Театр & Кінотеатр в Україні

“Обслуговування завжди на вищому рівні. Чудове місце для відпочинку!”

“На сьогодні це прикраса нашого міста!Тяжко повірити що декілька років тому це був суцільний смітник.”

“Нічого особливого, якщо чесно, звичайний кінотеатр. Гарний звук, зручні сидіння, комфортна температура в залі.”

“Хороший кінотеатр, через "мінування" у ТЦ Сіті центру не додивлись 20хв фільму у іншому кінотеатрі, але благо я натрапив на цей кінотеатр і ми встигли на найближчий сеанс. Дуже приємний спогад тепер залишиться про це місце, дякую)”

“Краща каса, на мою думку!!! Дякую за обслуговування))))”

“Дуже красиве місце, приємні співробітники, приходьте всі на концерти.”

“Чудова споруда, добре облаштована”

“Чудовий кінотеатр у Сумах. Приємна, проста атмосфера. Адекватні ціни на квитки та розваги.”

“Зручне приміщення, достатньо сидячих місць, вхід безкоштовний, хороше озвучення.”

“Зручний і добре укомплектований супермаркет у центрі Славська. Хороший вибір продуктів, усе необхідне можна знайти в одному місці. У магазині чисто й охайно, товари свіжі, ціни адекватні. Персонал привітний та швидко обслуговує. Чудовий варіант як для місцевих мешканців, так і для туристів — рекомендую.”

“Театральні вечори, голосні концерти, громадські збори, життя села - це БК Озерної.”

“Рекомендую дану компанію , допомогла підібрати гарний варіант , в ту суму яку договорювалися . Задоволений , як машиною , так і роботою компанії”

“Доброго дня, на даний час студія працює чи ні? Тому що не знайшли ніякої інформації щодо того чи працює вона чи ні”

“У колишньому пасажі Германів в неіснуючому сьогодні будинку театру за адресою вул. Куліша, 23/25 у 1908–1917 рр. та 1927–1939 рр. діяв кінотеатр “Колізей”. Його глядацький зал вміщав 1054 глядачів. Кінотеатр користувався значною популярністю, особливо серед бідніших верств населення. Будинок зруйнований під час Другої світової війни. Будинок театру “Колізей” (“Colosseum”) у колишньому пасажі Германів на вул. Куліша (колишній вул. Бічній Сонячній) споруджений у 1898–1900 рр. З 1908 р. тут, крім театральних вистав, також проводилися кінопокази. Глядацький зал “Колізею” міг вмістити 1054 глядачів. Спочатку покази проводились за допомогою апарату вітаскоп. У травні 1913 р. кінотеатр приймав данську кінозірку Асту Нільсен (Asta Nilsen), яка показала тут мімодраму “Циганка” (“Cyganka”). Це відбулося через те, що у театрі Скарбка (суч. театр ім. М. Заньковецької) тоді проводився ремонт даху. Під час перебування у Львові акторка зупинялась у готелі “Жорж” (пл. Міцкевича, 1). У сезоні 1913–1914 рр. у “Колізеї” давав вистави колектив театру “Різноманітності” (“Rozmaitości”). У 1917–1927 рр. замість “Колізею” тут діяв Міський театр “Новини”. У 1920 р. тут відбувались безплатні покази фільмів для польських солдатів, які брали участь у радянсько-польській війні. У 1928 р. кінотеатр “Колізей” відновив свою діяльність. З 1928 по 1939 рр. він перебував у власності Громадського комітету жінок (Komitet obywatelski kobiet). Спочатку його керівником було призначено Павела Меллера (Paweł Meller), а з 1932 р. – Чеслава Добжецького (Czesław Dobrzecki). Прибутки з діяльності “Колізею” надходили до дитячого садка й інтернату ім. Й. Пілсудського у Львові. У приміщенні кінотеатру, крім кінопоказів, відбувалися й інші видовищні дійства, кабаре. Станом на листопад 1932 р. у кінотеатрі налічувалось 34 працівники. Кінотеатр користувався значною популярністю, особливо серед бідніших верств населення міста. У 1939–1941 рр. у цьому приміщенні діяв Державний польський театр. Будинок “Колізею” був зру”

“Цю кам’яницю перебудували у 1911-1912 роках за проектом Альфреда Захаревича для театральних потреб. У 1913 році у ній почав давати вистави «Малий театр», який працював до 1914 року, а з 1918 року – Театр водевілів та театр «Вулик», що були тут до початку 40-х років. Про те, що вхід у цей нині житлово-офісний будинок був театральним вестибюлем, нагадує декор у вигляді театральних масок авторства Зіґмунта Курчинського. Сама ж камерна глядацька зала театру нікуди не зникла – її вхід за радянських часів отримав нову адресу: вулиця Стефаника, 16а. Тут спочатку був будинок дозвілля «Львівгазу», а згодом – Палац культури будівельників, знаний у певних колах львів’ян під абревіатурою «ГАЗ», яка не має нічого спільного з природним газом. Нині тут Львівська академія танцю та кафедра режисури і хореографії Львівського національного університету імені Франка. Вхід до неї прикрашають скульптури муз авторства Василя Гоголя.”

“Горличка, зразковий театр пісні )))”

“Міні-копія Львівського Національного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької виготовлений в першу чергу для осіб з вадами зору, які б мали нагоду дотиком своїх рук відчути грандіозність будівлі театру та уявити його величність. Завдяки старанням п. Оксани Потимко міні копії відомих пам’яток з’являються у місті Львові.”

“Найкращий колектив,який я коли-небудь зустрічала!Дякую театру «Спірограф» за незбутні моменти і величезний вклад у мене,як у особистість)Ви стали для мене другою родиною!Я пишаюсь, що маю честь називати себе спірографцем!Найкращі викладачі і комфортні умови-це те,що вас чекатиме у атмосферному театрі «Спірограф». Дякую!!)”