Я лікувався тут вперше,і мені порадили друге відділення. Справді гарний колектив Особлива подяка завідуючий відділення Катерині Константинівні Психологу відділення І лікарю Миколі Григоровичу Забезпечили ліками амбулаторно Мені дуже сподобалося відношення лікарів і взагалі перебування там.
Я Коваль Андрій Петрович, діючий військовий, хочу написати свої враження,після чергового стаціонарного лікування в даному закладі. В цій лікарні,лікуюся не перший раз, в загальному лікарня як лікарня, але мені сподобалося ставлення до мене особисто, та пацієнтів які теж лікуються в тому відділенні де перебував я ( 2 відділення) , при розмові з ними жодного разу не чув щоб комусь не надали допомогу, чи якось не так себе поводили , в 2 - му відділенні завжди чисто, без посторонніх запахів, практично у сіх палатах проведено косметичні ремонти, є палати з кондиціонером, дуже зручні ліжка. Скажу про медичний персонал, повністю задоволений, завжди на місці, роботу свою роблять, ставляться добре до пацієнтів. Хотів би окремо висловити подяку моєму лікуючому лікарю, Голік Миколі Григоровичу. За професіоналізм, та людяність. Респект. По закінченню лікування, лікарі допомогають пацієнтам отримати безкоштовні ліки,за програмою " доступні ліки" Писати можна довго, скажу коротко Дякую керівництву, та медперсоналу за вашу працю, за людське ставлення до пацієнтів, та професіоналіз. Рекомендую лікування в даному закладі.
Хочу повідомити про подію, яка негативно вплинула на морально-психологічний стан мій, моєї сусідки по палаті та деяких інших пацієнтів відділення, в якому лікуюся. 06.12.2025 року я та моя сусідка пішли у приймальне відділення, щоб на декілька годин відпроситися на вихід з території лікарні. Вона у свята (день святого Миколая та день Збройних сил України) хотіла побачитися з сімʼєю, а я відпрошувалася погодувати тваринку, оскільки в цей день більше не було кому. Як тільки ми прийшли з заявами до чергового лікаря, він зі зверхньою посмішкою перепитав «А, шосте відділення?» і сказав, що нікуди нас не відпустить, бо ніби не хоче нести відповідальність за чужих пацієнтів, хоча як черговий лікар міг це зробити. В цю дату та день до того наша завідувачка відділенням офіційно була відсутня, але черговий лікар сказав, що якщо нашої завідуючої не було на місці, треба було підійти до начмеда або гендиректора та пожалітися на неї. Це, як на мене, дуже не етично та схоже на якусь травлю. На той момент прізвище чергового лікаря ми не знали. Після нас до нього за дозволом на вихід зверталися ще кілька пацієнтів з мого відділення, які також отримали відмову. Хочу зауважити, що в нашому відділенні неконтрольованих та небезпечних пацієнтів немає. Тут лежать ті (а також особи, звільнені з полону), які особливо гостро сприймають заборону виходу з території, бо ця неможливість хоч щось контролювати нагадує про полон. У моєї сусідки сталася панічна атака, бо ця зверхність і знущальне ставлення повернули її в часи такого ж ставлення в армії. По сьогоднішній день для нашого відділення діє заборона на вихід. Так, ми лікуємося в стаціонарі, але ми не намагаємося відпроситися на декілька днів чи навіть на ніч. Просто побачитися з сімʼєю, поки знову не повернемося на службу. Моральний стан пацієнтів значно погіршився, тим більше, ми знаємо, що пацієнтів з інших відділень таки відпускали додому, навіть на всі вихідні. Особисто я бачила, як на парковку масово сходилися пацієнти інших відділень і відʼїжджали. До даних подій я відчувала себе краще, ніж при надходженні у лікарню, а зараз стан знову погіршився. Як виявилося пізніше, прізвище чергового лікаря - Дяченко. Вважаю його поведінку непрофесійною, знущальною, зверхньою, особливо по відношенню до військових. Всім своїм видом він показував це. І ще раз зауважую, що таке ставлення неприпустиме для лікаря, який працює у закладі ментального здоровʼя. Відчуваю себе, ніби прийшла до лікаря вправити перелом ноги, а він натомість другу ногу ламає. Менш неприємним, але знаковим випадком було те, як цей же лікар ввечері прийшов у відділення з перевіркою, спитав, де жіноча палата, і зайшов у неї без стуку і дозволу. І побачивши напівроздягнену дівчину, похабно посміхнувся, сказав «ой, ну вибачте» і пішов з посмішкою. Взагалі у нас складається враження, що справа не у нас, пацієнтах, а у тиску на лікарів нашого відділення, або взагалі у знищенні нашого відділення, але чинити цей тиск за рахунок пацієнтів, це вкрай неетично, непрофесійно і просто не налізає на голову. Сподіваюся, це закінчиться, і ми далі зможемо лікуватися, а не бути під пресом системи, від наслідків перебування в якій ми намагаємося вилікуватися.
