Театр & Кінотеатр у Львові

“Міні-копія Львівського Національного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької виготовлений в першу чергу для осіб з вадами зору, які б мали нагоду дотиком своїх рук відчути грандіозність будівлі театру та уявити його величність. Завдяки старанням п. Оксани Потимко міні копії відомих пам’яток з’являються у місті Львові.”

“Компанія, що виконує все якісно, з якимось своїм свіжим баченням на індустрію кіно. Надзвичайно сподобались їхні кінострічки: цікаві, барвисті, з сюжетами, від яких затамовуєш подих. Дуже рекомендую і чекаю наступних картин даної кіностудії”

“Пасаж братів Абрама і Якова Германів був розташований між будинками №№ 23 і 25 по вул. Сонячній (Пантелеймона Куліша). Він складався з шести чиншових житлових будинків, які складали курдонер (№№ 23, 23а, 23б, 25, 25а, 25б), торгових галерей, та театру "Колізей", який було збудовано у 1898-1900 за проєктом архітектора М. Фехтера у еклектичних формах історизму та ранньої сецесії. Торгова галерея також була вирішена в таких формах. Житлові будинки – типові для Львова кам'яниці у стилі еклектичного історизму кінця 1890-х років. Разом будівлі складали цікавий цілісний архітектурний ансамбль, який поєднував житлову, торгову та розважальну функції. Театр перебудовувався у 1904-07 за проєктом А. Шлеєна та Е. Скавинського. Тут, крім вистав, проводили виставки закордонних товарів та ставили спектаклі єврейських театральних труп. У міжвоєнний період театр називався Міським театром "Новини", де ставили фарси, водевілі та оперети. Ансамбль постраждав під час Другої світової війни. Залишки "Колізею" та галереї перебудували на заводські приміщення склодзеркального заводу, а будинки зберегли свою житлову функцію.”

“Прекрасно організований фестиваль. По-домашньому затишний, з цікавими фільмами і зустрічами з творчими групами. Для гостей - гарні умови проживання, смачне харчування, екскурсії. Для глядачів - добра підбірка стрічок різних жанрів і зустрічі з кінематографістами. Дякую організаторам!”

“Доброго дня, на даний час студія працює чи ні? Тому що не знайшли ніякої інформації щодо того чи працює вона чи ні”

“У колишньому пасажі Германів в неіснуючому сьогодні будинку театру за адресою вул. Куліша, 23/25 у 1908–1917 рр. та 1927–1939 рр. діяв кінотеатр “Колізей”. Його глядацький зал вміщав 1054 глядачів. Кінотеатр користувався значною популярністю, особливо серед бідніших верств населення. Будинок зруйнований під час Другої світової війни. Будинок театру “Колізей” (“Colosseum”) у колишньому пасажі Германів на вул. Куліша (колишній вул. Бічній Сонячній) споруджений у 1898–1900 рр. З 1908 р. тут, крім театральних вистав, також проводилися кінопокази. Глядацький зал “Колізею” міг вмістити 1054 глядачів. Спочатку покази проводились за допомогою апарату вітаскоп. У травні 1913 р. кінотеатр приймав данську кінозірку Асту Нільсен (Asta Nilsen), яка показала тут мімодраму “Циганка” (“Cyganka”). Це відбулося через те, що у театрі Скарбка (суч. театр ім. М. Заньковецької) тоді проводився ремонт даху. Під час перебування у Львові акторка зупинялась у готелі “Жорж” (пл. Міцкевича, 1). У сезоні 1913–1914 рр. у “Колізеї” давав вистави колектив театру “Різноманітності” (“Rozmaitości”). У 1917–1927 рр. замість “Колізею” тут діяв Міський театр “Новини”. У 1920 р. тут відбувались безплатні покази фільмів для польських солдатів, які брали участь у радянсько-польській війні. У 1928 р. кінотеатр “Колізей” відновив свою діяльність. З 1928 по 1939 рр. він перебував у власності Громадського комітету жінок (Komitet obywatelski kobiet). Спочатку його керівником було призначено Павела Меллера (Paweł Meller), а з 1932 р. – Чеслава Добжецького (Czesław Dobrzecki). Прибутки з діяльності “Колізею” надходили до дитячого садка й інтернату ім. Й. Пілсудського у Львові. У приміщенні кінотеатру, крім кінопоказів, відбувалися й інші видовищні дійства, кабаре. Станом на листопад 1932 р. у кінотеатрі налічувалось 34 працівники. Кінотеатр користувався значною популярністю, особливо серед бідніших верств населення міста. У 1939–1941 рр. у цьому приміщенні діяв Державний польський театр. Будинок “Колізею” був зру”

“Цю кам’яницю перебудували у 1911-1912 роках за проектом Альфреда Захаревича для театральних потреб. У 1913 році у ній почав давати вистави «Малий театр», який працював до 1914 року, а з 1918 року – Театр водевілів та театр «Вулик», що були тут до початку 40-х років. Про те, що вхід у цей нині житлово-офісний будинок був театральним вестибюлем, нагадує декор у вигляді театральних масок авторства Зіґмунта Курчинського. Сама ж камерна глядацька зала театру нікуди не зникла – її вхід за радянських часів отримав нову адресу: вулиця Стефаника, 16а. Тут спочатку був будинок дозвілля «Львівгазу», а згодом – Палац культури будівельників, знаний у певних колах львів’ян під абревіатурою «ГАЗ», яка не має нічого спільного з природним газом. Нині тут Львівська академія танцю та кафедра режисури і хореографії Львівського національного університету імені Франка. Вхід до неї прикрашають скульптури муз авторства Василя Гоголя.”

“Пиво заслужило місце разом із цією скульптурою”

“Чиншовий дім Якуба Ґрюнера на давній площі Смольки - це велика житлова кам’яниця, побудована у 1912–-1914 рр. за проектом архітекторів Юзефа Пйонтковського та Максиміліана Бурстіна. Будинок вирізняється складною, оригінальною схемою планування, і мав стати частиною нового торгового пасажу. Усередині було облаштовано комплекс просторих елітних помешкань та кінотеатр.”

“Палац на вул. Лисенка, 15 перебудований з вілли, яку 1856 року граф Володимир Дідушицький за 70 тис. золотих ринських купив у Е. Віняжа. Вілла була побудована у 1849 році. За проектом Вінцента Равського-старшого було почато перебудову, котра тривала аж до 1869 року. У 1870 році граф Дідушицький купив дві сусідні ділянки у Куркового товариства і одну у Т. Яніковського. Палац у стилі пізнього французького ренесансу, розташований посеред гарного парку з огорожею. На подвір’ї у стіну палацу вмуровані збережені від руйнації старовинні львівські портали XVII-XVIII століть, зокрема портал знищеного пожежею 1848 року костелу монастиря Францисканів. У палаці Дідушицьких містилися їх приватна галерея і бібліотека, відкриті для вільного огляду до 1939 року. Серед експонатів був всесвітньовідомий Михалківський скарб з VIII–VII ст. до н. е. сумарною вагою 7 кг золота. Нині будівля належить Службі безпеки України”

“Тут буде створено новий відкритий Арт-простір для громадського користування”

“Багато оздоблений скульптурами та барельєфами будинок майстерень Львівської опери, що споруджувався за проектом її автора Зігмунта Ґорґолевського та був спотворений надбудовами в радянські часи…”