Компанії 661–690 з 886
“Велике дякую Євгену Павловичу , гарний лікар!”
“Оновлена амбулаторія, фахові працівники, особливо Світлана Іванівна!”
“Прекрасна амбулаторія Зимноводівської поліклініки.Нове,сучасне обладнання.Кваліфікована допомога лікарів.Велика подяка Д.С.Пожарському за високий професіоналізм і людяність! З повагою!.Лепська Тетяна.”
“Дякую усім лікарям та медсестрам відділення за професійність та сердечність. Дякую за порятунок Олександри Сербенської.”
“Прекрасний сімейний лікар Лопатіна М.В. Найвища категорія.”
“У 1840 році Станіслав Скарбек заснував у будинку свого палацу «Благодійний інститут для сиріт і бідних». Його діяльність була легалізована 1 серпня 1843 року. Ця неймовірної краси та елегантності будівля мала стати домівкою для всіх бездомних дітей. Тут були діти багатьох національностей, але навчання велося поляками в суворому католицькому дусі. Окрім загальної освіти, діти здобували й професійні знання: дівчата навчалися садівництву, кулінарії та шиттю, а хлопчики – різним видам ремесел та виготовленню горілки. Загалом у закладі перебувало до 400 дітей-сиріт: 250 хлопчиків і 150 дівчаток. + Крім дітей у палаці Скарбеків проживало близько 60 людей похилого віку. Щоб влаштувати для них притулок у палаці, Скарбек продав власний театр у Львові, звір, три міста та 28 сіл. Натомість граф отримав у вічне володіння палацовий інститут у закладі. Історики досі сперечаються, чому Скарб обрав це місце. Одна з версій - в селі у нього була коханка Ганна, дружина місцевого конюха. Кажуть, що з чотирьох її доньок принаймні дві – Скарби. Для цієї жінки Станіслав купив розкішний будинок у Миколаєві. У ньому туман Скарабка ніколи не жив, але часто здавав його в оренду на міські рахунки. Станіслав Скарбек так і не дочекався остаточного завершення будівництва свого палацу і помер у Львові 28 жовтня 1845 року. Поховали його на Личаківському цвинтарі. Щоправда, у 1888 році, коли будівлю закладу нарешті остаточно добудували, тіло Станіслава Скарбека було перепоховано до склепу у так званому Лісовому лісі біля палацового інституту. Відповідно до статуту після смерті засновника «Доброчинним закладом для сиріт і бідних» керувала Наглядова рада. Очолював її представник родини Скарбечів і за це мав певний привілей – міг проживати в одній із кімнат Закладу, а також театр у місті Львові. Відразу після смерті Станіслава Інститут взяв під свою опіку зять його двоюрідного брата Ігнатій Кароль Яблоновський.”
“Прийшов на видалення зуба мудрості. Усе пройшло просто чудово. На якийсь біль під час процедури не було навіть натяку, все зробили професійно і швидко. Лікар і його асистенка дуже приємні люди, вміють доступно пояснити на прикладі та заспокоїти пацієнта, розповідають історії з життя. Також вирішили усі питання зі страховою, хоча я мав би оформляти відшкодування сам. В додаток отримав повну консультацію щодо подальших планових процедур та рекомендації по догляду за зубами під свій конкретний випадок. Не думав що так буває, але візит до стоматолога був справді приємним! Ставлю 6* з п'яти і однозначно раджу всім!”
“Доброго дня, Семиліт Любов, львів'янка, мені 75 років. Я хочу висловити подяку всім бригадам швидкої допомоги , а особливо 175 Львівській бригаді лікареві Рак та фельдшері Романко за професійність ,чуйність та надання допомоги. Надавали допомогу неодноразову моєму синові та мені психологічну допомогу. Щиро дякую за професійність та людяність!”
“Дуже хороша клініка, лікарі - фахівці своєї справи, медсестри чуйні, уважні та відповідальні. Бажаю всім міцного здоров'я та терпіння.”
“Хороша лікарня. Чуйний та привітний персонал. Особлива подяка лікарю Івасівці Михайлу за високий професіоналізм і людяність.”
