Компанії 3 511–3 540 з 6 918
“Стародавня дзвіниця дзвониться супер”
“Церква св.Богоявленя це моїх дідів колиска ,моїх прадідів надія ,предків спасіння!”
“Красиво зробили але дуже рідко прибирають як для мене таку пам'ятку мають прибирати хоча б 2-3 рази в тиждень і робити дітям з малої школи зауваження тому що діти бігають по цьому пам'ятнику це не повага до людей які віддали життя за Україну”
“Автентична українська архітектура. Візитівка міста, району. Дуже приємно, що ми маємо такі пам'ятні місця. Такі місця - наше обличчя. І ми завдяки цим місцям знаємо хто ми є, що ми можемо і куди ми йдемо. Гарно що підтримують будівлю в належному стані.”
“Видно, що костел архангела Михаїла у Вовчухах був досить скромний в плані архітектури, але він мав три дерев'яні вівтарі і навіть орган. Ще й дзвіниця на світлині 1937р, від якої не залишилося жодної цеглини. Враховуючи той факт, що зачинений костел, поділений на два поверхи, радянська влада традиційно використовувала в якості складського приміщення, нині ж він перебуває у суттєво зруйнованому стані. Пишуть, що він був збудований з не дуже якісних матеріалів. Адже костелик спорудили у 1898 із цегли, отриманої за дозволом місцевих власників Карницьких після розбірки господарських будівель їх маєтку. Із сусіднього села Родатичі привезли майно старого дерев'яного храму, в тому числі орган. Під час І світової війни костел втратив два дзвони 18ст. Костел вже у 1930 потребував ремонту, але одні вимагали побудуви нового храму, інші - ремонту цього. Друга світова завадила здійснитися і тим і іншим вимогам. А було це не маленьке село, відоме з 1428 року із населенням більше 1000 осіб. Та розійшлися думки, війни теж не сприяли добробуту, а радянська влада поставила чорну крапку на реальності та тому, що могло здійснитися.”
“Впізнаване місце на шляху, місце оберіг, місце захист, місце пам'ять.”
“Смак цієї мінеральної води типу Нафтуся але відрізняється від інших своєрідним смаком, наче декілька смаків одночасно, рідке поєднання”
“Костел гарний, зважаючи на реалії поляків, що живуть в українському селі. На жаль, завдяки деяким мешканцям його закрили, і літні люди не мають можливості поговорити з Богом. Можливо, настав час переосмислити.”