Цнап у Тернополі

“Прекрасне обслуговування, ввічливий персонал, приємна атмосфера, хороша організація роботи - майже без черг і очікування. Дякую!”

“Це шедеврально! Спеціаліст Іра надала грамотну та конструктивну консультацію. Безмежно вдячний! Висока якість надання послуг!!!”

“Постійно збільшується кількість послуг і покращується якість їх надання”

“вдячна за швидке і професійне обслуговування в ЦНАПі!!!”

“Кваліфіковані та ввічливі спеціалісти, які швидко і якісно надають необхідну інформацію (послугу).”

“Центр надання адміністративних послуг Байковецької сільської ради є одним з взірцевих ЦНАПів. Обслуговування тут швидке, якісне та можна легко розібратись що і до чого. Якщо зайти на сайт громади то там є вкладка "ЦНАП" в якій можна ознайомитись з усією інформацією про роботу відділу (починаючи від графіку роботи і до необхідних документів що потрібні для одержання тої чи іншої послуги) Також між вами, адміністратором і іншими прийомними місцями є або захисне скло (між вами і адміністратором) або достатньо відстані (між вами і іншими відвідувачами) щоб бути в безпеці під час пандемії. Також офіс є досить відкритим і просторим, зайшовши в приміщення ви можете побачити чим займаються адміністратори і начальник відділу.”

“В приміщенні міської ради міста Чорткова 4 вересня 2024 року відкрито музей місцевого самоврядування. Нагода для цього трапилася, без перебільшення, знакова — саме 4 вересня 1522 року Чортків отримав з Магдебурзьким правом усі міські привілеї. Чортків - єдине місто України з двома ратушами. Стара фехверкова ратуша зараз не використовується за призначенням, бо у 1926 – 30 роках була побудована нова, у стилі конструктивізму. Її будівництвом керували польський інженер з Перемишля Юзеф Кунцевський і місцевий архітектор Андрій Дражньовський. Тож з часу будівництва і по сьогодні за призначенням використовується нова ратуша - у ній розташована міськрада та ЦНАП. До речі, мер Чорткова (мені більш до вподоби "чортківський мер", бо звучить якось епатажніше :-)) поки не має свого кабінету, тож він як "Фігаро тут, Фігаро там" мотається постійно ратушею, так і містом. Але повернемося до музею міського самоврядування. Для його створення історичній будівлі повернули її автентичного вигляду. Для цього подекуди довелося знести стіни штучно створених кабінетів і очистити давній паркет від кількох шарів фарби, лінолеуму та ламінату. Ще більше часу і робочих рук потребували старовинні сходи, які ведуть на дах - з них зішкребли тонни голубиного посліду, після чого дерев’яну поверхню вимили і реставрували, зберігши її первинну ошатність. В музеї є кабінет бургомістра з оригінальним п'єцом. Вікно кабінету, як і половина вікон міськради, виходять на центральну площу, де стоять стенти з фото полеглих у російсько-українській війні наших військових - щоденне, щохвилинне нагадування. А от частина музею - біля реставрованих сходів, що з другого поверху ведуть на годинникову вежу, повністю присвятили Людвігу Носсу - найвідомішому, найкрутішому, найпродуктивнішому меру Чорткова. До речі, незважаючи на те, що Людвіг Носс був бургомістром, не збереглося жодної його фотографії і жодного опису, як він виглядав! Навіть коли знайшли в архівах колективне фото магістрату, де Носс сидів попереду, саме на його обличчі була пляма,. Якась містика! Тож всі зображення Носса такі, де не видно обличчя:-) Посаду бургомістра цей видатний чоловік обіймав у 1896—1913 роках за австрійських часів і звів фактично всі архітектурні пам’ятки, що уподібнили Чортків до європейського міста. Наступні покоління зодчих так і не змогли перевершити красу й унікальність цих будівель. Скажімо, ратушу, де розміщується теперішня міськрада, збудували на кілька десятиліть пізніше, ніж ту, що звели при панові Носсі, але саме та, перша, найточніше передає дух старої Європи. Барельєфи цих архітектурних пам’яток розмістили по стінах внутрішнього простору виходу на вежу, а пам’ять про бургомістра увічнили скульптурою, яка тонко передає демократичний і винятково творчий характер видатного земляка. Цю роботу виконали художниця-скульптор Ольга Біленко та архітектор Яків Біленко, - митці переїхали з Києва на початку війни. Тепер усіх, хто захоче піднятися на оглядовий майданчик, облаштований біля годинникової вежі, Людвіг Носс вітатиме щирою посмішкою, знімаючи капелюха.”