Церкви собори монастирі у Львівській області

“Красивий зовні та в середині. Урбаністичне розташування ні як не псує монументальність споруди.”

“Красива як всередині так і зовні. Камерна, чиста і затишна на найкрасивішій вулиці!)”

“Храм Святого Пророка Іллі УГКЦ.”

“Дуже гарна територія монастир і дві церкви знаходяться на одній території. Дуже зручно що на території є кафе з доволі демократичними цінами. Дорога доволі хороша”

“Цікаве туристичне і паломницьке місце.”

“Красиво! Цікава історія монастиря.”

“Дуже гарна церква. 7 червня 1868 р. був посвячений наріжний камінь під будову нової церкви тоді ще костелу в романському стилі. Але через нестачу матеріальних ресурсів будівництво затягувалось. Спочатку заклали фундамент, через деякий час вимурували стіни, але тільки до вікон, пізніше добудовують дах, і так поступово остаточно завершили будівництво у 1894 році. Детальніше про церкву та селище Гніздичів можна подивитись у відео: селище Гніздичів у Стрийському районі Львівської області на ютуб каналі Expand your knowledge.”

“Сам знаю протой монастир гарний.”

“Тихе і спокійне місце. Колись воно стало прихистком місцевим селянам, зберегло від нещадного ворога. Джерельце, яке по молитві відкрилось на самій вершині, допомогло людям вижити. Радує, що з підніжжя гори ведуть бетонні сходинки на самий верх, до кринички. Але зі сторони Ушні дороги практично не було. Аграрні підприємства вирішили переорати дорогу і посадити на ній культури. Напевно, краще сюди добиратись дорогами зі заходу.”

“Сюди йти краще після скельного монастиря іто з ровером”

“Францисканський монастир - зараз монастир студитів та храм Преображення Господнього УГКЦ”

“Воду можна набрать як раз навпроти. Зазвичай там стоять декілька вантажівок”

“Як то кажуть знаючі люди, шматочок Вікторіанської Англії в маленькому селі Гніздичів. Монастир Святого Герарда. Історія цього місця починається ще з середини 17 століття, коли одна знана пані побачила на дереві образ Матері Божої. Його кілька разів пробували перенести до сусіднього містечка. Невдало.  Дивом дивним він знов повертався на це місце. Було прийнято рішення звести тут капличку. Слава про образ росте,  його проголошують чудотворним. В середині 18 століття будують храм. З часом навколо храму виростає монастир. Ікону коронує Папа Х. Під час 2 світової війни чудотворну ікону рятують від радянської влади і вивозять до Польщі.  Наврядче вона повернеться до дому. З 2000 року в храмі точна її копія. Розписи вицвіли, але відчувається дух часу. Монастир реставрують. Ззовні як нова копійка. Можна піднятися на колокольню.”

“Греко-католицький монастир Василіанського ордену (монатир Вознесіння Господнього). Засновано монастир у XVI столітті як монастир Василіанського ордену. Зараз це греко-католицький монастир Вознесіння Господнього. Перша писемна згадка про діяльність монахів Василіанського ордену в Золочеві відноситься до 1567 року. Первісно монастир знаходився в східній частині міста, та в 1649 році був спалений татарами. На кошти Яна Собецького монастир було відбудовано, та монастирські споруди звели дерев’яними. У 1704 році було засновано новий монастир де він знаходиться і зараз. В 1740 році старий та новий монастирі об’єдналися. У 1840 – 1860 роках бул споруджено нові кам’яні монастирські споруди. Меценатом спорудження обителі виступила графиня Комарницька. Саме в цей час, в 1862 році, стару церкву, споруджену в 1665 році, було перебудовано.”

“4 листопада 1923 р. у с. Голоско Велике біля Львова був заснований третій монастир редемптористів на Україні. Він був куплений за допомогою митрополита Андрея Шептицького для новіціяту. Там кожного року проводиться фестиваль редемпториської молоді. 2024 вже 16 щорічний фестиваль минув для наших українських діточок з усіх регіонів України!”

