Туристичний об'єкт в Івано-Франківській області

“Чудове місце для поціновувачів ековідпочінку, привітна господиня. Піднімалися пішки із дітьми по навігатору , маршрут вказан вірний. Було в наяаності 3 вида сиру , смачні. Вода джерельна є. Можна відпочити у затінку, покуштувати смачних коржиків із печі , взяти сиру. Діти бавилися коло тварин, були козенята та телята.”

“Чудове місце! Найкрасивіший вид з вікна, дуже привітні господарі Василина та Василь. Можуть організувати всі види екскурсій, чани, доставку в Ворохту, для підкорення м.Говерли. За вашим бажанням, вам можуть готувати домашню кухню. Телефони, вказані на фото- номери господині невеликого магазинчика, розташованого за двісті метрів вище за садибу. Можете заздалегідь замовити у неї мариноване м'ясо (маринує сама на ваше замовлення-осінь смачно), покласти в морозилку алкоголь, який ви хочете і ін. Були там компанією 21-24.08.20. Все дуже сподобалося, шкода мало. Цього року обов'язково повернемося!”

“Прекрасне місце де можна закопати дибілїв і ідіотів”

“Дуже мальовничий, цілком доступний і мало кому відомий водоспад в селі Липа”

“Дарваївські водоспади — абсолютна дика та невідома широкому загалу група водоспадів в Українських Карпатах (масив Сколівські Бескиди) на території Вигодської громади Калуського району Івано-Франківської області, на захід від села Кропивник. Водоспади розташовані на потоці Путна, права притока р. Лужанка (Витвиця) (бас. Свічі), у підніжжі Дарваївських скель на північно-східному схилі хребта Люта за 1,5-2 км від центральної дороги села. Загальна довжина потоку, на якому розташовані водоспади, складає бл. 250-300 м. Їхня висота — від 1,5 до 5 м. Водоспади утворилися серед масивних, місцями прямовисних, брил твердого пісковику з обваленими схилами, що сильно перешкоджає спуску до водоспадів. Особливо мальовничі після рясних дощів або під час танення снігу. Водоспади важкодоступні та маловідомі.”

“Загадкова місцина . Біля каменів дуже цікавий мішаний ліс клени ,ясені, буки та ялиці.”

“Скелі в урочищі Паровець. Досить важкодоступні, декілька метрів перед скелями, оскільки там зруби які заросли молодняком . Та все ж краєвид з каменя вартий уваги.”

“Красиве і затишне місце для прогулянок та відпочинку. Для тих, хто цікавиться пам'ятниками культури рідного краю.”

“Дорогою з Івано-Франківська до Яремче, на доволі вузькій та інтенсивній ділянці траси перед самим Делятином, є майже непомітна розмітка про поворот на ґрунтову дорогу до Озерце Морське Око. Повз це місце проїжджали не раз, але цього разу — маючи трохи вільного часу й справжню жагу до нових вражень — вирішили звернути з основного маршруту. Вказівників майже немає, тому без запитань до місцевих не обійтися. Дорога ґрунтова, з кількома некритичними підйомами: у суху погоду сюди цілком реально дістатися навіть легковиком. Трохи поблукавши, ми спершу навіть прийняли інше місце за Морське Око — настільки тут усе природно, без туристичного лоску й «інстаграмних» маркерів. Саме озерце виявилося захованим на подвір’ї привітного місцевого господаря. Він залюбки провів нас до води, розповів історію цього місця і допоміг організувати відвідування унікального острівця, який… вільно плаває посеред невеликого озера. Спуск до води досить крутий, але неглибокий, чого не скажеш про саме озеро: за словами господаря, його глибина сягає понад 15 метрів. Навколо — тиша й відчуття камерності. Господар висадив довкола смерек, навесні береги вкриваються крокусами, а на самому острівці ростуть дерева. Кажуть, що одночасно там може перебувати до десяти людей, але навіть одному перебування на цьому «живому» шматочку землі викликає дивне, майже медитативне відчуття — ніби простір дихає разом із тобою. І тут з’явилося легке відчуття незавершеності: трохи не вистачило часу, щоб залишитися біля озерця наодинці. Просто посидіти, без розмов і поспіху, дозволивши місцю «заговорити». Бо Морське Око — це не лише природна цікавинка. Це про сакральність, про первісну тишу, про глибинну енергію наших Українських Карпат. Про місця сили, де ландшафт формує думку, а тиша має сенс. Поруч є ще кілька цікавих локацій, але це вже зовсім інша історія. Морське Око — не для масового туризму. Це місце для тих, хто любить відкривати Карпати повільно, уважно й з повагою. Сюди хочеться повернутися без поспіху — щоб по-справжньому прожити цю точку на мапі, відчути ритм гір і усвідомити, наскільки глибокою та живою може бути природа.”