Лікарні у Львові

“Хороша клініка в рази краще ніж в інших”

“Доброго вам дня. У мене є проблема. З якою жила дуже багато років. Все боялася звернутися до фахівця з своєї проблеми. У мене троє дітей. Але настав час коли вже настав біль, і тривала півтора місяці. Зважилася і почала шукати лікаря. Знайшла Носько Платон Михайлович. (Проктрлогія) записалася на прийом. У клініці зустріли дуже привітний персонал. Прийом пройшов добре. Лікар пояснив мою проблему. (шкодую, що раніше не звернулася. Запустила так, що швидко вирішити і вилікувати не вдалося). Спочатку призначали лікування зняти запалення, а потім операція. Але так як у мене виявилася не одна проблемка. Те лікування проходжу ще. Після операції першою відновлення проходило добре. Все робила як належить. Все, що лікар прописав. Я тяжкий випадок. вдячна лікарю за допомогу та підтримку, за те, що він робить це на найвищому рівні. Фахівець та лікар від Бога. Я тільки йому можу довірити своє здоров'я у такому делікатному вигляді. Ось пройшла ще одна операція. Відновилася практично без проблем, пройшов лише місяць. На кожному прийомі лікар все розповідає та пояснює, що і як далі робити. Головне слухати і робити, як каже лікар. Нагадаю у мене все дуже складно. Не лякайтеся якщо вам здасться, що щось довго ви ходите і лікуєтеся (доктор тримає все під контролем, правильно і якісно). Я теж думала ну швидко зняли запалення зробили операцію та все. Але на жаль крім геморою у мене був свищ (це жахлива штука) ось і виходить, що швидко ніяк. Я нормально відновилася без ускладнень після операції. Можу сказати тільки не тягніть, якщо з'явилася така проблема. Чим більше ми боїмося і не звертаємося, тим ми запускаємо себе і робимо гірше своєму здоров'ю. Носько Платон Михайлович. Це чудовий фахівець. Вдячна йому за все, що робить. Дай Бог йому здоров'я. Бажаю Вам усім міцного здоров'я.”

“Велике дякую Євгену Павловичу , гарний лікар!”

“Оновлена амбулаторія, фахові працівники, особливо Світлана Іванівна!”

“Прекрасний сімейний лікар Лопатіна М.В. Найвища категорія.”

“У 1840 році Станіслав Скарбек заснував у будинку свого палацу «Благодійний інститут для сиріт і бідних». Його діяльність була легалізована 1 серпня 1843 року. Ця неймовірної краси та елегантності будівля мала стати домівкою для всіх бездомних дітей. Тут були діти багатьох національностей, але навчання велося поляками в суворому католицькому дусі. Окрім загальної освіти, діти здобували й професійні знання: дівчата навчалися садівництву, кулінарії та шиттю, а хлопчики – різним видам ремесел та виготовленню горілки. Загалом у закладі перебувало до 400 дітей-сиріт: 250 хлопчиків і 150 дівчаток. + Крім дітей у палаці Скарбеків проживало близько 60 людей похилого віку. Щоб влаштувати для них притулок у палаці, Скарбек продав власний театр у Львові, звір, три міста та 28 сіл. Натомість граф отримав у вічне володіння палацовий інститут у закладі. Історики досі сперечаються, чому Скарб обрав це місце. Одна з версій - в селі у нього була коханка Ганна, дружина місцевого конюха. Кажуть, що з чотирьох її доньок принаймні дві – Скарби. Для цієї жінки Станіслав купив розкішний будинок у Миколаєві. У ньому туман Скарабка ніколи не жив, але часто здавав його в оренду на міські рахунки. Станіслав Скарбек так і не дочекався остаточного завершення будівництва свого палацу і помер у Львові 28 жовтня 1845 року. Поховали його на Личаківському цвинтарі. Щоправда, у 1888 році, коли будівлю закладу нарешті остаточно добудували, тіло Станіслава Скарбека було перепоховано до склепу у так званому Лісовому лісі біля палацового інституту. Відповідно до статуту після смерті засновника «Доброчинним закладом для сиріт і бідних» керувала Наглядова рада. Очолював її представник родини Скарбечів і за це мав певний привілей – міг проживати в одній із кімнат Закладу, а також театр у місті Львові. Відразу після смерті Станіслава Інститут взяв під свою опіку зять його двоюрідного брата Ігнатій Кароль Яблоновський.”