Сходи розташовані під скляним мостом, можна дійти зі сторони Хрещатика, або знизу піднятись до Хрещатика. Виглядають дуже гарно.
У 1914–1915 роках спорудили сходи, що з'єднали Олександрівський узвіз і набережну Дніпра.
Чисто, дуже красиво, гарно підсвічується вночі, але шкода що люди нищать цю красу написами чи іншим чином.
Дуже класне місце для фото і для прогулянок
Дивовижне місце для прогулянок сім'єю, з друзями чи просто після роботи пройтись пішки)))
Непогане місце у центрі, для прогулянки, фотосессій та легкий фізичних навантажень)
Магдебу́рзьке пра́во (також німе́цьке або тевтонське міське́ пра́во; лат. theuthunico iure, id est iure magdeburgensi) — одна з найпоширеніших правових систем міського самоврядування в Центральній Європі у часи Середньовіччя. Магдебурзьке право з'явилося на Русі разом з німецькими колоністами, яких запрошував король Данило та його наступники. Німці отримали право організовувати в галицьких і волинських містах самоврядні громади (війтівства) з автономними судово-адміністративними інституціями. Відомо про існування в 1287 році війтівств у Львові, Володимирі і Луцьку, згодом в інших великих містах Галицько-Волинської держави — Сяніку, Галичі, Ярославі, Перемишлі. Очевидно, в ті часи магдебурзьке право застосовувалося в руських містах тільки частково, серед німецької людності. Хоча існують припущення, що воно поширювалося на всіх жителів цих міст вже в Галицько-Волинській державі. Наприклад, у лавничій книзі Перемишля за 1469—1480 роки посилаються на грамоту князя Лева І († бл. 1301) про передачу княжої церкви громаді міста (очевидно руській (давньоукраїнській)), що була самоврядною на німецькому праві. Досі, за нормами німецького звичаєвого права, сільську громаду очолював війт, якого призначав власник поселення; свою посаду війт міг передавати в спадок. З розвитком міст і міського самоврядування посада війта ставала виборною. Мешканці міст звільнялися від суду феодала й самостійно здійснювали врядування господарством. Для допомоги війту обирали колегіальний орган — магістрат, куди мав право бути обраним кожен з ремісників чи купців, що мав міське право «jus civile». Магістрат засідав під головуванням війта. Наприкінці XIII ст. в магістраті Магдебурга виникла ще одна виборна колегія — Рада — під керівництвом бургомістра. Попередній колегіальний орган став називатися Лавою. Рада і Лава розподілили повноваження між собою. Якщо в міських судах виникали спірні питання, апеляції можна було подавати до магістрату Магдебурга.
Колись занедбані, а тепер вже більш-менш відновлені сходи до пам'ятника Магдебургському праву на березі Дніпра. Достатньо довгий спуск з красивими ліхтарями дозволяє відчути себе на якомусь давньому променаді. Не вистачає баришень в довгих сукнях та з мереживними парасольками.
Гарне місце, але навколишній парк не завадило б трохи облагородити.
Сходи до пам'ятника Магдебурзькому праву знаходиться за адресою Володимирський узвіз, 4, Київ, Україна, 02000
Дістатися до Сходи до пам'ятника Магдебурзькому праву можна за посиланням