Церкви собори монастирі у Луцьку

“Не вистачає зірок. Це варто побачити, бажано якнайшвидше :)”

“Чудове місце. Маленький рай на землі. По особливому починаєш відчувати це, коли втрачаєш можливість так часто там бувати. Але серце завжди рветься туди де йому добре і це саме в цей монастир. Чудова привітна братія, прекрасні привітні волонтери, божественний хор та райська атмосфера. Дуже усім рекомендую !!!”

“У давнину в с. Вербка існував Свято-Троїцький монастир. Уперше він згадується під 1543 р. в акті обміну земель між польською королевою Боною та князем Ковельським Василем Сангушком, який погодився віддати її величності «замок Ковле… и з селы, к томуж замку прислухаючими, на имя: Вербка, манастыр Святое Тройцы, села манастырскии – Гошин, Бахово, Лагодлево, Воля, Озерница, Облапы, Городищо». З 1564 р. Ковель з околицями належав князеві Андрію Курбському. Видатний політичний та військовий діяч і письменник, Курбський раніше служив цареві Іоанну Грозному, але, побачивши розгорнуті самодержцем репресії проти громадян, залишив Росію та перейшов на службу до польського короля. Перший відомий на ім’я настоятель Вербського монастиря ігумен Александр був духівником Курбського. Після о. Александра обителлю керував Симеон, згадуваний у документах під 1578 р. Наступним ігуменом став Ісаія, який 1582 р. залишив монастир. У своєму заповіті Курбський писав, що бажає бути похованим у Ковельській обителі Святої Трійці у Вербці, «в церкви, у ног отца моего духовного, священноинока Александра». Коли 1583 р. князь спочив, його волю виконали. З часом монастир було перетворено на парафію. Складений 1760 р. опис дерев’яної вербськой Свято-Троїцької церкви та будівель при ній згадує стародавню ікону свт. Николая Мирлікийського. Місцеві жителі називали цей образ чудотворним і говорили, що він перебуває в храмі близько двохсот років. Інакше кажучи, ікона з’явилася тут у часи приїзду Курбського. 1818 р. було здійснено оновлення церкви. У 1840-х рр. професор Іванішев провів у ній розкопки, про які писав: «Вскрыв деревянный пол, я нашел в разных местах остатки согнивших деревянных гробов. Только в одном месте, перед местным образом Спасителя, в нескольких шагах от иконостаса, открыт склеп, сложенный из кирпича и обрушившийся в средине. Вынув обрушившиеся части свода, я увидел остатки согнившего деревянного гроба и тлеющие кости. Ни внутри, ни снаружи гробницы не было никакой надписи, из которой можно было бы узнать имя покойника». 1901 р. замість старого дерев’яного храму Святої Трійці, невідомо коли збудованого на місці монастиря, постав новий, також дерев’яний, який не зберігся до нашого часу. 2001 р. в с. Вербка відкрито скит на честь Різдва св. прор. Іоанна Предтечі, підпорядкований Милецькому монастирю.”

“Чудова історична пам'ятка архітектури та історії рідного краю. Тут майже завершений ремонт собору. Ще лишились окремі фрагменти фасаду... І тут неймовірні краєвиди, котрі просто заворожують...”

“Чудова територія, неймовірна архітектура. Спокійно, тихо, атмосфера чудодійна) Гарне харчування. Привітні матушки. Є суб'єктивні моменти, але на загальне враження та атмосферу вони не вплинули. Хочеться вернутися ще раз)”

“Історія луцького кафедрального костелу святих Петра і Павла бере свій початок з 1616 року. Раніше костел входив до оборонного комплексу Луцька і його висота сягає 42 метри. Костел будували двадцять три роки і за кілька століть існування він неодноразово перебудовувався через пожежі і Другу Світову. Також у 1648 р. Луцьк захопили козаки під проводом Б.Хмельницького - костели пограбували, їхнє майно знищили, тож єзуїти залишили свою святиню і повернулися сюди аж у 1667 р. Центральною скульптурою фасаду є постать Богородиці, яка стоїть на земній кулі і бореться з агресивним змієм :права нога Пресвятої Діви відкидає змію убік, а ліва притискає її голову до землі. Ще скульптури апостолів Петра і Павла і невідомих святих. У самому костелі збереглося чимало творів мистецтва різних періодів, меморіальні дошки, епітафії, давні італійські полотна й настінні розписи, шість скульптур XVIIIст. Після війни костел використовували як контору. У 1980 - обласний музей атеїзму, а у 1982 Великий вівтар з мармуровими сходами та позолоченими скульптурами розібрали. Однак, у 1990 р. тут відбулася перша римо-католицька служба, а в наступні роки костел реставрували та відновили богослужіння. У 1999 р. встановили привезений з Німеччини орган, зроблений на одній з найдавніших органних фірм, який зачаровує відвідувачів своєю музикою. Тепер костел єзуїтів є кафедральним римо-католицьким собором Святих Апостолів Петра і Павла.”

“Супер місце, тут благодать. Свято-Покровський храм є перлиною міста Луцька. У цих древніх стінах чимало поколінь православних лучан підносили свої молитви до Всевишнього. За різними історичними даними до будівництва храму долучались онуки святого рівноапостольного князя Володимира та Литовський князь Вітовт. Протягом усієї історії свого існування храм залишався православним. (pravoslavna.volyn.ua)”

“Не обманюйте людей монастир Української православної церкви!!! ( В Україні немає російської,СБУ працює і не допустило б) Монастир чудове та тихе місце для душі. І для тіла недалеко до озера. Помочі Божої наміснику архим.Арсенію та братії!”

“Гарне місце. Зараз тут православна семінарія. Семінарісти та монахи дуже привітні. Доглянута територія. Якщо ви мандруєте, то можете скористатися туалетом.”

“Чудова молитвиний дім, з гарною домашньою атмосферою. Можна відвідувати будь кому ніхто не напрягає”

“Чудове місце для молитви! Тут працюють брати францисканці Мир та Добро! Дякуючи старанням братів територія завжди задбана та охайна!”

“Місце яке варто відвідати. Історія краю.”

“Дуже атмосферне місце у Луцьку! Ми любимо сюди повертатись!”

“Монастир тринітаріїв. Перші тринітарії на території України з'явились 1685 року. Це були вихідці з Іспанії. Орден тринітаріїв було засновано у 1199 з метою визволення християн із мусульманської неволі. Орден утвердився в Луцьку у 1717 р. Йому було вирішено передати церкву святого Михайла. За храм точилася постійна боротьба між православними та уніатами (греко-католиками), а на початку XVIII ст. він почав занепадати. Тринітарії взяли на себе зобов’язання відремонтувати будівлю. Ченці ордену купили поряд із церквою землю, де почали будувати новий бароковий комплекс, що складався з монастиря та костелу. 1729 р. було освячено новий тринітарський костел, до якого прилягав монастир. Стару Михайлівську церкву було розібрано. Тринітарії відігравали важливу роль у розвитку шкіл на Волині. Орден регулярно передавав значну суму на розвиток освіти краю. Після входження Волині до складу Російської імперії у 1863 р. тут зробили тюрму для політичних в’язнів, а в 1869 р. було розібрано костел (боротьба проти католиків)) Згодом у приміщенні монастиря розмістили окружний суд, де 20 років , коли Волинь знову входила до складу Польщі, відбулися гучні справи над комуністами, а поряд проводилися їхні страти.Нині у приміщеннях монастиря діє військовий госпіталь.”