Театр в Україні

“Дуже подобається цей театр, особливо сподобалась вистава - «Обережно незнайомець»! Велике дякую за такий труд, за освітній задум, за наших діток!”

“Дуже добре, що можна за квитки розрахуватися через термінал... З кредитки відсотки не списуються і сервіс дуже ДУС!”

“Чудовий справжній театр! Усі, без винятку, діти зайняті, задіяні у справжніх спектаклях! Але! Найважливіше – дитина розкріпачується, відкривається, сором'язливість та невпевненість – як рукою знімає))) Режисер – чудова, позитивна людина)) ми дуже їй вдячні, завдяки їй – наша донька студентка театрального ВНЗ, займається улюбленою справою!”

“Відповідальні перфекціоністи! Дуже приємно мати справу!”

“Випадково потрапила на виставу Коханий нелюб. Я в захваті - починаючи від гри акторів, живого музикального супровіду, вдалих жартів, гарних пісень в чудовому виконанні, прикольних костюмів. Дуже вдалий сценарій, танцювальні па, атмосфера. Бувала в різних театрах, але Берегиня мене приємно вразила. Ще в антракті почала дивитися, на яку виставу піду до них ще.”

“Фонтани - це завжди гарно і ефектно.”

“Скільки разів я проходив повз цю покинуту будівлю по вул. Благовіщенській, 28 і лише днями раптом звернув на нього увагу, дізнавшись у ньому театр-цирк «Муссурі», який входить до Топ-5 загадкових занедбаних пам'яток Харкова. Пам'ятка архітектури місцевого значення в стилі модерн. (В іншому місці пишуть, що в 2005 році будівля театру була вилучена з переліку пам'яток архітектури. Кому вірити? Просто перевіряти лінь). На початку XX століття був найбільшим театром-цирком у світі і вміщував 5750 глядачів. Побудований з червоної цеглини в 1911 році за проектом архітектора Б. Н. Корнєєнко. Зал для глядачів не мав підпор, висота купола становила 70 метрів. Місця для глядачів розташовувалися амфітеатром, а сама арена була нижче рівня землі. У 1912 році будівлю переобладнали під оперний театр, який став носити назву «Муссурі» — на ім'я театрального підприємця Герасима Михайловича Муссурі, який купив цей будинок. З 1911 по 1989 роки — до моменту відкриття нової будівлі ХАТОБу на вул. Сумський — був найбільшим театральним будинком Харкова. 10 березня 1919 року на 3-му Всеукраїнському з'їзді Рад, що проходив у театрі Українську Соціалістичну Радянську Республіку було проголошено самостійною незалежною державою; тоді ж було прийнято першу Конституцію УРСР. Близько 60 років при СРСР у будівлі розташовувався Харківський театр музкомедії, який зараз знаходиться на тій же стороні тієї ж вулиці через одну будівлю (ДК «Харчовик», вул. К. Маркса, 32). Через погану акустику та непристосованість до проведення вистав театр неодноразово перебудовувався, поступово втрачаючи первісний вигляд: змінювався фасад, губилися деталі, будівля була обкладена жовтою плиткою. Фотографій будівлі немає в жодному альбомі про Харків, і про його первісний вигляд можна судити з дореволюційних листівок. У 1987 році будівля була визнана аварійною. Воно неодноразово горіло, адже деякі з конструкцій дерев'яні, а перекриття між дахом та залом для глядачів — з пресованого очерету. І зараз театр Муссурі виглядає дуже похмуро, що звичайно ж пригнічує.”

“Відмінна нова квартира у крутому тихому будинку, поряд море, вокзал до Дерибасівської 10 хвилин їзди, повернуся ще тільки сюди!”

“Вистава ''Різдвяний пампушок'' нам сподобалася, повчальна. Гардероб і туалет працюють.”

“Прекрасне місце, дуже атмосферне, велика зала. Глядачі були прямі на сцені.”

“Можна заховатися від сонечка у тіні високих дерев і почитати книжку на лавці) або просто цікаво погуляти”

“Очень люблю этот уютный театр. Он знаком мне с детства... На его спектаклях выросло не одно поколение. Очень талантливые актёры, хореографы, художники служат в ТЮЗе. С большой ответственностью, профессионализмом и любовью создаётся каждая пьеса. Особенно хочется отметить, главного художника А. Григорова,создавшего многочисленные великолепные декорации.”

“Класне місце для проведення вільного часу від трудового життя”

“Архітектурно, дуже красива будівля літнього театру, розташована в центрі парку Глоби, розташована на воді. Одне з місць, яке могло б прикрашати місто Дніпро. На жаль, з кожним роком воно все більше занепадає, як і сам парк. Вже не пам'ятаю, коли в ньому востаннє щось робилося.”