Церква у Київській області

“Велична споруда з багатьма знаками в маленькому селі! На жаль зачинена... Рекомендую побувати в такому незвичайному місці!”

“Церкву нещодавно реставровано, вона у чудовому стані. Це архітектурна перлина Київщини!”

“Гарна амосфера. Найкращий батюшка.”

“Чудове місце у м. Києві. Кирилівська церква збудована у 12 столітті. Нині вона має статус чоловічого монастиря. Це Божа благодать. Рекомендую обов'язково відвідати Божий храм, постаратися бути на службі у неділю.”

“Дуже історичне місце. Настоятель церкви дуже приємна людина.”

“Радію, що село, в якому нічого не було особливого, стало осередком духовності, культурного життя через появи християнської євангельської церкви там. Особливо важливо, що це сталося в перші місяці після деокупації, коли селище реально могло вимерти. Дякую тим, хто працює там заради слави Божої!”

“Неймовірне місце сили. Природа, єднання, спокій, краса та історія. Ікони надзвичайні, унікальні, стіни розписані так, що хочеться вивчати та роздивлятись кожний сантиметр. Смачні смаколики, воскові свічки - рекомендую.”

“Іонинський монастир був заснований отцем Іоною на історичній місцевості Звіринець. На тому місці, де сьогодні стоїть обитель, часто траплялися дивні речі: то стовпи вогню простягались аж до неба, то розливалася вода, яка застигала на одному місці. За життя отця Іони чутки про цей монастир, який київський митрополит Євгеній назвав «Руським Афоном», розносилися по Русі, і паломники приїжджали сюди з усіх округ для того, щоб поклонитися святим місцям Історія Іонинського монастиря починається з 1860 року, коли ієромонах Видубицького монастиря Іона оселився на Звіринецькій горі. Згодом до нього приєднались ще два монаха – Гавриїл та Ілларіон. У березні 1861 року їм на горі явилася Матір Божа з настановою збудувати тут обитель. Із благоустроєм монастиря Іоні допомогла княгиня Васильчикова, якій він був духовним батьком. Пожертвувавши велику суму, вона також зайнялася клопотанням про заснування обителі в імператора Олександра II. Після того, як імператор дав свою згоду, на Звіринецькій горі виросла Свято-Троїцька церква зі школою-притулком для хлопчиків і лікарнею на його території. Після встановлення у Києві радянської влади монастир переживав не найкращі часи: 5 червня 1918 року будівлі обителі серйозно пошкодив вибуху на артилерійському складі, а недобудовану дзвіницю розібрали на цеглу і збудували з неї сільськогосподарську академію. 1934 року монастир закрили, а ченців вислали у Казахстан. А в корпусах обителі у різні часи були дитяча колонія, склади, майстерні, гуртожитки. 1935 року Іонинський монастир опинився на території новоствореного ботанічного саду. У 60-тих роках Свято-Троїцьку церкву хотіли перебудувати під ботанічний музей, а під її куполом встановити пам'ятник біологу Івану Мічуріну. Однак задумане так і не вдалося втілити. 1991 року храм повернули вірянам. І хоча нинішній Іонинський монастир кардинально відрізняється від старого, тут, як і раніше, вершать добрі справи, допомагають бідним і навчають дітей. Після кончини отця Іони настали досить сумні часи для обителі та її прихожан, однак храм зумів пережити всі труднощі і продовжив свою роботу. Дерев'яна вежа з годинником вважається найбільш старим баштовим годинником Києва. Їх виготовили в 1858 році в Парижі. Легенда свідчить, що ці куранти були подаровані письменником Оноре де Бальзаком своїй коханій Ганні Ганській. І спочатку перебували у неї в маєтку, а потім якимось шляхом потрапили в монастир ... Годинники жодного дня не знаходились без нагляду. Їх оберігав ієромонах Димитріан, навіть коли влада розігнала священиків. Він був настільки відданий монастирю, що не захотів його залишати і влаштувався в ботсад різноробочим. Тут він пропрацював до 1970 років, кожен день стежив за годинником, беріг їх, раз в тиждень заводив і змащував деталі.”

