україні

“Дуже приємне враження від спектаклю Кармен. Файна постановка! Рекомендації щодо сходити до театру.”

“Біля зупинки скверик, в якому стоїть гарний пам' ятник до 600-річчя міста.”

“Прекрасно, що у такому маленькому містечку зберігся театр”

“"Шлюбна спокуса" - спектакль на актуальну тему для всіх пар різного терміну сімейних відносин. Атмосфера театру доброзичлива, привітна. Чудова гра акторів, постійний контакт з публікою, реакція на репліки глядачів із зали... Раджу обов'язково познайомитись із творчістю театру-студії "ВЕАТ".”

“Добре відволікає від сірої дійсності.”

“Чудовий танцювальний колектив. Барвисті вбрання. Постановки заслабкі та дітки молодці”

“У колишньому пасажі Германів в неіснуючому сьогодні будинку театру за адресою вул. Куліша, 23/25 у 1908–1917 рр. та 1927–1939 рр. діяв кінотеатр “Колізей”. Його глядацький зал вміщав 1054 глядачів. Кінотеатр користувався значною популярністю, особливо серед бідніших верств населення. Будинок зруйнований під час Другої світової війни. Будинок театру “Колізей” (“Colosseum”) у колишньому пасажі Германів на вул. Куліша (колишній вул. Бічній Сонячній) споруджений у 1898–1900 рр. З 1908 р. тут, крім театральних вистав, також проводилися кінопокази. Глядацький зал “Колізею” міг вмістити 1054 глядачів. Спочатку покази проводились за допомогою апарату вітаскоп. У травні 1913 р. кінотеатр приймав данську кінозірку Асту Нільсен (Asta Nilsen), яка показала тут мімодраму “Циганка” (“Cyganka”). Це відбулося через те, що у театрі Скарбка (суч. театр ім. М. Заньковецької) тоді проводився ремонт даху. Під час перебування у Львові акторка зупинялась у готелі “Жорж” (пл. Міцкевича, 1). У сезоні 1913–1914 рр. у “Колізеї” давав вистави колектив театру “Різноманітності” (“Rozmaitości”). У 1917–1927 рр. замість “Колізею” тут діяв Міський театр “Новини”. У 1920 р. тут відбувались безплатні покази фільмів для польських солдатів, які брали участь у радянсько-польській війні. У 1928 р. кінотеатр “Колізей” відновив свою діяльність. З 1928 по 1939 рр. він перебував у власності Громадського комітету жінок (Komitet obywatelski kobiet). Спочатку його керівником було призначено Павела Меллера (Paweł Meller), а з 1932 р. – Чеслава Добжецького (Czesław Dobrzecki). Прибутки з діяльності “Колізею” надходили до дитячого садка й інтернату ім. Й. Пілсудського у Львові. У приміщенні кінотеатру, крім кінопоказів, відбувалися й інші видовищні дійства, кабаре. Станом на листопад 1932 р. у кінотеатрі налічувалось 34 працівники. Кінотеатр користувався значною популярністю, особливо серед бідніших верств населення міста. У 1939–1941 рр. у цьому приміщенні діяв Державний польський театр. Будинок “Колізею” був зру”

“Цю кам’яницю перебудували у 1911-1912 роках за проектом Альфреда Захаревича для театральних потреб. У 1913 році у ній почав давати вистави «Малий театр», який працював до 1914 року, а з 1918 року – Театр водевілів та театр «Вулик», що були тут до початку 40-х років. Про те, що вхід у цей нині житлово-офісний будинок був театральним вестибюлем, нагадує декор у вигляді театральних масок авторства Зіґмунта Курчинського. Сама ж камерна глядацька зала театру нікуди не зникла – її вхід за радянських часів отримав нову адресу: вулиця Стефаника, 16а. Тут спочатку був будинок дозвілля «Львівгазу», а згодом – Палац культури будівельників, знаний у певних колах львів’ян під абревіатурою «ГАЗ», яка не має нічого спільного з природним газом. Нині тут Львівська академія танцю та кафедра режисури і хореографії Львівського національного університету імені Франка. Вхід до неї прикрашають скульптури муз авторства Василя Гоголя.”

“Багато оздоблений скульптурами та барельєфами будинок майстерень Львівської опери, що споруджувався за проектом її автора Зігмунта Ґорґолевського та був спотворений надбудовами в радянські часи…”

“Дитина ходить з задоволенням, а приходить додому - танцює і співає пісеньки з садка. На окрему подяку заслуговує педагогічний колектив, здатний знайти підхід до кожного малюка як до особистості та враховувати його потреби.”

“Займаємося з дітьми різного віку, беремо участь в конкурсах”