Больница у Львівській області

“Велике дякую Євгену Павловичу , гарний лікар!”

“Оновлена амбулаторія, фахові працівники, особливо Світлана Іванівна!”

“Дякую усім лікарям та медсестрам відділення за професійність та сердечність. Дякую за порятунок Олександри Сербенської.”

“Прекрасний сімейний лікар Лопатіна М.В. Найвища категорія.”

“У 1840 році Станіслав Скарбек заснував у будинку свого палацу «Благодійний інститут для сиріт і бідних». Його діяльність була легалізована 1 серпня 1843 року. Ця неймовірної краси та елегантності будівля мала стати домівкою для всіх бездомних дітей. Тут були діти багатьох національностей, але навчання велося поляками в суворому католицькому дусі. Окрім загальної освіти, діти здобували й професійні знання: дівчата навчалися садівництву, кулінарії та шиттю, а хлопчики – різним видам ремесел та виготовленню горілки. Загалом у закладі перебувало до 400 дітей-сиріт: 250 хлопчиків і 150 дівчаток. + Крім дітей у палаці Скарбеків проживало близько 60 людей похилого віку. Щоб влаштувати для них притулок у палаці, Скарбек продав власний театр у Львові, звір, три міста та 28 сіл. Натомість граф отримав у вічне володіння палацовий інститут у закладі. Історики досі сперечаються, чому Скарб обрав це місце. Одна з версій - в селі у нього була коханка Ганна, дружина місцевого конюха. Кажуть, що з чотирьох її доньок принаймні дві – Скарби. Для цієї жінки Станіслав купив розкішний будинок у Миколаєві. У ньому туман Скарабка ніколи не жив, але часто здавав його в оренду на міські рахунки. Станіслав Скарбек так і не дочекався остаточного завершення будівництва свого палацу і помер у Львові 28 жовтня 1845 року. Поховали його на Личаківському цвинтарі. Щоправда, у 1888 році, коли будівлю закладу нарешті остаточно добудували, тіло Станіслава Скарбека було перепоховано до склепу у так званому Лісовому лісі біля палацового інституту. Відповідно до статуту після смерті засновника «Доброчинним закладом для сиріт і бідних» керувала Наглядова рада. Очолював її представник родини Скарбечів і за це мав певний привілей – міг проживати в одній із кімнат Закладу, а також театр у місті Львові. Відразу після смерті Станіслава Інститут взяв під свою опіку зять його двоюрідного брата Ігнатій Кароль Яблоновський.”

“Хороша лікарня. Чуйний та привітний персонал. Особлива подяка лікарю Івасівці Михайлу за високий професіоналізм і людяність.”