Цей величезний пам’ятник-хрест символізує 1000-річчя Белза. Найстаріша частиною Белза – передмістя “Замочок”. Саме тут, на півострові, якій утворює злиття річок Солокії та Речиці, почалася історія давнього княжого міста Белз. Кінець давньоруському місту поклала татаро-монгольська навала у 40-х роках XIIIст. Після відбудови замку його остаточно зруйновано козаками. У 1938 році на місці, де був дитинець давнього Белза, побудували Кальварію – хресну дорогу (вздовж муру) по боках якої розташовані дві вежі-каплички. Її вид зовнішньо нагадує: тут колись був замок. Крім того, на території Замочку знаходяться два храми: костел Пресвятої Діви Марії і каплиця Св. Валентина, яку називають "Польовий вівтар". У рік святкування 1000-річчя Белза до Польового вівтарю повернулася подарована поляками ікона Белзької Божої Матері. З 1939 у костелі знаходився спостережний пункт: спочатку німецький, потім – совєцький, адже по річці Солокія з 1939 проходив кордон між Третім Рейхом і СРСР, а після закінчення війни і по 1951 – між Польщею та Радянською Україною. З Замочком тісно пов’язана історія ікони Ченстохівської Божої Матері, яку прийнято вважати чудотворною. За легендою, її написав в Єрусалимі на кипарисовій дошці через 13 років по смерті Христа його учень – євангеліст Лука, а потрапила ікона на давньоруські землі завдяки Кирилу та Мефодію. До Белзу ікона потрапила завдяки шлюбам руських княгинь із польськими князями. Пізніше її було вивезено У 1933 збудовано вежу-дзвіницю, увінчану зубцями, на фасаді вежі – історичний герб Белза у вигляді грифона, наданий у 1462 королем Казимиром. На брамі костелу інший герб Белза – пушкар з гарматою і латинським надписом “Belz constanter fidelis” (“Белз постійно вірний”).
Фотогалерея
Відгуки
-
Евгения Василишина ★★★★★
-
Євгена Василишина ★★★★★
Цей величезний пам’ятник-хрест символізує 1000-річчя Белза. Найстаріша частиною Белза – передмістя “Замочок”. Саме тут, на півострові, якій утворює злиття річок Солокії та Речиці, почалася історія давнього княжого міста Белз. Кінець давньоруському місту поклала татаро-монгольська навала у 40-х роках XIIIст. Після відбудови замку його остаточно зруйновано козаками. У 1938 році на місці, де був дитинець давнього Белза, побудували Кальварію – хресну дорогу (вздовж муру) по боках якої розташовані дві вежі-каплички. Її вид зовнішньо нагадує: тут колись був замок. Крім того, на території Замочку знаходяться два храми: костел Пресвятої Діви Марії і каплиця Св. Валентина, яку називають "Польовий вівтар". У рік святкування 1000-річчя Белза до Польового вівтарю повернулася подарована поляками ікона Белзької Божої Матері. З 1939 у костелі знаходився спостережний пункт: спочатку німецький, потім – совєцький, адже по річці Солокія з 1939 проходив кордон між Третім Рейхом і СРСР, а після закінчення війни і по 1951 – між Польщею та Радянською Україною. З Замочком тісно пов’язана історія ікони Ченстохівської Божої Матері, яку прийнято вважати чудотворною. За легендою, її написав в Єрусалимі на кипарисовій дошці через 13 років по смерті Христа його учень – євангеліст Лука, а потрапила ікона на давньоруські землі завдяки Кирилу та Мефодію. До Белзу ікона потрапила завдяки шлюбам руських княгинь із польськими князями. Пізніше її було вивезено У 1933 збудовано вежу-дзвіницю, увінчану зубцями, на фасаді вежі – історичний герб Белза у вигляді грифона, наданий у 1462 королем Казимиром. На брамі костелу інший герб Белза – пушкар з гарматою і латинським надписом “Belz constanter fidelis” (“Белз постійно вірний”).
-
Andy G. ★★★★☆
Цікаве місце. Пам'ятник навіть історії, а археології. На жаль, на момент мого приїзду було повністю закрито. Все, що зміг – сфотографував через паркан. Пічалько.
