Садиба Полякова вулиця Михайла Грушевського 22, Печерський район, Київ

"Садиба Поляко́ва — пам'ятка архітектури в Печерському районі міста Києва. Розташований на вулиці Михайла Грушевського, поблизу Маріїнського палацу. Зведений за проектом архітектора Ф. Троупянського у 1910-х роках. Будинок є характерною пам'яткою забудови Липок початку XX століття. Через схожість з Маріїнським палацом має неофіційну назву «Малий Маріїнський палац». Особняк розташований на невеликій ділянці, трохи з відступом від «червоної лінії» забудови, вузьким боком звернений до вулиці Грушевського, широким — до Шовковичної. Від тротуару будинок відокремлюється невеликим палісадником та парканом пізнішого походження. Будівля цегляна, має півтора поверхи (з напівпідвалом), прямокутна в плані. Цоколь рустований, стіни тиньковані та пофарбовані: головний, північно-східний та на північно-західний фасади — у блакитний колір, південно-східний фасад та увесь архітектурний декор — у світло-вохристий колір, так само, як і фасади Маріїнського палацу. Головний фасад щедро оздоблений, має сім вікон з напівциркульним завершенням, в центрі знаходиться ризаліт на три вікна. Над середнім з них розташований великий сандрик, збагачений ліпленим картушем із жіночим маскароном. Під тим самим вікном, для створення симетрії, розміщено балкон з глухим парапетом хвилястого абрису на взірець театральної ложі. Інші вікна головного фасаду прикрашені пишними ліпними сандриками з волютами. Також в усіх вікнах збереглося первісне заповнення в дусі декоративного модерну 1900-х років. Наріжні частини ризаліту та основного об'єму оздоблено рустованими виїмчастими лопатками, завершує фасад пишне ліплення з картушем, щипцем із волютами та чотирисхилий дах вигнутих обрисів зі шпилем. Дах основного об'єму прикрашений парапетом-балюстрадою зі скульптурними вазами на тумбах. Головний вхід особняка розташований праворуч по головному фасаду і оздоблений так само пишно. Широкі гранітні сходи ведуть до дерев'яних парадних дверей. Над дверима розташовані коване металеве піддашшя і фрамуга, що мають схожі обриси і декор. Цікаво, що піддашшя, яке здається суцільно металевим, насправді скляне в металевій рамі. Над фрамугою — невелике овальне віконце у пишному ліпному декоруванні. Вінчає парадний вхід аттик, над яким підноситься декоративно вигнуте шатро з грушоподібною маківкою, увінчаною кованим шпилем. На північно-західному фасаді, що звернений до будинку № 20 по вулиці Грушевського, з правого боку розташовано тривіконний вигнутий ризаліт із рустованими лопатками й вазами в гірляндах. Аналогічно до головного, північно-західний фасад щедро декорований такими самими лиштвами, карнизом і балюстрадою. Вікна також мають напівциркульне завершення та ліпний декор із сандриками та картушами. Північно-східний фасад, який раніше виходив на сусідній маєток, не має пишного декорування. Аналогічно, майже немає оздоблення і на дворових прибудовах, лише тонкі хвилясті сандрики над простими прямокутними вікнами. Особняк разом із сусідніми будинками (Грушевського, 20 та Липська, 2) огороджений суцільним металевим парканом з цегляними стовпами, увінчаними бетонними вазами. Після націоналізації особняк дещо перебудовувався під ті служби, що вмістилися в ньому, але основна хвиля перебудов почалася після Другої світової війни. Так, праворуч від особняка були розібрані наразі ворота з хвірткою, замість них будинок оточив металевий паркан. Над службовим корпусом спочатку був надбудований ще один поверх, а пізніше корпус було подовжено по основній осі прибудовою на два з половиною поверхи. Ще через деякий час із другого поверху службового корпусу було влаштовано закриту галерею-перехід до сусідньої службової будівлі у глибині кварталу. Інтер'єр особняка також зазнав значних змін: після пристосування будинку для урочистих прийомів, усі три приміщення, що виходили на головний фасад, перетворені на одну суцільну залу, якій надано рис палацової розкоші — з пілястрами, ліпними карнизами й стелями, вкритими щедрою позолотою."

"Дуже гарно.І атмосферно."

"Досить приємно тут. Охайно. Нові вбиральні. Збережено дух старої епохи."

"Одна з найкрасивіших київських старовинних садиб. Він знаходиться в Печерському районі Києва на вулиці М. Грушевського 22. Будівлю звели в ХІХ столітті за проектом Ф. Троупянським. Має деяку схожість з Маріїнським Палацом, який знаходиться неподалік. В особняку в 1816 році зупинявся імператор Олександр I. А сам будинок в ті роки належав родині Дем'яна Оболонського. У 1825 році їх особняк продали. З 1833 року в особняку мешкає Г. Г. Білоградський. У 1852-1855 роки тут ставить свої постановки трупа Федецького в домашньому театрі. У 1891 році будинок купує поручик В. І. Миклашевський. У ці роки особняк складаєтся з 21 кімнати, 2 кухонь та 3 прохожіх кімнат. Усередині будинок потопав у розкоші: ліпнина, дорогі шпалери, опалення за допомогою голландських печей. На початку 20-го століття господарем особняка стає Я. Л. Поляков, чиє ім'я і носить сьогодні особняк. У 1917 році будинок переходить в руки Н. П. Попову, де оселяється його сім'я. Потім в особняку розміщувався Центральний комітет КП (б), лікарня. В Радянські роки в особняку Полякова існувала Торгова Палата, відомча їдальня і зал для прийомів. Сьогодні особняк Полякова продовжують використовувати в цілях уряду: продовжує працювати їдальня, а також організовуються важливі відомчі прийоми."

"Будинок офіційних прийомів. Тут відбуваються урочисті події. Прекрасний зал в класичному стилі, затишний патіо."