Прохід перекрито. Подивитися навіть ззовні, здалеку не можливо. На карті зазначено як працююча для туристів пам'ятка архітектури, а в дійсності марно витрачений час на тяжкий і довгий шлях вгору
Чудова архітектура. Вартий уваги.
Красивий і водночас сумний будинок))
Має статус пам'ятки архітектури місцевого значення, нині використовується як секретаріат Президента України. Обличчя жінки дуже витончено виглядає, хоча сам будинок я помітила не з першого разу. Всередині не була.
Загадковий та прекрасний «Будинок плачучої вдови» (його ще часто називають «Будинком невтішної вдови») розташований у самісінькому центрі Києва. Достеменно не відомо, чому будинок отримав таку поетичну назву, але на фасаді видніється жіноча маска. Коли у столиці дощить, з кам'яних очей жінки течуть сльоз Раніше на розі вулиць Лютеранської (Графська) та Банкової стояла дерев'яна одноповерхова садиба, яку у 1882 році придбав колезький радник Андрій Гербаневський. Окрім будинку на території був невеликий сад з фонтаном, стайня, каретна. У 1902 році цей будинок успадкував Лев Гербаневський – поміщик з Пирятинського повіту. У 1905 році цей одноповерховий будинок разом із довколишньою територією купує полтавський купець Олександр Аршавський. Саме завдяки йому на місці невеликого будинку з'явився розкішний дім, який згодом називали особняком Аршавського. Відразу після угоди Аршавський замовив розробити проект нового будинку київському архітектору Едуарду-Фердинанду Брадтману. Щоб увіковічити своє ім'я в історії столиці, Олександр Аршавський вирішив залишити після себе шедевр архітектури, тому не поскупився і викидав купу грошей на роботу і на матеріали. Також збудовані два гаражі для автомобілів, кімнати для прислуги, 2 льохи, а прикрашав всю цю розкіш великий сад. Будівництво розпочали у 1907, а вже у 1908 році на Графській красувався двоповерховий особняк у стилі модерн. Однак на зведення всієї цієї розкоші Аршавський потратив величезну суму грошей, що був змушений другий поверх здавати в оренду В. Слатвінському. Коли особняк стало утримувати надто дорого, Олександр Аршавський продав його багатому купцеві Тев'є Апштейну у 1913 році. Через 4 роки купець помирає, а його вдова, Труня Йосипівна, разом з родиною прожила у цьому особняку ще 2 роки. Можливо, вона так тужила за своїм чоловіком, що особняк почали називати «Будинком невтішної вдови». У 1918 році «Будинок плачучої вдови» націоналізували, а потім зачинили на реконструкцію. Протягом десятиліть тут розміщувались різні організації. Проте з 1994 року колишній особняк Аршавського став офіційною резиденцією Президента України. Сьогодні тут зупиняються іноземні делегації та гості глави держави. Для простих відвідувачів вхід закритий, але залишається можливість милуватися архітектурним шедевром зовні.
Пам'ятка архітектури в Києві на Липках на вулиці Лютеранській, 23. Побудований у 1907 році за проектом архітектора Едуарда Брадтмана в стилі раннього модерну. Має статус пам'ятки архітектури місцевого значення. Будинок відомий під поетичною назвою «Дім невтішної вдови», ймовірно, через те, що його головний фасад вінчає жіноча маска і під час дощу кам'яними щоками сумної красуні невпинно течуть сльози. За легендою, будинок належав якійсь безутішній вдові, але насправді його замовив Сергій Аршавський. Ні він, ні його родина не бідували.
Кожний екскурсовод розповідає свою історію цього будинку. Всі цікаві та інформативні. Всередині будинку не була.
Цікава й зачаровуюча споруда ззовні із своєю родзинкою: обличчя жінки на фасаді, яке ніби плаче під час дощу. Всередині не менше цікаво та атмосферно. На даний момент будинок є резиденцією президента, де приймають іноземні делегації президент та його дружина.
Дім плачучої вдови знаходиться за адресою вулиця Лютеранська, 23, Київ, Україна, 02000
Зв'язатися з Дім плачучої вдови можна за номером телефону +38 (066) 220-94-77
Дістатися до Дім плачучої вдови можна за посиланням