Таксі & Вантажні перевезення у Ковелі

“уже вкотре облуговуюсь у цьому відділенні,і часто чомусь попадаю до Евгенія.Хочу подякувати директора цього відділення,за кваліфіцованний підбір кадрів,всі хлопці классно облуговують,но я почему-то попадаю до Евгенія,він бистро,з повагою,кваліфіцованно мене обслуговує.Якщо є у Вас якісь стімули заохочння,будь ласка поощріть цього робітника.З повагою переселенець з Донецької обл.Філіп'єва В.Н”

“Сьогодні вкотре робив розвал-сходження, робить хороший спеціаліст, який має тяму що робить, зараз це велика рідкість! Саме його роботою повністю задоволений і можу сміливо рекомендувати!”

“В цьому відділенні завжди людей багато, але працюють швидко! Молодці!”

“НОВА ПОШТА ВЕСЬ ЧАС ВДОСКОНАЛЮЄТЬСЯ. ВВОДИТЬ НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ. ЯКЩО І БУВАЮТЬ ЯКІСЬ ПРОМАХИ - АЛЕ ПРИ БАЖАННІ МЕНІ ВДАВАЛОСЯ УСЕ ВИРІШИТИ. МЕНІ ДОПОМАГАВ МЕНЕДЖЕР ЦЬОГО ВІДДІЛЕННЯ ІГОР НОВОСАД. ДЯКА ЙОМУ.”

“Все файно, тільки навігатор веде не точно)”

“Вечір повільно стікає по запітнілому склу старого дизель-поїзда. Крапля за краплею, спогади, що більше не мають сили, але ще не навчилися мовчати. За склом вирує сірий горизонт — не дихай. Час змивається вітром, що більше не свіже повітря, а щось невидиме — тінь чи пам’ять, яка ковзає попід колеса. Усередині — бліде світло ламп, з яких давно вигоріла надія на яскравість. Воно тріпоче, наче крило метелика, що випадково потрапив у минуле. Пожовклі пластмасові панелі ледве тримаються на викручених, як життя, гвинтах. У щілинах між стиками — пил, що не просто осів, а причаївся, уважно спостерігаючи. Бордовий дерматин сидінь — натертий, потрісканий, засмальцьований часом. Він ще пам’ятає долоні, що шукали опори, сльози, що не встигли впасти, і очі, які не дочекалися відповіді. І часом здається, що на одному з сидінь ще залишилося легке втиснення — не від пасажира, а від спогаду, що вміє важити. У відбитті скла, можна побачити щось ще: якби придивитися довше, ніж зручно, там виникає обрій, якого не було. В ньому — незнайомий чоловік у капелюсі. Чи то біла, чи то гарячка, чи хтось, хто давно мав зійти. Його вбрання легке — мов парус, що ловить вітер сподівань, погляд — спрямований у простір, що ще не знає розчарувань. Та іноді здається — він не дивиться, а слухає. Щось із того боку вікна шепоче — не словами, а шелестом трав, чи стуком серця, що не твоє. Повітря пахне іржею, злегка вивітрілим перегаром, холодним чаєм і старим тюлем з вокзалу. І ще — чимось невловимим, як перший запах після сну, в якому ти був кимось іншим. Усе застигло — час тут не плине, а дихає глибоко й повільно, разом із скреготом коліс, разом із пульсом старого заліза. І часом в кутах вагона можна побачити рух — не мишу, не пасажира, а просто тінь, що не має власника. Цей вагон — не просто рух. Це кімната пам’яті, оббита дерматиновими віршами про те, що ми встигли забути. Тут двері зачиняються не просто від протягу, а коли спогад вирішує вийти. І в кожному стуку рейки чується щось більше за дорогу — шепіт минулого. Бо не все, що залишено позаду, зникло. Деяке — досі їде з нами, сидить поруч, мовчить — і тримає за руку. Й інколи, коли заснеш на ходу, воно обережно підкладає під голову свою відсутність.”

“За те що працівники роблять до 23.00 а мають тільки до 19.00 , доплачувалиб краще ним більше за перепрацювання”

“Були проїздом,відправили речі за кордон,приємний хлопчина трапився)))Зробив все швидко,грамотно і з посмішкою.Дуже часто користуємося послугами НП,дякуємо❤️”

“Компанія яка завжди готова до любого завдання. Надійно, швидко,якісно!”

“Чудове обслуговування! Підказали та допомогли по юридичним нюансам роботи в Європі!”