-
Andrzej K. ★★★★☆
Тут, у Бельському замку, «500 років» зберігалася найцінніша картина християнства – ікона Богоматері з Немовлям. За переказами, ця картина була написана в Єрусалимі св. Євангеліст Лука (який не знав Ісуса, бо навіть не був євреєм, але знав Марію). Під час облоги Єрусалима Титом [Тіша бе Ав - תשעה באב] картина була чудесним чином врятована і збережена першими християнами десь на Близькому Сході (включаючи ту частину євреїв, які стали християнами, визнавши божественність Ісуса і порвавши з рабини з Єрусалиму...) . Коли Римська імперія стала християнською державою (близько 380 р. н. е.), образ був відправлений до столиці - Константинополя, і, згідно з переказами, перебував там, поклоняючись, "п'ятсот років". Коли Константинополь опинився під загрозою з боку іконоборчого руху (а потім через вторгнення мусульман і хрестоносців... картину знову сховали, і виявилося, що вона потрапила прямо до щойно хрещеної Київської Русі, країни, яка вже була православною і не такою загрозою, як Візантія. Одним із її безпечніших центрів було розташоване на річці Буг Влодзимеж Волинський – місто, особливо важливе для православної церкви (12 км від теперішнього польського кордону). Однак картина зберігалася в замку Белз, за 55 км на південь (4 км від сьогоднішнього польського кордону). А що буде далі – ми знаємо... свята ікона доходить до західного кордону Польщі у 14 столітті – до Ченстохови. (Казимир «Великий» – щоб отримати владу у вигляді корони – віддав чехам Сілезію... – зрада тисячоліття!). За Ченстоховою скінчилася Польща... і почалося Чеське королівство, де – щодо релігії – почало відбуватися різне. Картину вивіз із Белза Владислав Опольчик – один із князів П’ястів, двоюрідний брат тодішнього Казимира Великого, надзвичайно впливовий і винахідливий хлопець, який хитрав то тут, то там, аби лише заробити гроші. Оженився — де було вигідно, господарював, чим міг... і в Сілезії, і в Куявії, і в Мазовії, і в Рутенії (якої — від імені короля Угорщини — був намісником!), і в самій Угорщині. В Угорщині він навіть став другою за значенням особою в державі після короля – «палатином». Саме він запропонував повне позбавлення майбутніх царів влади – через т. зв «Кошицький привілей». Він посварився з одним із єпископів (через гроші, ха-ха) і мусив виправити свою «помилку» і почав проявляти благочестя. Тож він заснував монастир для монахів-паулінів у Юрі, в селі Ченстохова, і туди в 1384 році привіз із руського Белза чудотворну картину Діви Марії з немовлям, яка вже тоді була дуже відомою. Сталося це саме – 31 серпня 1384 року. Тому поляки співають «600 літ, Маріє, ти з нами...». З 1388 року пагорб, на якому стояв крихітний монастир, стали називати Ясною Горою. Тоді королем Польщі став Владислав Ягайло, а наш Владислав Опольчик продовжував втручатися в політику, вважаючи себе людиною номер 1. Він навіть намагався завоювати Краків і повалити Ягайла. Він також намагався спонукати Великого Магістра Тевтонського Ордену Конрада фон Валленроде до плану поділу Польщі між Орденом, Угорщиною та Чехією, але через неготовність Тевтонського Ордену до конфлікту цей план не був реалізований . тощо тощо Але пієтет - він виявив!
-
Oko obiektywu ★★★★☆
Тут, у Белзькому замку, найцінніший образ християнства – ікона Діви Марії з немовлям – зберігався «500 років». Переказ свідчить, що цей образ був написаний у Єрусалимі святим євангелістом Лукою (який не знав Ісуса, оскільки навіть не був євреєм, але знав Марію). Під час облоги Єрусалима Титом [Тіша бе-Ав - תשעה באב] образ був дивом врятований, і ранні християни зберігали його десь на Близькому Сході (включаючи деяких євреїв, які стали християнами, визнавши божественність Ісуса та порвавши з рабинами Єрусалиму...). Коли Римська імперія стала християнською державою (близько 380 р. н. е.), образ був привезений до столиці – Константинополя – і залишався там, шанованим, протягом «п'ятисот років», згідно з переказом. Коли Константинополю загрожував рух іконоборців (а пізніше – мусульманські та хрестоносні навали), образ знову заховали, і виявилося, що він потрапив прямо до новохрещеної Київської Русі, країни, яка вже була православною і не перебувала під такою загрозою, як Візантія. Одним з її безпечніших центрів був Володимир-Волинський, твердиня особливого значення для православ'я (12 км від сучасного польського кордону), розташована на річці Буг. Однак образ зберігався в Белзькому замку, за 55 км на південь (4 км від сучасного польського кордону). А що сталося далі? Ми знаємо, що сталося далі... свята ікона потрапила на західний кордон Польщі в 14 столітті – до Ченстохови. (Казимир «Великий», зрештою, поступився Сілезією чехам, щоб отримати владу у вигляді корони... – зрада тисячоліття!). За Ченстоховою Польща закінчилася... і почалося Чеське королівство, де – в релігійному плані – почали відбуватися різні речі. Белзьке зображення зайняв Владислав Опольчик – один із князів П'ястів, двоюрідний брат тодішнього правлячого Казимира Великого. Він був надзвичайно впливовою та винахідливою людиною, яка тут і там плела інтриги, щоб нажитися. Одружувався, де це було вигідно, і керував усім, що міг… у Сілезії, Куявії, Мазовії, Малоруській Русі (намісником якої – від імені короля Угорщини – він був!), та в самій Угорщині. В Угорщині він навіть став другою за важливістю людиною в державі після короля – «володарем». Він пропонував повністю позбавити майбутніх королів влади – через так званий «Кошицький привілей». Посварившись з одним із єпископів (через гроші, ха-ха), він мусив виправити свою «помилку» та почав виявляти благочестя. Тож він заснував монастир для ченців-павлінів у Юрському регіоні, в селі Ченстохова, і туди, у 1384 році, привіз з руського міста Белз чудотворний образ Діви Марії. Дитину, яка вже користувалася великою славою. Це сталося саме 31 серпня 1384 року. Ось чому поляки співають «600 років, Маріє, ти з нами...». З 1388 року пагорб, на якому стояв крихітний монастир, почали називати Ясною Горою. У той час королем Польщі став Владислав Ягелло, а наш Владислав Опольчик продовжував втручатися в політику, вважаючи себе головною фігурою. Він навіть намагався захопити Краків і повалити Ягелло. Він також намагався заохотити Великого магістра Тевтонського ордену, Конрада фон Валленроде, спланувати поділ Польщі між Тевтонським орденом, Угорщиною та Богемією, але через непідготовленість Тевтонських лицарів до конфлікту цей план так і не був реалізований. І т.д., і т.п. Яку ж побожність він продемонстрував!
Новий відгук
Часті запитання та відповіді
Яка адреса Замчище Белзького замку?
Замчище Белзького замку знаходиться за адресою Грушевського, 8, Белз, Львівська область, Україна, 80062
Як можна дістатися до Замчище Белзького замку?
Дістатися до Замчище Белзького замку можна за посиланням