Відпочинок в Івано-Франківську

“Гарне місце. Далеко люди все закидали сміттям.”

“Як є трішки вільного часу, зразу роблю запис!”

“Прекрасне місце де можна перекопати ідіотів”

“Прекрасне місце де можна закопати дибілїв і ідіотів”

“Нажаль зв'язку з використанням території під фермерське господарство де гніздовалися чайки сірі річкові, вони покинули постійне місце гніздування ця невеличка зграйя чайок гніздовалися в цій точці з 2005 р по 2024. Ми втратили унікальну можливість дослідження цього виду птахів також на даній місцевості проростають червонокнижні дикі тюльпани які перебувають наданій місцевості під загрозою зникнення через фермерське господарство представник НДСМ України.”

“Як атракція по дорозі - чудове місце”

“На карті позначено Вовкан . Дві назви вірні?”

“Гарне урочище. Намагалися проїхати до перевалу Легіонів. Не вийшло - "дорога" завалена стволами зрубаних дерев, гілок. Так варварськи ставитися до природи, як це роблять лісоруби, неприпустимо. Після своєї роботи лад не наводять. Лісники бачать все це, але не перешкоджають лісорубам творити ці неподобства.”

“Альтанка з чудовими околицями (на жаль навколо все загажено сміттям). Внизу протікає річка Черемош, нагорі гора Фрінцюв 1017м. Відкривається краєвид на гори Кам'янець 964м та Лельків 940м.”

“Придорожня криничка з джерельною водою. Вода дуже смачна та холодна.”

“Цікаві тури і багато позитивних вражень :)”

“Дорогою з Івано-Франківська до Яремче, на доволі вузькій та інтенсивній ділянці траси перед самим Делятином, є майже непомітна розмітка про поворот на ґрунтову дорогу до Озерце Морське Око. Повз це місце проїжджали не раз, але цього разу — маючи трохи вільного часу й справжню жагу до нових вражень — вирішили звернути з основного маршруту. Вказівників майже немає, тому без запитань до місцевих не обійтися. Дорога ґрунтова, з кількома некритичними підйомами: у суху погоду сюди цілком реально дістатися навіть легковиком. Трохи поблукавши, ми спершу навіть прийняли інше місце за Морське Око — настільки тут усе природно, без туристичного лоску й «інстаграмних» маркерів. Саме озерце виявилося захованим на подвір’ї привітного місцевого господаря. Він залюбки провів нас до води, розповів історію цього місця і допоміг організувати відвідування унікального острівця, який… вільно плаває посеред невеликого озера. Спуск до води досить крутий, але неглибокий, чого не скажеш про саме озеро: за словами господаря, його глибина сягає понад 15 метрів. Навколо — тиша й відчуття камерності. Господар висадив довкола смерек, навесні береги вкриваються крокусами, а на самому острівці ростуть дерева. Кажуть, що одночасно там може перебувати до десяти людей, але навіть одному перебування на цьому «живому» шматочку землі викликає дивне, майже медитативне відчуття — ніби простір дихає разом із тобою. І тут з’явилося легке відчуття незавершеності: трохи не вистачило часу, щоб залишитися біля озерця наодинці. Просто посидіти, без розмов і поспіху, дозволивши місцю «заговорити». Бо Морське Око — це не лише природна цікавинка. Це про сакральність, про первісну тишу, про глибинну енергію наших Українських Карпат. Про місця сили, де ландшафт формує думку, а тиша має сенс. Поруч є ще кілька цікавих локацій, але це вже зовсім інша історія. Морське Око — не для масового туризму. Це місце для тих, хто любить відкривати Карпати повільно, уважно й з повагою. Сюди хочеться повернутися без поспіху — щоб по-справжньому прожити цю точку на мапі, відчути ритм гір і усвідомити, наскільки глибокою та живою може бути природа.”

“Приємна атмосфера, красивий банкетний зал,хороша музика, кухня надзвичайно смачна,персонал на вищому рівні!!!)РЕКОМЕНДУЮ!!!”

“Все до опалення та водопостачання. Досвідчені продавці, можуть дати корисні поради клієнтам, а також допомогти в встановленні устаткування. Рекомендую всім”