Проходжу стаціонарне лікування вже вдруге у 6му відділенні, і дуже хочу подякувати своїй лікарці та завідуючій відділенням Грицай Діні Вікторівні та її команді. Діна Вікторівна не просто дуже крута спеціалістка у своїй справі, а ще й по-справжньому чуйна людина, якій не байдужі її пацієнти. В наш час зустріти таке ставлення – велика рідкість. Ліки підбираються дуже ретельно, і дійсно стає набагато легше. Додаткові заняття з різними спеціалістами та заходи реабілітації підтримують морально. Жодного дня під час лікування я не стикалася з байдужістю чи непрофесійністю Діни Вікторівни та її команди. Неймовірно вдячна за всю пророблену роботу з відділенням, тут дуже комфортно, затишно, всі необхідні умови, чистота, і дуже турботливі дівчата. Насправді, не можу підібрати необхідні слова, щоб виразити всю вдячність. Але такі люди тримають і рятують нас у найгірші наші дні. Якщо лікування знадобиться знову, буду звертатися до Діни Вікторівни ❤️
Умови перебування неприйнятні: холодно, гарячої води немає, санітари агресивні та неконтрольовані, дозволяють собі крики, погрози, приниження пацієнтів та відвідувачів. Лікарі, зокрема завідувачка 1-го відділення Ганна Михайлівна Невмержицька, демонструють повну непрофесійність, зверхність і байдужість. На зауваження щодо неправильного призначення ліків реагує криком і поводиться зверхньо, що ще раз доводить її некомпетентність. Графік обходу не дотримується. Рідні можуть чекати на зустріч годинами. Мій чоловік потрапив туди після того, як не пройшов ВЛК, на дообстеження через історію хвороби (біполярний розлад і епізод психозу), яка мала місце у період з 2016 по 2019 рік включно. Обстеження фактично не проводилося: лише одна коротка розмова з психологом (близько 30 хвилин) перед комісією, яка за 10–15 хвилин винесла поверхневий і спотворений висновок. І це після того, як йому призначили невідповідні ліки (для сну), після яких йому стало зле — він втратив свідомість і впав просто в коридорі. Цей факт було приховано у виписці. У лікарні панує радянщина, байдужість, маніпуляції та відчуття безкарності. Пацієнтів лікують однаковими препаратами, незалежно від діагнозу (зі слів рідних і самих хворих). Є лише кілька гідних працівників — окрема подяка санітарці Тоні та медсестрі Наталії Михайлівні, які залишаються людяними. Заклад потребує повної перевірки, адже нинішній стан — це приниження гідності пацієнтів і дискредитація самого поняття «лікування».
Нове керівництво лікарні розбудовує заклад з травня 2020 року. Повністю зменено підхід по відношенню до пацієнтів. Підтмирується якісне харчування та безкоштовне забезпечення медикаментами. Сертификати оформлюються кожного робочого дня з 10.00 до 13.00, вартість 200 грн за один.
Дякуємо за допомогу! Нашому співробітнику столо на багато легше після вашого лікування.
Виводять з запою за 14 діб. Ліки є та харчування добре! Паркова зона! Спокійний відпочинок!
Лікуюсь в лікарні, щорічно, з 2017 року у 8 відділенні.Відгуки тільки позитивні.Персонал знавці своєї справи. Рекомендую всім, після лікування відчуваєш себе зовсім другою людиною
Остання надія в київській області на одужання від різних форм психічних захворювань ! Це не просто слова а конкретна констатація факту . Проходжу лікування після контузії та птср з 2016 по цей день по два рази на рік . Результат більше концентрації більше спокою душевного стану та багато інших поправок психологічного характеру . Лікарі професійні та чуйні . Харчування задовільне . Нажаль слабе державне фінансування яке впливає на кількість медикаментів та деякіх чинників , які компенсують самі лікарі та персонал . Рекомендую для лікування та стабілізації психічного стану . Воїн АТО Костянтин 8
Київська обласна психоневрологічна лікарня №2 знаходиться за адресою вулиця Паркова, 4, Ворзель, Київська область, Україна, 08296
Зв'язатися з Київська обласна психоневрологічна лікарня №2 можна за номером телефону +38 (045) 974-64-11
Дістатися до Київська обласна психоневрологічна лікарня №2 можна за посиланням