“Дуже добрий і добрий настоятель.”

“Дуже спокойне місце привітні люди. Відпочинок для душі”

“Ми тут вінчались. Гадаю, цим все сказано.”

“З дитиною,якось випадково попали в цю церкву,просто гуляючи.Тепер це наша церква.Вона єдина,яка за все моє життя прийшлася мені до душі.Батюшки,чудові,як люди.Ходили не раз з сином на сповідь.Батюшка не раз розмовляв з дитиною,гарно усе пояснював,дитина дуже змінився,бо перехідний вік,це жах.Це єдина церква,де нам хочеться бути,і не хочеться втекти з неї,як це було у різних інших церквах.В цій церкві,сама атмосфера така спокійна,така благодатна,що хочеться там знаходитись.”

“Дуже гарна церква, приємні люди, дякую отцю Стефану,приїхали для Хрещення з іншого міста.”

“Андріївська церква — це справжня перлина Києва! Вражає своєю красою та архітектурою, немов казковий палац, що підноситься над містом. Звідси відкривається неймовірна панорама на Поділ та Дніпро, тож місце варте відвідування не лише заради храму, а й заради краєвидів. Всередині церква ще більш вражаюча: розкішний бароковий стиль, іконостас, унікальні розписи — усе зберегло дух XVIII століття. Атмосфера дуже особлива, відчувається історія та велич. Це одне з моїх улюблених місць у Києві, яке завжди раджу відвідати друзям та туристам.”

“Дуже стара церква споруджена Іваном Мазепою, входить в коплекс Економічної брами Києво-Печерської Лаври.”

“Зараз там мощі святого Луки Кримського - хірург і єпископ”

“Хороше місце. Спокійна атмосфера. Ідеальні умови для єднання з Богом для віруючих. На одній із ікон зберігається частина мощей Святого Миколая. А той, хто ще не знайшов у своєму серці Всевишнього, може просто насолодитися гарними іконами, архітектурою, величним іконостасом. Особливу увагу зверніть на оригінальний стиль малюнків, якими розписані стіни храму. Дуже гарно, як на мене.”

“Чудовий храм. Багато займаються з дітьми, організовують різні заходи, табори. Також є християнська школа для початкових класів, яка навчає згідно діючих шкільних програм проте в зовсім іншій атмосфері. Ще є садочок. Тут кожен може щось знайти для себе”

“Храм, в якому завжди легко. Хрестили маля, були на попередній співбесіді зі священником. Все проходило легко і невимушено. Жодних нав'язувань віри , все абсолютно коректно, без жодних примусів і зобов'язань! Дякуємо і бажаємо Храму процвітання!”

“Прекрасне місце і умиротворене... спасибі матінці Миколі за докладний насичений історичною інформацією розповідь про створення монастиря, шкода що було мало часу і ми не відвідали печерки... думаю, ще приїдемо на довше...”

“Найулюбленіша церква де є затишок, спокій і відчувається Божа милість.”

“Люди чудові. І церква дуже хороша”

“Істинно духовний храм. Дякую настоятелю храму отцю Віталію.”

“Свято-Спиридонівська Церква- пам'ятка архітектури. Зведена на кошти О. Браніцької в 1841році. Освячена на честь Спиридона Триміфунтського чудотворця, яких в Україні налічується всього декілька.”

“Все добре тому що православна а нероскольницька... св блаженна ксенія петербурзька”

“Гарний вид з гори на річку Рось, одна із найстаріших будівель храму в місті, пам'ятні знаки воякам УНР та місцевим членам ОУН.”

“Відома візитка Лаври. Крім загальновідомого фронтального фасаду також заслуговують уваги і бічні. Один - аскетичний давньоруський. Другий- вишуканий барокковий .”

“Тут все як вдома. Затишно, спокійно, настоятель до вас уважний. Чудовий дитячий куточок з купою іграшок - єдине таке місце, де дитину можна лишити на службі і їй не буде нудно. І так, для тих для кого свічки - показник духовності - тут безкоштовні свічки. (Не зловживайте!)) Дуже цікавий дизайн храму, атмосфера особлива. Молитовна.”