“Неймовірно красивий, вишуканий та розкішний храм. Всередині настільки красиво, що перехоплює дух. Все в золотавому стилі, на стінах та стелі невимовної краси розписи, на вікнах вітражі. Всім раджу завітати.”

“Це прекрасно, що храм ззовні не реставрують до ідеальності, вигляд справжнього середньовіччя , могутності , величі тих часів у сірих стінах можна розгледіти краще. Всередині як і у всіх католицьких соборах пофарбовано у світлі тони бежевого та сірого кольору. Величезний вівтар з колонами та скульптури по всьому храму вражають! Храм можна обійти та подивитися з кількох сторін , але найкраще видно його велич з сторони входу. Це діючий храм , під час богослужінь не можна проводити екскурсії. Можна залишати пожертви та ставити свічки.”

“Зведений як костел чернечого ордену Кармелітів Босих. Його посвячення пов'язане з Архистратигом Михаїлом, святим покровителем України-Руси та хоронителем Гробу Господнього. У 1991 році храм і монастир було передано ченцям Студійського Уставу УГКЦ, ордену, заснованого у 1920-х pp. митрополитом Андреєм Шептицьким. Монахи ордену дотримуються давньохристиянських слов'яно-візантійських традицій, ведуть широку місійну та просвітницьку ДІЯЛЬНІСТЬ. Розписи храму були виконані італійським малярем Дж. Педретті та його учнем б. Мазуркевичем (1731 -1732). У пресвітерії знаходиться унікальний мармуровий вівтар XVII ст. у формі малої святині (темп'єтто).”

“Провінційний дім Львівської Провінції Згромадження Найсвятішого Ізбавителя /редемптористи/.”

“Костел святого Антонія Падуанського — римо-католицький храм у Львові на вулиці Личаківській, 49а. Пам’ятка барокової архітектури. Якщо пощастить потрапити всередину (а чому має не пощастити?), можна побачити п’ять пізньобарокових вівтарів (1740-ві). Дерев’яний амвон і пізньобарокові сповідальні – теж з XVIII ст. Ордан – молодший, з середини ХІХ ст. З трьох дзвонів храму вцілів лише один.”

“Цікаво зроблена деревяна церква”

“Церква дуже красива , а таком в неї є підземелля і я в ньому побував. Мені все сподобалось. Якщо йти по тунелям , то можна побачити маленькі кімнатки , так вот в них колись були замуровані гроби , але не хвилюйтесь , там їх більше немає( при тому могли собі таке дозволити лише багаті люди , так вийшло що їх перепоховали , але вже на цвинтар). Також можу скажи один цікавий факт про саму церкву: до 2012 року в церкві знаходилось понад 3000000 книжок , а тоді їх просто вивезли. Ось фото самих тунелів:”

“Це місце де людина легко поєднюється з Богом”

“Хороше місце.Священник порядний.”

“Дуже гарне місце, тихе і спокійне. Були в будній день, людей не було і в середину також не потрапили, але і довкола також є на що подивитися. Загалом в середину можна потрапити, там навіть екскурсію можуть провести. Легковою можна доїхати аж до самого монастиря, гарна дорога. Великі дерева, вали, мури, краєвиди - все дуже гарне. Можна зробити невеликий пікнік без вогнища під деревами. Сміття заберайте із собою, бо дехто того чомусь не розуміє. Місце однозначно треба відвідати.”

“Неймовірно красивий храм навпроти Підгорецького замку збудований 1752-1766 роках завдяки фундації і при особистій участі гетьмана Вацлава Жевуського. Спочатку храм служив тільки як святиня замкова, а парафіяльним став лише в 1861 році. Показую його у відео про Підгорецький замок на своєму YouTube каналі. Заходьте, дивіться й приєднуйтесь до моєї невеличкої спільноти”

“Цікаве історичне місце, хороший доїзд асфальтованою дорогою. Потребує допомоги меценатів та небайдужих людей, багато потрібно відновлювати”